ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2011 р. Справа № 2-а-6128/08/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,
при секретарі судового засідання: Середюка М.А.,
за участю: представника позивача –Алексєєва В.Б., представників відповідача –Грабара С.А., Девди О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Ювілейний" (далі –ПП «Торговий дім «Ювілейний») до Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі –Могилів-Подільська ОДПІ) про визнання дій протиправними, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень
в с т а н о в и в :
В квітні 2008 року ПП «Торговий дім «Ювілейний»звернулось в суд з позовом до Могилів-Подільської ОДПІ про визнання дій протиправними, визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної 17.03.2008 року на підприємстві планової виїзної документальної перевірки, Могилів-Подільською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000432301/0 та № 0000442301/0 від 02.04.2008 року. Позивач, не погоджуючись із висновками Могилів-Подільської ОДПІ, які викладені в акті перевірки, вважає їх такими, що не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що:
- по-перше, працівниками податкового органу порушено процедуру і строки проведення перевірки, а саме, про проведення зазначеної перевірки, яка мала тривати з 19.02.2008 року по 03.03.2008 року включно, підприємство дізналось лише 20.03.2008 року. Також, підприємство дізналось, що строк перевірки був "заднім числом" продовжений, що суперечить та порушує порядок встановлений листом ДПА від 09.09.2005 року № 18041/7/23-1217/1117 «Про організацію контрольно-перевірочної роботи»;
- по-друге, висновок, який зазначений в акті, що повернені засновнику товари в вересні 2005 року загальною вартістю 44 598,00 грн. та в грудні 2005 року загальною вартістю 15 758,00 грн. не є товарами, які внесені на поповнення статутного фонду, а є такими, що придбані підприємством в загальному порядку і, відповідно, їх передача засновнику для цілей оподаткування є продажем товару, є безпідставним. Оскільки така операція не має ознак продажу товарів, повернення здійснено в межах статутного фонду, а тому не підлягає нарахування ПДВ. Тому, донарахування ПДВ на повернення статутного фонду на 8920,00 грн. і 352,00 грн. відповідно, та донарахування ПДВ в сумі 12072,00 грн., які базуються на непідтверджених вибіркових даних балансів за періоди, що вже перевірялись –необґрунтованими та безпідставними;
- по-третє, висновок акта перевірки, що підприємство безпідставно відкоригувало податковий кредит в сторону збільшення в листопаді 2005 року на суму 1000,00 грн. і в червні 2006 року на суму 1806,00 грн., і при цьому підприємством не надано для перевірки жодних підтверджуючих документів щодо проведених коригувань податкового кредиту. Зазначене спростовується тим, що підприємство суми податкового кредиту відкоригувало вірно, адже всі податкові накладні за отримані товари, роботи і послуги були в наявності у підприємства і на момент перевірки, інспектори, що здійснювали перевірку не витребовували їх. Згідно даних податкових накладних підтверджується правомірне коригування за грудень 2004 року і січень 2005 року, згідно якого сума заниженого податкового кредиту складає 2706,05 грн., також відкоригувавши в червні 2006 році тільки 1806,00 грн. підприємство має право, збільшити податковий кредит ще на 900,00 грн. Так, аналогічно було відкориговано податковий кредит в листопаді 2005 року на суму 1000,00 грн. Тому, самостійно виявивши помилку у показниках раніше поданої податкової декларації, підприємство внесло правомірно коригування в черговій податковій декларації, а тому донарахування ПДВ в сумі 2806,00 грн. є неправомірними;
- по-четверте, інспектором розглядались внески засновника до статутного капіталу підприємства в обмін на корпоративні права, емітовані цим підприємством, як безповоротна фінансова допомога. Але ревізором помилково застосовано до підприємства норми, які стосуються товариств з обмеженою відповідальністю і акціонерних товариств, не враховуючи при цьому особливостей формування статутного капіталу приватних підприємств, яким є позивач по своїй організаційно-правовій формі. Отже, розгляд ревізором поповнень статутного капіталу в якості безповоротної фінансової допомоги, на думку позивача є необґрунтованим, зробленим без відповідної доказової бази, а донарахування податку на прибуток на суми поповнень в розмірі 5212,00 грн. позивач вважає, безпідставними. Оскільки, податківцям були надані під час перевірки роз’яснення, інструктивні матеріали, проте все це не було взято до уваги. Також, інспектором навмисно не враховано і не відображено в акті допущену підприємством не на свою користь податкову помилку, а саме заниження валових витрат на суму 2600,00 грн. Ці дії інспектора не відповідають його обов’язкам щодо правдивого та об’єктивного відображення в акті перевірки фактичних даних. Крім того, ревізор зазначає в акті перевірки, що в декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року податкове зобов’язання безпідставно зменшено на суму 1711,00 грн. Це не відповідає дійсності, оскільки ця сума переплати утворилась в 2003 році. Якби підприємство, згідно декларації на прибуток за 9 місяців 2007 року, не доплатило в бюджет 1711,00 грн., то станом на 20 листопада 2007 року по особовому рахунку підприємства виникла би недоїмка, але її не виникло ні тоді, не має її і станом на день звернення до суду.
У зв’язку з цим, позивач звернувся в суд з позовом про визнання дій Могилів-Подільської ОДПІ протиправними, як такими, що суперечать діючому законодавству та визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000432301/0 та № 0000442301/0 від 02.04.2008 року винесених Могилів-Подільською ОДПІ, що порушують його законні права та інтереси.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, аргументуючи наведеним у письмових запереченнях (том 1, а.с. 108-116). Окремо зазначили, що виходячи з наведених мотивів викладених позивачем в позові, вважають, що висновки в акті перевірки відповідають законодавству, а оскаржувані рішення такими, що прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством України та відповідно до порушень виявлених в ході проведеної перевірки
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно п.1.1 ст.1 Статуту ПП «Торговий дім «Ювілейний" створене з ініціативи громадянина України ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий ВВС Залізничного райвиконкому м. Києва, 04.04.1980 року, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1). Статут ПП «Торговий дім «Ювілейний»затверджений Рішенням засновника № 1 від 17.10.1998 року ОСОБА_1 та зареєстроване Могилів-Подільською міською Радою народних депутатів Наказ № 354-р від 27.10.2998 року за номером № 24 (том 1, а.с.62-70). Перебуває на обліку платника податків в Могилів-Подільській ОДПІ за № 298 від 27.10.1998 року.
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції чинній на момент виниклих правовідносин) встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Також, судом з’ясовано, що на виконання вказаної норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання та на підставі направлення від 19.02.2008 року № 32 (том 1 , а.с.12), головними державними податковими ревізорами-інспекторами Могилів-Подільської ОДПІ, в період з 19.02.2008 року по 11.03.2008 року проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПП «Торговий дім «Ювілейний»(код ЄДРПОУ 30088042) вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складений акт № 47/23-111/30088042 від 17.03.2008 року (том 1, а.с. 13-45).
В ході перевірки встановлені наступні порушення позивачем:
1. пп.. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами та доповненнями), абз. 2 п. 16 ст. 1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за № 271/7592 (із змінами та доповненнями) в результаті чого:
- занижено суму податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету за 2006 рік в сумі 1535,00 грн., за півріччя 2007 року в сумі 4007,00 грн.,
- завищено суму податку на прибуток за 2005 рік в сумі 385,00 грн., за 3 квартал 2007 року в сумі 929,00 грн., за 2007 рік в сумі 6 грн.;
2. пп.. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 3.4 ст. 3, п. 5.8 ст. 8 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (у редакції наказу від 15.06.2005 року № 213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за № 702/10982 в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 14878,00 грн., в тому числі: за вересень 2005 року в сумі 8920,00 грн., за листопад 2005 року в сумі 1000,00 грн., за грудень 2005 року в сумі 3152,00 грн., за червень 2006 року в сумі 1806,00 грн.
За результатами проведеної перевірки 17.03.2008 року Могилів-Подільською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000432301/0 та №0000442301/0 від 02.04.2008 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток та податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції (а.с.60,61).
25.03.2008 року позивач подав до Могилів-Подільської ОДПІ заперечення до акту перевірки, який отриманий підприємством 20.03.2008 року (том 1, а.с.46-51), за результатами розгляду яких акт перевірки залишений без змін (том 1, а.с.52-59).
Податковими повідомленнями-рішеннями від 02.04.2008 року № 0000432301/0 (том 1, а.с. 60), визначено податкове зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій ПП «Торговий дім «Ювілейний»з податку на прибуток у розмірі 8131,80 грн., з яких 5212,00 грн. –за основним платежем, 2919,80 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000442301/0 (том 1, а.с. 61), яким визначено податкове зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 22317,00 грн., з яких 14878,00 грн. –за основним платежем, 7439,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його в судовому порядку, звернувшись з даним позовом до суду.
Також, під час судового розгляду справи, представником позивача були заявлені клопотання про проведення судово-бухгалтерської експертизи. Ухвалами суду експертне дослідження було доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
20.04.2010 року та 23.08.2011 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшли висновки судово-економічної експертизи № 2448 від 31.03.2010 року та № 1335 від 30.03.2011 року.
Суд, оцінюючи вказані висновки експерта, вважає що вони відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належними та допустимими доказами, крім того, безпосередньо стосується самого предмету розгляду.
В матеріалах експертних висновків проведено дослідження і надано відповіді на поставлені питання, які беруться судом до уваги при вирішення справи по суті.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.
Згідно статті 113 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-ІУ –приватним підприємством визначається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання-юридичної особи.
Так, з матеріалів справи, а саме з п.3.1 ст.3 Статуту ПП «Троговий дім «Ювілейний»«Майно, виробничо-господарська діяльність»вбачається, що для забезпечення діяльності «підприємства»за рахунок внеску засновника створюється Статутний фонд «Підприємства», що складається з рухомого та нерухомого майна, а також грошового внеску і становить 720000,00 грн. Засновник зобов’язаний внести на протязі місяця з моменту реєстрації «Підприємства»не менше 30% Статутного фонду, решту –до кінця року (том 1, а.с.66).
Також, в подальшому, Рішенням Засновника № 2 від 20.10.2004 року ОСОБА_1 затверджено нову редакцію Статуту ПП «Торговий дім «Ювілейний»(том 1, а.с.66). з п.3.1. ст.3 нової редакції Статуту вбачається, що для забезпечення діяльності «Підприємства»за рахунок внеску засновника створюється Статутний фонд «Підприємства», що складається з рухомого та нерухомого майна, а також грошового внеску і становить 320000,00 грн. Згідно п.3.2 ст. зазначеного Статуту –Статутний фонд «Підприємства»може поповнюватись за рахунок додаткових внесків засновника, власних коштів і майна, а також прибутків від господарської та статутної діяльності «Підприємства». «Підприємство»має право за рахунок готівки Засновника поповнювати Статутний фонд та основні засоби Підприємства (том 1, а.с.75,76).
Пунктом 4.1 Статуту встановлено, що вся повнота влади на «Підприємстві»належить Засновнику (том 1, а.с.77).
Тобто, на час проведення перевірки ревізорами Могилів-Подільської ОДПІ, статутний фонд ПП «Торговий дім «Ювілейний»був повністю сформований, що підтверджується Статутом підприємства та фінансовими звітностями за 2004 та 2005 роки (том 1, а.с.204,205), а також розрахунком приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2003 рік (том 1, а.с.206,207), що знаходяться в матеріалах справи.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до положень статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Так, як було встановлено перевіркою підприємством занижено суми податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету за 2006 рік в сумі 1535,00 грн., за півріччя 2007 року в сумі 4997,00 грн., завищення суми податку на прибуток за 2005 рік в сумі 385,00 грн., за 3 квартали 2007 року в сумі 929,00 грн., за 2007 рік в сумі 6,00 грн., заниження податку на додану вартість в сумі 14878,00 грн., в тому числі: за вересень 2005 року в сумі 8920,00 грн., за листопад 2005 року в сумі 1000,00 грн., за грудень 2005 року в сумі 3152,00 грн., за червень 2006 року в сумі 1806,00 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000432301/0 від 02 квітня 2008 року по податку на прибуток, суд відзначає наступне.
В акті перевірки (п. 3.1.1., том 1, а.с. 25-29) відповідач мотивує дане рішення порушенням позивачем вимог пп..4.1.6 п.4.1. ст..4, п.21.3 ст.21 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в перевіряємому періоді занижено скоригований валовий дохід за 3 квартали 2005 року в сумі 10000,00 грн., за 2005 рік в сумі 30000,00 грн., за півріччя 2006 року в сумі 10000,00 грн., за 3 квартали 2006 року в сумі 10000,00 грн., за 2006 рік в сумі 30000,00 грн., за півріччя 2007 року в сумі 30000,00 грн., за 3 квартали 2007 року в сумі 30000,00 грн., та за 2007 рік в сумі 30000,00 грн., а саме не включено до складу валових доходів безповоротну фінансову допомогу отриману від ОСОБА_1
Вирішуючи спір в цій частині, суд виходить з наступного.
Основним документом, що регламентує порядок обчисли податку на прибуток, є Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі - Закон) від 28.12.1994 року № 334/94-ВР.
Відповідно до п.2.1 статті 2 Закону, платниками податку є суб'єкти діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Відповідно до п. 3.1 вищезазначеного Закону, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8 і 9 цього Закону.
Згідно п.4.1 статті 4 Закону, валовий дохід - загальна платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Валовий дохід, зокрема, включає доходи з інших джерел, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.
Відповідно до п.п.4.1.6 цього Закону, у разі, коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги ( її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов’язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.
Згідно п.п.11.3.1. п.11.3 ст..11 Закону, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Пунктом 5.1. ст.5 Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.5.2). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.5.3.9).
Так, підприємством за період, що перевірявся (з 01.07.2005 року по 31.12.2007 року) отримано в касу від ОСОБА_1 по прибутковим касовим ордерам грошові кошти на поповнення статутного фонду, а саме: № 1077 від 10.08.2005 року в сумі 10000,00 грн., № 1694 від 29.12.2005 року в сумі 20000,00 грн., №436 від 23.05.2006 року в сумі 10000,00 грн., №1084 від 21.12.2006 року в сумі 20000,00 грн., №535 від 25.06.2007 року в сумі 30000,00 грн.
Відповідно до пп..1.28.2 ст.1 Закону прямою інвестицією визначено господарську операцію, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.
Підпунктом 4.2.5 п. 4.2 ст.4 Закону встановлено, що не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески. При зменшенні засновником розміру статутного фонду приватного підприємства валові доходи не виникають (абз.5 пп.7.6.1 п.7.6 ст.7).
Згідно п.1.8 статті 1 Закону, корпоративні права це право власності на статутний капітал юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Так, з вище викладеного вбачається та підтверджується новою редакцією Статуту підприємства, що статутний фонд ПП «Торговий дім «Ювілейний»повністю сформований.
Тобто, будь-які зміни до установчих документів юридичної особи (в т.ч. збільшення чи зменшення розміру статутного фонду) підлягають державній реєстрації.
Отже, законодавчо встановлено, що при визначенні валового доходу суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку, включаються платником до суми валового доходу.
Слід також зазначити, що у відповідності до п.1.31 ст.1 Закону продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Тобто, майно передане до статутного капіталу ПП «Торговий дім «Ювілейний», є власністю останнього. У відповідності до статті 626 Цивільного Кодексу України цивільно-правовий договір –це домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов’язків.
Відповідно до норм пп..7.4.1 ст.7 Закону, передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не нижче звичайних цін на такі товари (роботи, послуги), які діють на дату такого продажу.
Повернення засновнику товару, раніше внесеного ним до статутного фонду підприємства, здійснене у разі зменшення розміру статутного фонду такого підприємства за умови внесення змін до статутних документів та відповідної реєстрації таких змін у регіональному органі виконавчої влади, не є операцією з продажу товару.
З огляду на викладене суд вважає, що позивачем було правомірно занижено суми податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету за 2006 рік в сумі 1535,00 грн., за півріччя 2007 року в сумі 4997,00 грн., завищення суми податку га прибуток за 2005 рік в сумі 385,00 грн., за 3 квартали 2007 року в сумі 929,00 грн., за 2007 рік в сумі 6,00 грн., а відтак податкове повідомлення-рішення № 0000432301/0 від 02.04.2008 року, є протиправним та підлягає до скасування.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000442301/0 від 02 квітня 2008 року по податку на прибуток, суд відзначає наступне.
В акті перевірки від 17.03.2008 року відповідач мотивує дане рішення, тим, що ПП «Торговий дім «Ювілейний»передав засновнику –ОСОБА_1 в перевіряємому періоді в вересні 2005 року на загальну вартість 44598,00 грн. та в грудні 2005 року на загальну вартість 15758,00 грн. не є товарами, які внесені на поповнення статутного фонду, а є такими, що придбані підприємством в загальному порядку і відповідно їх передача засновнику для цілей оподаткування є поставкою (продажем) товарів (том 1, а.с.37).
Згідно з п.1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон) операції, які передбачають передачу прав власності на товари без здійснення компенсації їх вартості, належать до операції з поставки (продажу) товарів. А такі операції є об’єктом оподаткування згідно із пп..3.1.1 ст.3 Закону. Згідно із п.4.2 ст.2 Закону у підприємства виникають податкові зобов’язання, виходячи з фактичної ціни операції (вартості товарів), але не нижчого за звичайну ціну.
Згідно нормативних актів, що регулюють правову природу статутного капіталу –останній в свою чергу, являє собою вартісне вираження майнової участі його засновників(а) у формуванні майна підприємства шляхом здійснення відповідних внесків(у), результатом чого є виникнення зобов’язальних правовідносин між підприємством та засновниками(ом): підприємство зобов’язане виплачувати частину прибутку засновникам(у), а засновники повинні виконувати зобов’язання, пов’язані з майновою участю тощо. Щодо статутного капіталу Приватного підприємства, яке відповідно до ст..113 Цивільного Кодексу України діє на основі приватної власності, то він показує вартість внеску (майнової участі) одного засновника.
Зменшення статутного капіталу означає зменшення майнової участі засновника, яке може відбутися, зокрема, у разі фактичного повернення відповідної частини майнової участі. Щодо способів повернення майнової участі, то законодавство щодо приватних підприємств хоча й не регулює це питання, але й не встановлює ніяких обмежень, а отже, повернення може бути здійснено, зокрема, частиною того майна, яке було внесено. При цьому сторони можуть самостійно визначати кількість, а отже, і вартість майна, що повертається.
У зв’язку з цим, майно, передане до статутного капіталу Приватного підприємства, є власністю останнього. З поверненням майна у Приватне підприємство, припиняється на нього право власності. Повернення товарів із одночасним зменшенням частки в статутному капіталі ні що інше як своєрідна бартерна операція. Приватне підприємство повертає засновнику товари, взамін отримує власні корпоративні права, а точніше, зменшує вартість частки статутного капіталу, що належить засновнику аналогічно і засновник передає приватному підприємству частину належної йому частки у статутному капіталі приватного підприємства, а в замін отримує товари. А тому відповідно до пп..7.1.1 ст.7 Закону, засновник повинен збільшити свій валовий дохід та валові витрати виходячи із договірної ціни такої операції, але не нижче ніж звичайні ціни.
На підставі вищевикладеного, при передані ПП «Торговий дім «Ювілейний»товарів засновнику в вересні 2005 року на загальну суму вартість 44598,00 грн. та в грудні 2005 року на загальну вартість 15758,00 грн. виникають податкові зобов’язання з податку на додану вартість у вересні 2005 року в сумі 7433,00 грн. та в грудні 2005 року в сумі 2626,00 грн.
Також, відповідач мотивує дане податкове повідомлення-рішення №0000442301/0 від 02.04.2008 року порушенням позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 3.4 ст. 3, п. 5.8 ст. 8 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 (у редакції наказу від 15.06.2005 року № 213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702/10982 завищено податковий кредит в листопаді 2005 року на суму 1000,00 грн. та червні 2006 року на суму 1806,00 грн., а саме підприємством в даних звітних періодах безпідставно відкориговано податковий кредит в сторону збільшення (рядок 16.1 Декларацій з ПДВ) на суму 1000,00 грн. та суму 1806,00 грн. відповідно перевірки жодних.
З такою позицією суд не може погодитися, вирішуючи спір в цій частині з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” вiд 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі –Закон № 168) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.7.1 статті Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.1.6 та п.1.7 цього ж Закону, податкове зобов'язання –це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Підпунктом 7.3.1 статті 7 Закону №168, визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг)платником податку.
Право платника податків на включення тих чи інших сум до складу податкового кредиту визначене п.п.7.4.1 статті 7 Закону №168. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 цієї ж статті визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Крім того, відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168, податкова накладна є податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Підпункт 7.4.5 ст.7 Закону №168 вказує на те, що не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями і іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що Законом № 168 визначено, що нарахування податкового і здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є, достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.
Законом України «Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(із змінами та доповненнями) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) від 21.12.2000 року № 2181 (далі –Закон №2181) визначено, що податкова декларація –зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки визначенні цим Законом.
Відповідно до пп.1.11 статті 1 Закону №2181 податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Таким чином, уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ є податковою декларацією у розумінні статті 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і на нього поширюються відповідні норми закону.
Відповідно до п. 4.1.1 статті 4 Закону №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Відповідно до п. 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточненні показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Для виправлення помилок в декларації передбачено рядок 16 «Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди».
Якщо виправляється помилка, пов’язана із завищенням або заниженням суми податкового кредиту, то заповнюється рядок 16.1 «самостійне виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації». Якщо податковий кредит збільшується, відповідну суму відображають в рядку із знаком «+», якщо зменшується –із знаком «-». Надалі показники рядка 16 у звичайному порядку враховують під час заповнення решту рядків декларації (Підсумкового рядка 17, а також розділу ІІІ «Розрахунки з бюджетом за звітний період»).
При цьому у разі заповнення в декларації рядка 16 обов’язковим є подання разом з такою декларацією додатка 1 «Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість»в якому зазначаються додаткові відомості, пов’язані з виправленням помилки.
Відповідно до пункту 4.4 «Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість»затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166., в редакції наказу від 15.06.2005 року №213 зареєстрованої в Мін’юсті України 30.06.2005 року за №702/10982, зазначено, що самостійне виправлення помилки може бути застосовано у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181). Тобто на відміну від Закону №2181, який встановлює загальні правила виправлення помилок щодо будь-яких податкових декларацій і не містить певних обмежень з кількості «помилкових»декларацій, що одночасно виправляються, Порядок №213 «дозволяє»виправити через поточну декларацію лише одну з них. І оскільки вищезазначений Порядок є для Закону №168 повноцінним підзаконним нормативним документом (зареєстрований в Мін’юсті і має статус нормативного документа), його вимоги підлягають обов’язковому виконанню.
Так, факт заниження підприємством розміру податкового кредиту за грудень 2004 року на суму 1126,20 грн. та за січень 2005 року на суму 1579,85 грн. підтверджується наступними документами, що знаходять в матеріалах справи та, які були використанні в ході проведення судово-економічної експертизи:
1. податкові накладні, а саме: №93766 від 05.01.2005 року (том 1, а.с.153), № 19 від 05.01.2005 року (том 1, а.с.136-137), №00000016 від 06.01.2005 року (том 1 , а.с.138), №00000017 від 05.01.2005 року (том 1, а.с.139-141), №0000034 від 06.01.2005 року (том 1, а.с.142), №00000030 від 13.01.2005 року (том 1, а.с.143), №КИ000574 від 13.01.2005 року (том 1, а.с.144), №149 від 15.01.2005 року (том 1, а.с.145), №150 від 15.01.2005 року (том 1, а.с.146), від 14.01.2005 року (том 1, а.с.147-148), №283 від 18.01.2005 року (том 1, а.с.149), №12 від 21.01.2005 року (том 1, а.с.150), №00000066 від 20.01.2005 року (том 1, а.с.151), №96298 від 21.01.2005 року (том 1, а.с.152-153), №476 від 21.01.2005 року (том 1, а.с.154), №КИ001438 від 21.01.2005 року (том 1, а.с.155), №523 від 21.01.2005 року (том 1, а.с.156), №442 від 21.01.2005 року (том 1, а.с.157), №28 від 25.01.2005 року (том 1, а.с.158), №97486 від 31.01.2005 року (том 1, а.с.159), №52 від 31.01.2005 року (том 1, а.с.160-163), №53 від 31.01.2005 року (том 1, а.с.164-165), №0000068 від 31.01.2005 року (том 1, а.с.166), №2471-1-1 від 31.01.2005 року (том 1, а.с.167), №278/050500 від 31.01.2005 року (том 1, а.с.168).;
2. книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), а саме: додаток №13 Головної книги, Рахунок №40 (том 1, а.с.83), додаток №14 Книги обліку придбання (витяг)(том 1, а.с.84-88), головна книга за 2007 рік (витяг) Рахунок №641/2 (том 1, а.с.169), Головна книга за 2005 рік (витяг) Рахунок №641/2 (том 1, а.с.170), Головна книга за 2006 рік (витяг) Рахунок №641/2 (том 1, а.с.171).
Посилання відповідача на те, що під час проведення перевірки, встановлено порушення щодо безпідставного коригування податкового кредиту в сторону збільшення на суму 1000,00 грн. та суму 1806,00 грн. відповідно, на підставі того, що підприємством не надано для перевірки жодних підтверджуючих документів, судом не береться до уваги.
Сума податкового кредиту ПП «Торговий дім «Ювілейний»за період, який перевірявся, підтверджена податковими накладними, виписаними платниками податку на додану вартість. ПП «Торговий дім «Ювілейний»визначало суму податкового кредиту за період який перевірявся у відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Податкові накладні отримані позивачем мають всі необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість". Зауважень до податкових накладних в акті не зазначено.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач в період, що перевірявся, складав та подавав до Могилів-Подільської ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість. Як докази представник позивача надав за вказані періоди податкові декларації з податку на додану вартість (том 1, а.с.89-92), розшифровки податкових зобов'язань та книгу обліку придбання товарів, що містяться в матеріалах справи.
У такому випадку, у відповідності до пункту 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 15.06.2005 року №213, із змінами та доповненнями, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за № 702/10982, позивач мав право скласти та подати до податкового органу відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ.
Аналогічного висновку дійшов експерт під час дослідження ним первинних документів позивача (том 2, а.с.169).
Також, суд звертає увагу на те, що матеріалами справи та наданими експертом висновків, підтверджується, що ПП «Торговий дім «Ювілейний», у відповідності до вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181 та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість №213 від 15.06.2005 року, правомірно відкоригувало в сторону збільшення на суму 1000,00 грн. податковий кредит в листопаді 2005 року (том 2, а.с.169). Проте, в іншій частині висновки акту перевірки №47/23-111/30088042 від 17.03.2008 року, які досліджувались експертом, а саме в частині заниження суми податку на додану вартість документально підтверджуються в сумі 11059,00 грн. в т.ч. у вересні 7433,00 грн., у грудні 2626,00 грн., в частині заниження суми податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету, документально підтверджуються за 2006 рік в сумі 1535,00 грн., за півріччя 2007 року в сумі 4997,00 грн., завищення суми податку на прибуток за 2005 року в сумі 385,00 грн., за 3 квартал 2007 року в сумі 929,00 грн., за 2007 рік в сумі 6,00 грн.
За вказаних вище обставин, аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності суд вважає, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, якщо цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.
У даному випадку, констатуючи надані представником пояснення, суд не може визнати протиправним рішення податкового органу в якійсь сумі. На ряду з цим, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
На суд жодним чином не покладено повноваження перебирати функції державних органів щодо прийняття таких рішень. Відповідно до процесуального закону суд дає правову оцінку обставинам під час розгляду та вирішення конкретної справи.
На думку суду, права позивача потребують судового захисту шляхом повного скасування податкових повідомлень-рішень № 0000432301/0 та № 0000442301/0 від 02.04.2008 року, відповідно до яких визначено податкове зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій ПП «Торговий дім «Ювілейний»з податку на прибуток у розмірі 8131,80 грн., з яких 5212,00 грн. –за основним платежем, 2919,80 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями та з податку на додану вартість у розмірі 22317,00 грн., з яких 14878,00 грн. –за основним платежем, 7439,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями
Таким чином, оскаржувані рішення № 0000432301/0 та № 0000442301/0 від 02.04.2008 року, відповідно до яких ПП «Торговий дім «Ювілейний», відповідачем винесено незаконно, з порушенням вимог законодавства, на підставі необґрунтованих висновків про можливі порушення законодавства, у зв’язку з чим податковий орган не мав законних підстав нараховувати суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток та застосовувати штрафні (фінансові) санкції до ПП «Торговий дім «Ювілейний», а тому податкові повідомлення-рішення від 02.04.2008 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Надаючи правову оцінку діям та рішенню відповідача суд виходить з приписів частини 3 статті 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України "Про державну податкову службу України", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до якого Могилів-Подільська ОДПІ є органом державної податкової служби і суб’єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, що тягне за собою розгляд цього спору за правилами КАС України згідно із положеннями п. 5 ч. 2 ст. 17 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 11-2 Закону № 509 передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.
Що стосується питання щодо порушення процедури та строків проведення перевірки то суд не бере до уваги твердження представника позивача, що податковим органом не вчасно направлено акт перевірки на підприємство та оформлення строку перевірки заднім числом, оскільки зазначене спростовується вищезазначеним нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Суд, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні приходить до висновку про часткове задоволення даного позову повністю.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, тобто –3,40 грн.
У зв’язку з тим, що судом позов немайнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з місцевого бюджету в половинному розмірі від максимальної ставки судового збору.
Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Могилів-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000442301/0, № 0000432301/0 від 02.04.2008 року.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Ювілейний" 1,70 грн., сплаченого судового збору.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дончик Віталій Володимирович