ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0270/4339/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі –ФОП ОСОБА_1) про стягнення адміністративно-господарських санкцій
в с т а н о в и в :
В вересні 2011 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось в суд з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Позов мотивовано тим, що в порушення статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи, в зв’язку з чим зобов’язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.
Представник позивача у судове засідання не з’явилась, проте надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності у порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 20).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився з невідомих суду причин. Про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, шляхом направлення ухвали та судової повістки за адресою місця проживання, проте конверт повернувся з відміткою поштового відділення: “за закінченням терміну зберігання” (а.с.14-15).
Частиною третьою статті 35 КАС України передбачено, що повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.
Відповідно до положень частини 11 статті 35 КАС України, у разі не вручення повістки адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
А тому, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Отже, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень статті 128 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що, ФОП ОСОБА_1, як роботодавець, що використовує найману працю, зобов’язаний виконувати соціальні програми по охороні прав мало захищених верств населення, в тому числі інвалідів, зокрема шляхом створення чи виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно законодавства України.
Статтею 19 Закону України від 21.03.1991 року "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до частини1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.1995 року № 314 працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до п. 14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.1995 року № 314 підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою КМ України від 03.05.1995 року № 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1). Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3).
Згідно з п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Виходячи з даних положень Закону, на підприємстві відповідача повинно бути створене одне робоче місце для працевлаштування інваліда. Як вбачається зі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік (а.с. 4), на підприємстві відповідача в 2010 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 9 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність –0 осіб, фонд оплати праці штатних працівників становив 83,32 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві за 2010 рік становила 9257,78 грн. Відповідачем самостійно розраховано розмір адміністративно-господарських санкцій в сумі 4628,89 грн.
Відповідно до абз. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України", адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці № 223 від 15.05.2007 року, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Таким чином, відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця, як наслідок, самостійно розрахував адміністративно-господарські санкції забезпечив встановлення нормативу 1-го робочого місця для працевлаштування інваліда та самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції, що зумовило нарахування пені в розмірі 221,01 грн.
Листом від 10.05.2011 року № 04-18/1015 Немирівський районний центр зайнятості повідомив відділення Фонду про те, що відповідач протягом 2010 році не подавав центру зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с.6).
Відповідно до абз. 2, 3, 4 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Задовольняючи вказаний позов суд виходить із того, що відповідачем звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій до центру зайнятості протягом 2010 року щомісячно не подавались, самостійно не розрахував та добровільно не сплатив до 15.04.2011 року адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році.
Частиною 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Доказів, які б спростовували доводи позивача та доказів проведення розрахунків відповідач суду не надав.
За сукупністю наведених обставин, враховуючи те, що відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не проінформував у порядку встановленому законодавством центр зайнятості, самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у строки встановлені Законом, суд приходить до висновку що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в:
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2, код НОМЕР_1, банківські реквізити: р/р НОМЕР_2 в АТ «Імексбанк», МФО 328384) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Гайсинського району, р/р 31219230700104, код ЄДРПОУ 34701235, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниці, МФО 802015, код бюджетної класифікації 50070000; символ звітності 230, «платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2010 рік») адміністративно-господарську санкцію в розмірі 4628 (чотири тисячі шістсот двадцять вісім) гривень 89 (вісімдесят дев’ять) копійок та пеню в розмірі 221 (двісті двадцять одна) гривня 01 (одна) копійка.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя /підпис/ Дончик Віталій Володимирович
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: