ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
05 жовтня 2006 р. |
№ 11/530-05 |
Вищий господарський суду України в складі колегії
|
суддів: |
Грейц К.В. -головуючого, Бакуліної С.В., Глос О.І., |
|
розглянувши матеріали касаційної скарги та касаційного подання |
Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації Заступника прокурора Харківської області |
|
на постанову |
від 20.06.2006 |
|
Харківського апеляційного господарського суду |
|
у справі господарського суду Харківської області № 11/530-05 |
|
за позовом |
ВАТ “Мегабанк” |
|
до 3 особа про та зустрічним позовом до |
Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації Харківська обласна державна адміністрація стягнення 2191333,01 грн. Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації ВАТ “Мегабанк” |
|
про |
визнання кредитного договору недійсним |
за участю представників сторін:
- позивача Нестеренка Д.М
- відповідача Семенченко С.А.
- 3-ї особи Черняєвої Н.В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.03.2006 у справі № 11/530-05 (колегія суддів у складі головуючого судді Черленяк М.І., суддів Крестьянінова О.О., Швидкіна А.О.), залишеним без змін постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 (у складі головуючого судді Демченка В.О., суддів Такмакова Ю.В., Барбашова С.В.), зустрічний позов Головного фінансового управління Харківської обласної державної до ВАТ “Мегабанк” задоволено та визнано недійсним укладений між ними кредитний договір № 131/2004 від 15.12.2004, припинивши на майбутнє обов'язок Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації по сплаті відсотків по кредиту та право ВАТ “Мегабанк” на отримання відсотків, застосовано наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації на користь ВАТ “Мегабанк” 2000000 грн. Первісний позов ВАТ “Мегабанк” до Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації про стягнення 2191333,01 грн. боргу за кредитним договором № 131/2004 від 15.12.2004 задоволено частково та стягнуто з Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації на користь ВАТ “Мегабанк” 191333,01 грн. відсотків за користування кредитом за період з вересня 2005 року по 28.02.2006. В решті вимог первісного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі щодо часткового задоволення первісного позову і визнання недійсним кредитного договору на майбутнє, Головне фінансове управління Харківської обласної державної адміністрації звернулось з касаційною скаргою, а Заступник прокурора Харківської області з касаційним поданням, в яких просять зазначені судові акти частково скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у первісному позові відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити повністю та визнати недійсним кредитний договір № 131/2004 від 15.12.2004 з моменту його укладання, застосувавши наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з бюджету Харківської області на користь ВАТ “Мегабанк” 1700000 грн.
Свої вимоги касатори обґрунтовують тим, що рішення та постанова у справі прийняті внаслідок неправильного застосування норм ст. ст. 216, 236 Цивільного кодексу України, за приписами яких угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладання, тому двохстороння реституція, як наслідок недійсності угоди, передбачає повернення кожною з її сторін всього отриманого за такою угодою, а саме: Головне фінансове управління Харківської обласної державної адміністрації має повернути ВАТ “Мегабанк” з бюджету Харківської області 2000000 грн. тіла кредиту, а ВАТ “Мегабанк” до обласного бюджету -300000 грн. отриманих відсотків за користування кредитом, таким чином, з зарахуванням зустрічних однорідних вимог, з обласного бюджету на користь банку підлягає стягненню 1700000 грн.
ВАТ “Мегабанк” надав відзиви на касаційну скаргу та касаційне подання, вважає їх безпідставними та просить залишити без задоволення, а рішення та постанову у справі -без змін.
Харківська обласна державна адміністрація надала заперечення на касаційну скаргу, вважає рішення та постанову у справі прийнятими з порушенням норм процесуального і матеріального права, а касаційну скаргу Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації -безпідставною, просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у первісному та зустрічному позові відмовити повністю, оскільки вважає, що, укладаючи кредитний договір, Головне фінансове управління Харківської обласної державної адміністрації діяло в інтересах обласного бюджету, тобто було представником обласної ради, яка рішенням від 27.01.2005 схвалила залучення 2000000 грн. кредитних коштів до обласного бюджету і не уповноважувала його на подання позову про визнання кредитного договору недійсним
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 20.09.2006 №02-12.2/309 склад колегії суддів, яким були прийняті до касаційного провадження касаційна скарга та касаційне подання у даній справі, змінено і їх розгляд здійснюється у постійному складі колегії суддів: головуючого судді Грейц К.В., суддів Бакуліної С.В., Глос О.І.
В засіданні суду касаційної інстанції 21.09.2006 в присутності представників сторін оголошено перерву до 05.10.2006 до 11 годин.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні 05.10.2006 пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга та касаційне подання підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 грудня 2004 року між ВАТ “Мегабанк” (кредитор) та Головним фінансовим управління Харківської обласної державної адміністрації (позичальник) був укладений кредитний договір № 131/2004, відповідно до умов якого кредитор надає грошові кошти (відкриває не відновлювальну кредитну лінію) позичальнику у розмірі 10000000 грн. строком з 15.12.2004 до 14.12.2005 на фінансування покращення матеріально-технічної бази Управління МВС України в Харківській області та поповнення обігових коштів, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити 21 % річних, на умовах, передбачених даним договором.
Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що кредитор фактично надав позичальнику кредит у сумі 2000000 грн., однак, після настання строку повернення кредиту позичальник не повернув кредитору 2000000 грн.
Відповідно до п. 5.1., 5.2 кредитного договору нарахування процентів здійснюється кредитором з першого по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці та у році, процентної ставки, передбаченої п. 1.1 договору. Сплата позичальником процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, не пізніше третього робочого дня місяця, наступного за звітним.
Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій встановлено, що позичальник на виконання умов кредитного договору сплатив кредитору проценти в загальній сумі 300000 грн. за період до 01.09.2005 та частково за вересень 2005 року, заборгувавши за період з вересня 2005 року до 28.02.2006 проценти за користування кредитом на суму 191333,01 грн.
Розглядаючи спір у справі щодо стягнення боргу за кредитним договором, наявність і розмір якого не заперечені позичальником, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що, укладаючи спірний договір, Головне фінансове управління Харківської обласної державної адміністрації перевищило власні повноваження, передбачені Положенням, затвердженим Розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 145 від 10.03.1999, яке не надає права Головному фінансовому управлінню Харківської обласної державної адміністрації отримувати кредити у комерційних банках та підписувати кредитні договори, а також повноваження, делеговані Харківською обласною радою Рішенням XIV сесії XXIV скликання від 23.03.2004 “Про внесення змін до рішення обласної ради від 23.12.2003 “Про обласний бюджет на 2004 рік”, яким дозволила Головному фінансовому управлінню Харківської обласної державної адміністрації отримувати короткотермінові позички в управлінні Державного казначейства у Харківській області та банківських установах на покриття тимчасових касових розривів та надала право підписання відповідних договорів його керівнику.
Крім того, Головне фінансове управління Харківської обласної державної адміністрації порушило вимоги чинного законодавства. Так, відповідно до статті 73 Бюджетного кодексу України для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради можуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких позичок визначається Міністерством фінансів України.
Зокрема, Наказом Міністерства фінансів України № 627 від 09.08.2002 затверджений Порядок отримання короткотермінових позичок на покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету.
Відповідно до п. 5 вказаного Наказу отримання короткотермінових позичок на покриття тимчасових касових розривів може здійснюватися за наявності рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради щодо отримання короткотермінових позичок у фінансових установах; на термін до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду; обсяг короткотермінових позичок не повинен перевищувати розміру касового розриву за вирахуванням наявного залишку готівкових коштів бюджету; відсоткова ставка за короткотерміновими позичками не може перевищувати облікової ставки НБУ більш ніж у 2,5 рази тощо. Пунктом 6 Наказу передбачено, що отримання короткотермінових позичок на покриття тимчасових касових розривів можливе за умови дотримання усіх вимог, визначених пунктом 5 цього Порядку, а розмір короткотермінових позичок на покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських - міст Києва та Севастополя бюджетів, необхідно погодити з Міністерством фінансів України.
Як свідчать матеріали справи, сторони не надали судам першої та апеляційної інстанцій доказів виконання вищезазначених вимог актів чинного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про суперечність змісту кредитного договору № 131/2004 від 15.12.2004 вимогам чинного законодавства і відсутність у Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації необхідного обсягу повноважень для укладання договору, що відповідно до приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України є підставою для визнання такого договору недійсним, в зв'язку з чим зустрічний позов правомірно було задоволено.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Однак, застосовуючи наслідки недійсності угоди, суди попередніх інстанцій припустились порушення зазначених норм, задовольнивши первісний позов ВАТ “Мегабанк” в частині стягнення з Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації 191333,01 грн. боргу за процентами за фактичне користування кредитом, оскільки визнання угоди недійсною унеможливлює задоволення заснованої на такій угоді вимоги про виконання зобов'язання за нею.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Головне фінансове управління Харківської обласної державної адміністрації по недійсному договору отримало від ВАТ “Мегабанк” 2000000 грн. кредиту, а останній від позичальника -300000 грн. процентів за користування кредитом, то ці суми підлягають поверненню один одному не як заборгованість, оскільки із недійсного правочину не виникає заборгованості, а як правовий наслідок недійсності правочину.
Разом з тим, в ч. 2 ст. 236 ЦК України зазначено, що якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Зважаючи на те, що по кредитному договору, визнаному судом недійсним, фактичне користувався одержаними кредитними коштами вже відбулось, однак плата за одержану послугу у вигляді процентів за користування кредитом в сумі 191333,01 грн. не була відшкодована, а обов'язок Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації по сплаті процентів передбачався на майбутнє до повного погашення боргу по кредиту (п. 9.1 кредитного договору), то з моменту визнання договору недійсним ВАТ “Мегабанк” зобов'язаний повернути Головному фінансовому управлінню Харківської обласної державної адміністрації суму одержаної плати за користування кредитом за період, що передує дню винесення судом рішення про визнання правочину недійсним, тобто 300000 грн., а останній має повернути кредитні кошти в сумі 2000000 грн., якими він користувався, та відшкодувати вартість одержаної послуги за користування кредитом, тобто суму процентів за той же період, тобто до моменту винесення рішення суду першої інстанції про недійсність правочину, у розмірі 491333, 01 грн. (300000 + 191333,01).
Отже, з моменту визнання кредитного договору недійсним обов'язок відповідача та право позивача на отримання відсотків до моменту повного погашення кредиту фактично припиняються на майбутнє.
Оскільки з обох сторін угоди, як наслідок її недійсності, належить стягнути грошову суму, суд проводить залік взаємних вимог, а стягненню підлягає тільки різниця між фактично отриманими сторонами сумами (2000000 грн. -300000 грн.) і платою за користування кредитом, розрахованою на момент відшкодування, тобто, винесення судом рішення (300000 грн. + 191333,01 грн.), що складає 2191333,01 грн. на користь ВАТ “Мегабанк”.
Таким чином, судові акти у справі в частині задоволення первісного позову підлягають скасуванню, як прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, і відповідній зміні в частині задоволення зустрічного позову, зокрема, щодо застосування наслідків недійсності кредитного договору.
Решта доводів касаційної скарги і касаційного подання зводяться до намагань касаторів надати їм перевагу над доводами, за якими господарський суд апеляційної інстанції їх відхилив, не впливають на результат вирішення спору щодо застосування наслідків недійсності договору саме до його сторін, а можуть бути підставою лише для зміни способу або порядку виконання рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 у справі № 11/530-05 господарського суду Харківської області та рішення від 20.03.2006 у цій справі скасувати в частині задоволення первісного позову і змінити в часині задоволення зустрічного позову, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
“Зустрічний позов задовольнити. Визнати недійсним кредитний договір № 131/2004 від 15.12.2004, укладений між сторонами у справі.
Застосувати як наслідок недійсності угоди двохсторонню реституцію шляхом заліку зустрічних грошових зобов'язань щодо відсотків за користування кредитом за період, що передує дню винесення судом рішення у справі та стягнути з Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації на користь ВАТ “Мегабанк” 2000000 грн. отриманого кредиту та 191333, 01 грн. відсотків за користування кредитом.
В задоволенні первісного позову відмовити.
Стягнути з Головного фінансового управління Харківської облдержадміністрації на користь ВАТ “Мегабанк” 1913,33 грн. витрат по сплаті держмита та 10,30 грн. витрат на ІТЗ судового процесу”.
Видачу наказів доручити господарському суду Харківської області.
Касаційну скаргу Головного фінансового управління Харківської облдержадміністрації та касаційне подання Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.
Головуючий суддя Грейц К.В.
С у д д і Бакуліна С.В.
Глос О.І.