Справа №2-953/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Ковель 24 липня 2007 року
Ковельський міськрайонний суд під головуванням
судді Панасюка С. Л.
за участю секретаря Віндюк Н.І.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідачів Бжезицького Г.Б.
третьої особи Стречена О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ковелі справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», Пасажирського вагонного депо Ковель про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Пасажирського вагонного депо Ковель про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою суду до участі у справі залучене як відповідач Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» та як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, Стречен О.І. - керівник Пасажирського вагонного депо Ковель.
Вимоги обгрунтовані наступним. ОСОБА_1 працювала у Пасажирському вагонному депо Ковель на посаді начальника пасажирського поїзда. 13 квітня 2007 року вона була звільнена з роботи за угодою сторін, про що написала заяву. Однак, ця заява була написана під тиском керівника депо Стречена О.І., який звинуватив її у безквитковому проїзді пасажирів 10 квітня 2007 року. До того ж, вона писала заяву у стані сильного хвилювання та під дією ліків, які вона вживала, намагаючись заспокоїтись. Наміру звільнятись вона не мала. Вважає звільнення незаконним і просить поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Відповідачі позову не визнали повністю і заперечили його тим, що позивач була звільнена з роботи за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КзпП України. Факт укладення такої угоди підтверджений заявою позивача. Жодного тиску на ОСОБА_1 не було, а її дії очевидно зумовлені тим, що 10 квітня 2007 року у її поїзді був виявлений факт безквиткового проїзду пасажирів і вона, намагаючись залагодити справу, спробувала дати хабар працівнику міліції, що було задокументовано. Звільняючись за угодою сторін, позивач намагалась запобігти звільненню з підстав, які б перешкодили її майбутньому працевлаштуванню. Просять у позові відмовити.
Третя особа поділяє позицію відповідачів.
У позові слід відмовити повністю.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КзпП України однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.
Позивач працювала у Пасажирському вагонному депо Ковель на посаді начальника пасажирського поїзда, що ніким не заперечується.
2
13 квітня 2007 року вона була звільнена з роботи за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КзпП України, що видно з наказу про звільнення.
Факт укладення такої угоди підтверджений заявою позивача від 13 квітня 2007 року.
Твердження позивача, що названа заява написана нею під тиском, в стані сильного хвилювання та під дією ліків, суд відхиляє як необгрунтовані.
Позивач не заперечує, що факт безквиткового проїзду пасажирів 10 квітня 2007 року у її поїзді справді мав місце, так само як не заперечує те, що цей факт був виявлений працівниками міліції. У повідомленні органу внутрішніх справ йдеться також про задокументовану спробу позивача дати хабар працівнику міліції з тим, щоб приховати названі обставини.
Саме названими обставинами і тільки ними позивач пояснює і сильне хвилювання, яке супроводжувало написання вказаної вище заяви, і приймання нею ліків, які впливали на неї, і вчинюваний на неї тиск.
Тобто підстава для намагань позивача звільнитися за угодою сторін, з тим щоб запобігти звільненню з підстав, які б перешкодили її майбутньому працевлаштуванню, існувала.
Однак, саме позивач зумовила своїми діями та бездіяльністю ці обставини, відповідачі не причетні до їх виникнення. Ці обставини справді могли стати підставою як для дисциплінарної, так і кримінальної відповідальності.
Тому, навіть якщо пропозиція припинити трудовий договір за угодою сторін виходила від відповідачів, про що стверджує позивач, і вона на цю пропозицію пристала, це ніяким чином не свідчить про незаконність звільнення. Позивач обрала тоді найкращий, як вона вважала, шлях для захисту своїх інтересів і має нести відповідальність за свій вибір. Відновлення трудових відносин, як і їх припинення, можливе лише за угодою сторін.
Відповідачі не можуть нести відповідальность за стан хвилювання позивача, зумовлений обставинами, до яких вони не причетні, за реакцію позивача на ліки, рішення про вживання яких приймала вона сама.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 209, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КзпП України, суд
вирішив:
В позові ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», Пасажирського вагонного депо Ковель про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити пов н і с т ю.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд в такому порядку:
заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення;
апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.