ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

04 листопада 2011 р.           Справа № 2а/0270/4528/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича,

при секретарі судового засідання:   Драло Лілії Олександрівні  

за участю представників сторін:

позивача      :   ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

відповідача :   ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер - С"   

до:   Державної податкової інспекції у м. Вінниці  

про: скасування податкового повідомлення-рішення № 0004082340 від 04.08.2011р.

ВСТАНОВИВ :

В жовтні 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитер-С" з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0004082340 від 04.08.2011р.

Позов мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у м. Вінниці проведено фактичну перевірку щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів. За результатами перевірки складено акт № 296/02/28/23/36310071 від 25.07.2011р. На підставі даного акту ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004082340 від 04.08.2001р., яким, до  позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 гривня. На думку позивача, вказане рішення є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення, а тому є  протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні не погодився із заявленими позовними вимогами, мотивуючи тим,  що ДПІ у м. Вінниці, приймаючи оскаржуване рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги  підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитер-С" зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради 11.12.2008р. реєстраційний номер 1 174 102 0000 007405, код за ЄДРПОУ 36310071,  взято на податковий облік в органах державної податкової служби, станом на 03.10.2011р. перебуває на обліку в ДПІ у м. Вінниці.

В період з 20.07.2011 року по 22.07.2011 року Державною податковою інспекцією у місті Вінниці було проведено  фактичну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитер-С» щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, наслідки якої знайшли своє відображення в акті № 296/02/28/23/36310071 від 25.07.2011р.

Перевіркою встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського  харчування та послуг», а саме ТОВ «Кондитер-С» розрахункові операції при наданні послуг  з приймання готівки, доплата за дитячу путівку на загальну суму 11 565 не проведені через РРО.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем до Державної податкової інспекції у м. Вінниці були направленні заперечення проти акту перевірки.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці  прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004082340 від 04.08.2011р., яким до ТОВ «Кондитер-С» застосовано суму штрафних (фінансових ) санкцій в розмірі 1 гривня.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "Кондитер-С» звернулось із скаргами до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області та Державної  податкової адміністрації України, які були залишені  без розгляду.

Вирішуючи спір по суті, суд  визнає заявлені вимоги позивача щодо скасування прийнятого відповідачем рішення обґрунтованими виходячи з наступного.

Перевіряючими в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Кондитер-С» розрахункові операції при наданні послуг  з приймання готівки на загальну суму 11 565 не проведені через РРО.

Відповідно до преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 1 цього Закону встановлено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»,  суб'єкти   господарювання,   які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при  продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Аналізуючи вказану норму, законодавець визначає обов'язкову умову здійснення розрахунків через реєстратор розрахункових операцій - наявність продажу товарів та/або результатів послуг.

Визначення поняття "розрахункова операція" дано в абзаці 3 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», якою визнається приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг). А місцем проведення розрахунків згідно цієї ж статті визнається місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Аналіз положень Закону про РРО свідчить про відсутність  прямого визначення поняття послуги, що в ньому вживається, а даний термін в його розумінні є похідним від здійснення операцій з продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, однак аж ніяк не застосовується до правовідносин, пов'язаними з  відшкодуванням витрат, що регулюються цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона  (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем приймались готівкові кошти від працівників ТОВ "Кондитер-С" як компенсація за дитячі путівки, а в прибуткових касових ордерах як доплата.

Така компенсація здійснювалась працівниками підприємства на підставі наказу № 24-В від 31 травня 2011 року «Про компенсації вартості за дитячі путівки» (а.с. 39), з метою забезпечення працівників підприємства дитячими путівками для оздоровлення їхніх дітей в санаторії "Сокілець" Немирівського району, в оздоровчому таборі ДЮСОБ "Колос" м. Вінниця, в оздоровчому таборі ім. Коцюбинського м. Вінниця, в оздоровчому таборі "Маяк" смт. Селище.

Таким чином, суд вважає, що між ТОВ "Кондитер-С" та працівниками виникли правові відносини із відшкодування частини витрат на придбання путівок, а не надання послуг, як стверджує відповідач.

Судом також з'ясовано, що придбання товариством путівок в дитячі оздоровчі табори у Фонді соціального страхування у зв'язку  з тимчасовою втратою працездатності, видача цих путівок працівникам здійснювалась TOB «Кондитер-С» на підставі ст.. 47 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

Відповідно  до ст.. 47 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", для  забезпечення  відновлення здоров'я застрахована особа та  члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням  Фонду.

На виконання вимог Закону України Закону України "Про  загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" TOB «Кондитер-С» є страхувальником відносно своїх працівників - застрахованих осіб та сплачує страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, загальнообов'язкове державне  соціальне  страхування   -   це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у   разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

З наведеного вбачається, що відносини між застрахованими особами та страхувальниками є позареалізаційними і приймання готівки від застрахованих осіб в межах відносин загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюється відповідно до постанови Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р., якою затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті України (Положення).

Відповідно до п. 2.6  Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватись. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Таким чином, позивач здійснював оприбуткування коштів від позареалізаційних операцій, з дотриманням приписів  Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, тобто з оформленням касових ордерів та веденням касової книги, також відповідні розрахункові операції відображенні в бухгалтерському обліку підприємства, а проведення вказаних розрахунків через РРО відповідним законодавчим актом не передбачено, суд приходить до висновку, що позивачем не було вчинено правопорушення, як зазначено в акті перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на час винесення оскаржуваного рішення відповідач не мав достатніх для цього підстав, які б підтверджувалися належними доказами. Не встановлено таких підстав і за результатами розгляду даної адміністративної справи, що позбавляє дане рішення обґрунтованості, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Відповідно до ст. 71 КАС України,  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. (стаття 86 цього Кодексу).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України,  адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником позивача в судовому засіданні повністю доведено правомірність своїх вимог, однак відповідачем не надано суду достатньо доказів в обґрунтування своєї позиції у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України,  якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України,  Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України,  Основам законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у м. Вінниці податкове повідомлення-рішення № 0004082340 від 04.08.2011р..

3. Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер - С" (вул. Лебединського, 15, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 36310071, р/р 26007051335161 у Хмельницькій обласній філії АКБ "Укрсоцбанку", МФО 315018) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя          Свентух Віталій Михайлович