ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

10 жовтня 2011 р.           Справа № 2а/0270/3856/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

при секретарі судового засідання: Вівсяній І.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Мороза В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1) до Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області (далі – Вінницька РДА), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Пултівецька сільська рада про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

в с т а н о в и в :

17 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Вінницької РДА, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Пултівецька сільська рада про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач проживає спільно з батьками в будинку, який знаходиться в с. Пултівці Вінницького району. На території Пултівецької сільської Ради позивач земельної ділянки не має, що дає йому право на землекористування чи право власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Зазначив, що реалізуючи своє право на набуття у власність земельну ділянку на підставі безоплатної передачі її із земель державної чи комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, позивач попередньо звернувся із заявою до Пултівецької сільської Ради на предмет наявності на її території земель запасу чи погодження земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, на що отримав позитивну відповідь, а також інформацію про землі запасу Пултівецької сільської Ради. В подальшому позивач звернувся із клопотанням від 04.05.2011 року до голови Вінницької райдержадміністрації про надання йому відповідної земельної ділянки площею 2.0 га додавши до заяви графічний матеріал із зазначенням її місця розташування за погодженням із сільським головою. Всупереч законодавчим вимогам про розгляд відповідного клопотання у місячний строк, райдержадміністрацією його по суті не розглянуто та будь-якого розпорядження, про надання ділянки або відмови у наданні, не прийнято. Лише листом від 01.06.2011 року № 33-р-201-4 Вінницькою РДА повідомлено позивача про те, що земельна ділянка, на яку вона претендує, включена у перелік земель для продажу на аукціоні на території Вінницького району, за межами населених пунктів.

Таким чином, вбачаючи в діях Вінницької РДА бездіяльність, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання бездіяльності, що полягає у неприйнятті розпорядження щодо розгляду клопотання про виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 04 травня 2011 року неправомірною та зобов’язання прийняти розпорядження про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території Пултівецької сільської Ради Вінницького району Вінницької області та усунути перешкоди у реалізації його конституційних прав.  

Позивач у судовому засіданні позов підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволені позову, надавши суду письмові заперечення (відзив на позовну заяву) від 05.09.2011 року (а.с. 19-25), в яких вказав, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки позивач в супереч вимогам ч.2 ст.2 КАС України не наведено обставин на обґрунтування протиправності дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, а тому дії Вінницької РДА є законними.

Представник третьої особи – в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин. Проте належним чином був повідомлений про час, місце та дату розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи (а.с.44, 51). Заперечень на позов до суду не надходило, заяв-клопотань щодо неможливості розгляду справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи, в зв’язку із неможливістю прибуття в судове засідання, також не подавалось.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, складом сім’ї з чотирьох осіб, проживає по АДРЕСА_1, про що свідчить довідка виконкому Пултівецької сільської ради від 22 липня 2011 року №584 (а. с. 8). З довідки вбачається, що у позивача земельної ділянки на території ради на даний час не має.

Як вбачається з матеріалів справи, за запитом ОСОБА_1, Пултівецькою сільською Радою надано Інформацію від 22.07.2011 року № 585 про землі запасу по Пултівецькій сільській раді станом на 22.07.2011 року (а.с. 11). У довідці зокрема значиться, що всього у Пултівецькій сільській раді 800,08 га земель, з яких 625,42 га –землі сільськогосподарських угідь, у тому числі ріллі –208,3 га.

04 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до голови Вінницької РДА із заявою про надання земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Пултівецької сільської Ради за межами села із земель запасу (а.с. 8). До заяви, також додано викопіювання з плану території Пултівецької сільської Ради (а.с. 10) у якому, як розшифровка умовних позначень вказано, що землі запасу за межами населеного пункту не використовуються. Викопіювання погоджене сільським головою –Шендеренко В. В. Заява зареєстрована у Вінницькій РДА за №33-ч-201-4.

Так, Вінницькою РДА у формі листа від 01 червня 2011 року №33-Р-202-4 надано відповідь ОСОБА_1 та повідомлено про розгляд звернення щодо виділення відповідної земельної ділянки, а також про те, що Розпорядженням районної державної адміністрації від 25 березня 2011 року №249 “Про внесення змін до Розпорядження голови районної державної адміністрації від 28 лютого 2011 року №121 “Про Перелік земельних ділянок сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення, право оренди яких виставляється для продажу на аукціоні на території Вінницького району, за межами населених пунктів”, земельна ділянка на яку він претендує, включена до переліку відповідних земельних ділянок (а.с.12).

Вважаючи даний лист неналежною формою результату розгляду заяви про виділення земельної ділянки та вважаючи заяву такою, що не розглянута, позивач оскаржив до суду відповідну бездіяльність Вінницької РДА, одночасно заявляючи вимоги про зобов’язання прийняти розпорядження про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.

Так, земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.  

Відповідно до часини першої статті 22 ЗК України, землями сільськогосподарського   призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення  відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В свою чергу частина третя даної статті визначає, що громадянам землі  сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва,  городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право громадян України мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства закріплено також у статті 33 ЗК України.

Одночасно за положеннями підпункту “б”пункту 1 статті 121 ЗК України, яка визначає норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірах –не більше 2,0 гектара.

Повноваження щодо розпорядження землями державної власності здійснюють сільські, селищні, міські ради, а також органи виконавчої влади.

Згідно абзацу першого пункту дванадцятого розділу Х ЗК України, до розмежування   земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в  межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як встановлено в судовому засіданні, земельна ділянка, про надання якої ОСОБА_1 звернувся до Вінницької РДА, знаходиться за межами населених пунктів, а відтак розпорядження нею відносить до компетенції відповідного органу виконавчої влади.

Так, виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, організацію, повноваження та порядок діяльності яких визначає Закон України “Про місцеві державні адміністрації”.

Відповідно до положень статті 1 даного Закону, місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади та в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин врегульовано статтею 17 ЗК України.

Так, до відповідних повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, серед іншого, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Приписами частини третьої статті 122 ЗК України для сільськогосподарського використання, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.

В межах Вінницького району, як адміністративно-територіальної одиниці виконавчу владу здійснює Вінницька РДА.

Як встановлено судом, спірні відносини між сторонами виникли з приводу відсутності з боку Вінницької РДА належного реагування на клопотання позивача про надання йому земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Пултівецької сільської Ради за межами села із земель запасу.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено у статті 118 ЗК України .

Так, частиною шостої наведеної статті, поміж іншого передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної державної адміністрації за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

На виконання вимог наведеної норми, позивач звернувся до Вінницької РДА із відповідною заявою зазначивши цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовні розмірі та додавши викопіювання з плану території Пултівецької сільської Ради із відміткою про погодження землекористувача, в даному випадку голови Пултівецької сільської ради (а.с.9,10).

За вимогами частини сьомою статті 118 ЗК України районна державна адміністрація розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому Законом України “Про місцеві державні адміністрації”, а саме статтею 6 визначено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, які є актами місцевих державних адміністрацій.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

В свою чергу, в силу статті 43 даного Закону акти місцевих державних адміністрацій,   що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, серед яких відзив Вінницької РДА на позовну заяву, про розгляд звернення щодо виділення відповідної земельної ділянки ОСОБА_1, відповідачем повідомлено у формі листа від 01 червня 2011 року №33-Р-201-4, що суперечить наведеним законодавчим приписам, а відтак свідчить про відсутність з боку Вінницької РДА належного реагування на відповідне звернення громадянина (а.с.12).  

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині оскарження бездіяльності Вінницької РДА що полягає у неприйнятті нею вказаного вище законодавством рішення щодо розгляду клопотання про виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 04 травня 2011 року.

Разом з тим, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню решту позовних вимог, а саме зобов’язання Вінницьку РДА прийняти розпорядження про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території Пултівецької сільської Ради Вінницького району Вінницької області та усунути перешкоди у реалізації її конституційних прав.  

Приймаючи таке рішення суд виходить з того, що наданню дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки певною площею, для ведення особистого селянського господарства передує низка законодавчо визначених процедур, а компетенція щодо прийняття відповідного рішення закріплена в даному випадку за місцевим органом виконавчої влади.

Таким чином, право щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в даному випадку є дискреційним правом Вінницької районної державної адміністрації.

Суд не може підміняти державний орган приймаючи замість нього рішення, яке б відповідало закону або давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого державного органу.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;  пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу частини першої статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

В той же час згідно з частиною другою статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного  позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших  суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які  знайшли своє підтвердження  в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що позов слід задоволити частково, визнавши протиправною бездіяльність Вінницької РДА що полягає у неприйнятті нею рішення щодо розгляду клопотання про виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 04 травня 2011 року, разом з тим відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.

Одночасно, в силу частини другої статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи  не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це треба для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Так, вбачаючи з боку Вінницької РДА протиправну бездіяльність щодо розгляду клопотання позивача про виділення земельної ділянки, суд, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів останнього, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати Вінницьку РДА розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04 травня 2011 року про виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в порядку, визначено чинним законодавством.

Оскільки адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, за вимогами частини третьої статті 94 КАС України підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 4 травня 2011 року.

В іншій частині позову відмовити.

Вийти за межі позовних вимог.

Зобов'язати Вінницьку районну державну адміністрацію Вінницької області розглянути заяву ОСОБА_1 про виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 4 травня 2011 року у відповідності до вимог чинного законодавства.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/          Дончик Віталій Володимирович

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: