Справа №: 343/2600/24

Провадження №: 2/343/3/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2025 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження з участю органу опіки та піклування Витвицької сільської ради цивільну справу № 343/2600/24 за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Витвицької сільської ради, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

за участю: позивачки - ОСОБА_1 ,

представниці позивачки - адвоката Кос Т.В.,

представниці третьої особи - органу опіки та піклування - Сороки О.Ю.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій учасників справи:

позивачка просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 її дочка ОСОБА_2 , яка до одруження носила прізвище ОСОБА_4 , народила ОСОБА_3 . Батько останньої був записаний зі слів матері, відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Спочатку відповідачка з дочкою ОСОБА_5 проживали разом з нею в с. Розточки Калуського р-ну Івано-Франківської області. Однак біля п`яти років тому ОСОБА_2 залишила доньку в неї і більше не забирала. Де та з ким вона на даний час проживає, їй не відомо.

Відповідачка своїх батьківських обов`язків, зокрема обов`язку виховувати та утримувати дитину до досягнення нею повноліття, не виконувала та не виконує, не здійснює жодних дій, спрямованих на її виконання. Вона не цікавиться вихованням малолітньої дочки ОСОБА_5 , не проявляє щодо неї батьківської уваги і турботи, не дарує подарунків, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не відвідує, не спілкується з нею взагалі, тобто не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не забезпечує здобуття нею освіти, що свідчить про те, що відповідачка фактично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, а тому є всі підстави для позбавлення її батьківських прав.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити. Додатково вказала, що її дочка ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі. В цьому шлюбі вона народила неживу дитину. Її чоловік помер. Після цього вона почала вести непорядний спосіб життя. Завагітнівши, народила ОСОБА_3 . Хто її батько не відомо. Коли дитині виповнилося 7 місяців, відповідачка залишила її на неї та подалася на заробітки. Коли дівчинці виповнився рік, вона приїхала на її день народження, побула з нею тиждень і знову поїхала. Після цього вона жодного разу не приїжджала. Спочатку вона сподівалася, що мама до її онуки повернеться, але цього не сталося, зв`язок з нею відсутній. Її дочка не цікавиться своєю дитиною, коштів на її утримання не передає. Їй байдуже, чи пішла дитина в перший клас, як вона почувається з початком війни, який у неї стан здоров`я. Позбавлення батьківських прав відповідачки відповідатиме якнайкращим інетресам дитини, оскільки вона зможе виготовити їй ідентифікаційни код, закордонний паспорт, виробити на неї допомогу тощо.

Представниця позивачки - адвокат Кос Т.В. у судовому засіданні підтримала позицію своєї довірительки, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

В останнє судове засідання сторона позивачки не з`явилася, адвокат Кос Т.В. подала клопотання про завершення розгляду справи за їх відстуності, в якій позовні вимоги підтримала, просила позов задоволити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася жодного разу, хоча про розгляд справи неодноразово повідомлялася як шляхом направлення повісток про виклик до суду за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 28), які поверталися на адресу суду із відмітками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 38-39, 52-53, 72-73, 84-85), так і шляхом опублікування оголошень про виклик до суду на офіційному сайті "Судова влада України" (а.с. 48, 80). Відзиву на позов не подавала.

Представниця третьої особи Служби у справах дітей Витвицької сільської ради та органу опіки Витвицькї сільської ради підтримала рішення органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її дочки ОСОБА_3 . Додатково зазначила, що дівчинка дійсно проживає із бабусею, яка створила для неї всі умови. Дитина хороша, доглянута. Казала, що до неї мама не телефонує, що у всіх є мама, а до неї приходить бабуся. В останнє судове засідання представниця не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій вказала, що Служба у справах дітей не заперечує проти задоволення позовної заяви та при розгляді справи просить врахувати інтереси дитини. При цьому до заяви долучила протокол опитування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяви та клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

згідно з ухвалою від 13.12.2024, суд відкрив провадження у даній справі та призначив провести підготовче судове засідання за участю сторін та третьої особи, зобов`язав орган опіки та піклування Долинської міської ради надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23 грудня 2024 року представник Долинської міської ради звернувся до суду із клопотанням про заміну органу опіки та піклування, яке суд задоволив та залучив до участі у розгляді справи орган опіки та піклування Витвицької сільської ради, якого зобов`язав надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключивши з числа учасників орган опіки та піклування Долинської міської ради, про що постановив ухвалу від 01.01.2025.

13 січня 2025 року Служба у справах дітей Витвицької сільської ради на адресу суду скерував повідомлення про те, що на комісії було розглянуто питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав, яке передано на розгляд та затвердження на засідання виконавчого комітету 30.01.2025. 13 січня 2025 року представниця позивачки у системі "Електронний суд" сформувала заяву про виклик свідків. В судове засідання 13.01.2025 учасники справи не з`явилися.

11 лютого 2025 року суд за клопотанням представниці позивачки оголосив перерву для з`ясування наявності висновка органу опіки та піклування щодо спору.

12 лютого 2025 року на адресу суду поступив висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також заява представника Служби у справах дітей Витвицької сільської ради про розгляд справи за його відсутності.

12 лютого 2025 року представниця позивачки подала клопотання про проведення підготовчого судового засідання за відсутності сторони позивачки.

Згідно з ухвалою від 12.02.2025, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду, а також постановив допитати свідків.

20 березня 2025 року суд постановив проводити заочний розгляд справи, допитав свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , з`ясував можливість заслуховування думки дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , представниками Служби у справах дітей Витвицької сільської ради з участю психолага.

25 березня 2025 року представник Служби у справах дітей Витвицької сільської ради подав до суду заяву про розгляд справи за його відстуності, до якої долучив протокол опитування дитини.

28 березня 2025 року представниця позивачки подала клопотання про проведення розгляду справи за їх відсутності, в якій позов підтримала в повному обсязі, просила задоволити.

Враховуючи, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

як установлено зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07.01.1987, в батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 народилася ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12).

ОСОБА_9 одружилася з ОСОБА_11 , у зв`язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_12 , про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 від 15.01.2001 (а.с. 9).

ОСОБА_10 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 та змінила прізвище на ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 21.01.2006 (а.с. 13). ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть (а.с. 70).

Як встановлено з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00025409852 від 30.01.2020, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її матір`ю записана ОСОБА_2 . Відомості про батька ОСОБА_15 записано відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с. 14).

Тобто позивачка ОСОБА_1 є матір`ю відповідачки ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з актами обстеження від 16.07.2024, 14.08.2024, 23.09.2024, які складені депутатом Витвицької сільської ради територіальної громади Хомин Т.М. в присутності сусідів, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з бабусею ОСОБА_1 . Мама ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дитини, не надає кошти на її утримання, не купляє шкільні приналежності та не відправляє дитину в школу, не піклується про її здоров`я. Постійно знаходиться за межами України (а.с. 15, 16, 17).

В довідці старости с. Розточки № 83 від 23.09.2024 також зазначено, що ОСОБА_3 зареєстрована і проживає в АДРЕСА_1 разом зі своєю бабусею ОСОБА_1 . Мама ОСОБА_2 зареєстрована, але не проживає по даній адресі, знаходиться за межами України. Мама не бере участі у вихованні дитини (а.с. 19).

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин № 114 від 26.09.2024, складеного комісією у складі: начальника служби у справах дітей ОСОБА_16 , фахівця із соціальної роботи ОСОБА_17 , старости с. Розточки Миколи Бартківа, в обстежуваній сім`ї ОСОБА_18 проживає малолітня дитина ОСОБА_5 , 2017 р.н., мати якої ухиляється від виконання батьківських обов`язків. З 2020 року вона проживає в Росії, не забезпечує дитину, не доглядає і не приїжджає. Сім`я потребує соціального супроводу (а.с. 20).

Актом обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин № 135 від 05.11.2024, який складений комісією у складі: начальника служби у справах дітей ОСОБА_16 , поліцейського офіцера громади ОСОБА_19 , інспектора сектору ювенальної превенції ОСОБА_20 , також підтверджуються викладені вище обставини та зазначено, що сім`ю взято на соціальний супровід з вересня 2024 року (а.с. 21).

Як вказала позивачка, відповідачка не дбає та не цікавиться станом здоров`я дочки ОСОБА_5 , її фізичним розвитком. Це підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 18.11.2024 № 248, в якій зазначено, що у дитини часті респіраторні захворювання, зокрема, зверталась до лікаря через хворобу: 07.02.2024 на ГРВі, 15.04.2024 - катаральна ангіна, 21.06.2024 - ГРВі, 02.09.2024 - ГРВі. За медичною допомогою до педіатра зверталась бабуся: ОСОБА_1 , а мати на прийом не приходила, не брала участі в лікуванні та оздоровленні дитини (а.с. 22).

На підтвердження того, що відповідачка не брала та не бере участі у вихованні дочки, не цікавиться життям та здоров`ям дитини та її успіхами, не організовує дозвілля позивачка надала і характеристику за місцем навчання ОСОБА_3 , в якій зазначено, що дитину від народження виховує бабуся ОСОБА_1 , постійно дбаючи про неї, приводить та забирає з гімназії. Бабуся підтримує постійний зв`язок з гімназією та вчителем, відвідує батьківські збори та шкільні заходи (а.с. 23).

Свідок ОСОБА_6 , яка є односельчанкою позивачки, суду показала, що ОСОБА_5 виховує бабуся. Вона водить її у школу, в лікарню, дбає про неї. Мами дівчинки давно не бачила, вона до неї не приїжджає, не телефонує.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка також є односельчанкою позивачки, показала, що ОСОБА_1 з чоловіком ще змалку виховують ОСОБА_5 . Дівчинка часто приходить до неї в гості, щоб побавитись із її онуками. Вона розповідає, що в неї є вуйко, який передає їй із-за кордону подарунки, натомість від мами нічого нема. Дитиною повністю опікуються бабуся з дідусем.

Рішенням виконавчого комітету Витвицької сільської ради № 02 від 30.01.2025 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 60-61). Як зазначено у висновку, ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 . Батько дитини записаний зі слів матері. Малолітня дитина проживає в бабусі ОСОБА_1 з 3-х місячного віку. У зв`язку з ухилянням матері від виконання батьківських обов`язків з жовтня 2024 року сім`ю взято під соціальний супровід в КЗ "Центр надання соціальних послуг" як таку, що має ризик потрапити у складні життєві обставини. На даний час малолітня ОСОБА_3 навчається в 2 класі Розточківської гімназії. Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 26.09.2024 № 114, ОСОБА_21 створила належні умови для проживання, навчання та відпочинку малолітньої дитини. Мати дитини проживає за кордоном (Російська Федерація), не приїзджає, з дитиною контакту не підтримує, матеріально не забезпечує, не цікавиться її життям і здоров`ям, навчанням, не готує до самостійного життя. Відсутність матері, що є законним представником дитини, перешкоджає в отриманні дитиною медичних, освітніх та інших видів послуг в повному обсязі. 09 січня 2025 року відбулося чергове засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Витвицької сільської ради ТГ, на якому було розглянуто питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_22 . Члени комісії при розгляді справи знайшли підтвердження обставинам самоусунення матері ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї дитини, без поважних причин залишивши її без батьківської уваги та турботи. Поведінка матері відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення матері батьківських прав.

Як слідує з протоколу опитування дитини, 24.03.2025 у присутності психолога ОСОБА_23 , фахівця із соціальної роботи ОСОБА_24 , начальника служби у справах дітей ОСОБА_25 було заслухвано думку малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На питання, де перебуває мама та як часто вони спілкуються, дівчинка вказала, що мама живе в Росії. З нею вона не спілкується, давно її не бачила і майже не пам`ятає її, тільки по фотографії. За записання хто виховує її, дівчинка відповіда що бабуся. Дитина також вказала, що мама ніколи не надсилає гроші чи подарунки, але вона сумує за нею. За підсумками бесіди психолог виснувала, що дитина відчуває емоційну нестабільність через відсутність матері. Свідчення дитини вказують, що мати не бере участі у її вихованні та не надає матеріальної підтримки (а.с. 82).

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

заслухавши сторону позивачки, представника Служби у справах дітей, органу опіки та піклування, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вислухавши покази свідків, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, беручи до уваги думку дитини та висновок органу опіки та піклування, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Частиною 3 статті 4 СК України встановлено, що кожна особа має право на проживання в сім`ї.

Згідно із вимогами ч. 1-3 ст. 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї та забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сім`я є основним осередком суспільства, охороняється державою, а також є природним середовищем для розвитку дитини. При цьому права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі "Хант проти України" ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Відповідно до вимог ст. 150, 157 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Як визначено положеннями ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Як встановлено з описаних вище доказів, ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини записаний зі слів матері. З народження дівчинку виховує бабуся ОСОБА_1 , оскільки відповідачка покинула дитину та виїхала за кордон, про що ствердили свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . З жовтня 2024 року сім`ю взято під соціальний супровід як таку, що має ризик потрапити у складні життєві обставини.

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Так, статтею 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків (Постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, провадження № 61-12023св18, Постанова Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц, провадження № 61-4022 св 19).

Такі ж роз`яснення щодо можливості застосування виключного заходу впливу на батьків містяться у п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", де також зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав та інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена у ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Позивачка, як на підставу своїх позовних вимог посилається на положення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, згідно з якими мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

З урахуванням тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, а також вищеописаних нормативних актів та позицій ВС, суд, перевіряючи наявність підстав для позбавлення батьківських прав відповідачку, встановлює, в тому числі, чи ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини є винною поведінкою матері та свідомим нехтуванням нею своїми обов`язками.

Суд також бере до уваги зауваження Європейського суду з прав людини про те, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, в якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі "Мамчур проти України", № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (пункт 48 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").

Таким чином, суд при вирішенні даного спору зважає на те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Доведення ж обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, про що зазначено у позовній заяві, покладено на позивачку, яка в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та грунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанова Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16-ц).

З наданих позивачкою доказів, які були досліджені в судовому засіданні, суд установив, що ОСОБА_2 , ще з народження дочки ОСОБА_3 не виконувала належним чином свої батьківські обов`язки щодо неї, не брала участі у забезпеченні елементарних життєво необхідних умов для доньки, покинувши її з раннього віку та виїхавши за кордон, хоча дитина в той час якнайбільше потребувала материнської любові. Факт відсутності матері у житті дитини знайшов своє відображення в показаннях свідків, у характеристиці із навчального закладу, довідці з лікувального закладу, атків обстеження за місцем проживання, а також висновку органу опіки та піклування. При цьому висновок органу опіки та піклування грунтується на достатній доказовій базі, прийнятий та затверджений з дотриманням визначеної процедури.

ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дочки ОСОБА_3 , не турбується про неї, не виявляє ніякого інтересу до її розвитку, підготовки до самостійного життя, що є умисним ухиленням від виконання нею батьківських обов`язків. Про відсутність мами у її житті підтвердила і малолітня ОСОБА_3 , хоча і вказала, що вона сумує за мамою, однак її майже не пам`ятає. При цьому під час розгляду справи не встановлено, що ОСОБА_2 , чинилися перешкоди у належному виконанні своїх батьківських обов`язків або що відповідачка не виконувала і не виконує такі з поважних причин. Навпаки позивачка, яка є бабусею дівчинки, вказала, що вони довго сподівалися, що відповідачка змінить свою поведінку, згадає про дочку, оскільки остання її дуже чекає та хоче мати матір. У відсутності матері дитини бабуся не може виготовити документи на неї (ідентифікаційний код, паспорт для виїзду за кордон), а також позбавлена можливості реалізувати інші права, якими наділені виключно батьки.

Таким чином, як безспірно встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дочки, а саме: не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не бере участі в її утриманні та вихованні, не виявляє до неї щонайменшої батькіської турботи, ніяких стосунків з нею не підтримує, не цікавиться її здоров`ям та вихованням, не спілкується з нею без будь-яких перешкод та причин для цього.

Відповідачка не бажає виконувати покладені на неї батьківські обов`язки щодо її ж дитини, не бажає змінювати свою поведінку, а тому суд приходить до переконання, що відповідачку слід позбавити батьківських прав щодо її дочки ОСОБА_3 .

Суд вважає, що такий крайній захід як позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дитини, оскільки бабуся, як законний представник, матиме можливість забезпечити онуці повний доступ до медичних, освітніх та інших видів послуг, що у свою чергу уникне ризику потрапляння у складні життєві обставини.

Таким чином, позов ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав слід задовольнити, а відповідачку позбавити батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 .

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачці, що, відповідно до ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

На підставі викладеного, ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, ст. 51 Конституції України, ст. 4, 5, 7, 150, 157, 155, 164 СК України, ст. 81, 206 ЦПК України, ст. 11, 12 Закону України "Про охорону дитинства", керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273, 282, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

задовольнити позов ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Витвицької сільської ради, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Витвицької сільської ради територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області, місцезнаходження с. Витвиця, вул. З.Красівського, 63-А Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04355898.

Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич