ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

28 жовтня 2011 р.           Справа № 2а/0270/4372/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання: Ярошенка Максима Валерійовича

представника відповідача :   Павлова В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватно-орендного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Колос"    

до:   Гайсинської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Вінницького обласного відділення  

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ :

26 вересня 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось приватно-орендне підприємство "Сільськогосподарське підприємство "Колос" до Гайсинської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Вінницького обласного відділення про визнання протиправним та скасування рішення в частині.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами проведення перевірки приватно-орендного підприємства "Сільськогосподарське підприємство "Колос" виявлено порушення останнім  вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

На підставі зазначеного порушення Гайсинською міжрайонною виконавчою дирекцією  Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Вінницького обласного відділення прийнято рішення №64 від 06 вересня 2011 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Позивач вважає рішення відповідача протиправним в зв'язку із тим, що при винесенні рішення останнім було застосовано положення пункту 2 частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", які виключені відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску  на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Тому, позивач вважає прийняте за наслідками перевірки рішення протиправним, в зв`язку із чим звернувся до суду із вимогами щодо його скасування в частині визначення фінансової санкції за порушення порядку використання страхових внесків в розмірі 92,11 гривень та за несвоєчасну сплату в розмірі 3350,86 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте до суду надійшла телеграма, в якій він просить розглянути справу без його участі (а.с. 41).

Представник відповідача з вимогами позову не погодився з підстав, викладених в письмових запереченнях (а.с. 31-32) та письмових поясненнях (а.с. 42).

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані  докази, суд встановив наступне.

02 вересня 2011 року спеціалістом першої категорії Гайсинської міжрайонної виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_2 проведена перевірка з питань правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків приватно-орендним підприємством "Сільськогосподарське підприємство "Колос" до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. За результатами перевірки складено акт №225 від 02 вересня 2011 року, у якому зафіксовано виявлене перевіркою порушення пункту 2 частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

На підставі вказаного акту перевірки Гайсинською міжрайонною виконавчою дирекцією Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 06 вересня 2011 року прийнято рішення №64, яким приватно-орендному підприємству "Сільськогосподарське підприємство "Колос" визначено до сплати не прийняті до зарахування витрати в розмірі 184,22 гривень та пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків в сумі 110,06 гривень. Також, даним рішенням на підставі пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», частини 1 статті 21, статті 22, пункту 6 частини 6 статті 28 , статті 30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» до підприємства застосовано фінансові санкції за порушення порядку використання страхових внесків - в розмірі 92,11 гривень та за несвоєчасну сплату страхових внесків - в розмірі 3350,86 гривень.  

Не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки, стосовно нарахування фінансових санкцій в розмірі 3350,86 гривень та пені в розмірі 92,11 гривень, підприємство надіслало до Гайсинської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Вінницького обласного відділення заперечення вих. №43 від 05 вересня 2011 року. Проте, листом відповідача №454 від 06 вересня 2011 року позивача повідомлено, що його посилання в запереченнях є необґрунтованими.

Даючи правову оцінку оскаржуваному рішенню в тій частині, що оскаржується позивачем, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Зі змісту статті 9 Закону випливає, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Усі застраховані особи є членами цього Фонду. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Фондом, стабільної діяльності Фонду.

В силу статті 19 Закону джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є: страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених Законом; суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб до Закону та інших актів законодавства.

При цьому, суд враховує також і те, що положення пункту 2 частини 2 статті 27 Закону виключені на підставі Закону України №2464-VI від 08 липня 2010 року, якими передбачався обов’язок страхувальника нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Проте, абзацом 6 пункту 7 розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" визначено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.       

Позивачем не було враховано наведеної норми, саме тому його правова позиція є помилковою.

Також, в ході судового розгляду встановлено, що позивач допускав несвоєчасну сплату страхових внесків у відповідному періоді (про що зазначив представник позивача), в зв’язку з чим підприємству донараховано фінансові санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків в розмірі 3350,86 гривень та за порушення порядку використання страхових внесків в розмірі 92,11 гривень.    

В силу статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому, суд, у відповідності до статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відтак, в зв'язку із непідтвердженням в ході судового розгляду справи обставин, що викладені у позові, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення позову.

Оскільки позивачу в задоволенні адміністративного позову відмовлено, а також за відсутності витрат останнього, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню не підлягають.   

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                     Яремчук Костянтин Олександрович    

28.10.2011