Справа №2-1087/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.  Ковель                                                                                                     25 липня 2007 року

Ковельський міськрайонний суд під головуванням

судді                                                 Панасюка С. Л.

за участю секретаря                        Віндюк Н.І.

представників

позивача                                          ОСОБА_2

ОСОБА_3.

представника

відповідача                                      Супрунюка С. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі справу за позовом ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго» про відшкодування шкоди

встановив:

ОСОБА_1  звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго» про відшкодування шкоди.

Позивач обгрунтував вимоги тим,  що 10 грудня 2006 року,  біля 03 год.,  на автомобільній дорозі між селами Личини та Качин Камінь-Каширського району,  перекинувся автомобіль марки ГАЗ-3307,  реєстраційний НОМЕР_1,  яким володів відповідач і яким керував водій відповідача ОСОБА_4. Дорожньо-транспортна подія сталася з вини останнього. В названому автомобілі він їхав як пасажир і отримав внаслідок автопригоди тілесні ушкодження,  в тому числі важку травму хребта. На лікування ушкоджень ним витрачено загалом 11402 грн.,  які просить стягнути з відповідача як майнову шкоду. Крім цього,  внаслідок травми він зазнав і продовжує зазнавати важких моральних страждань: у своєму молодому віці став немічним,  зокрема,  втратив можливість ходити,  потребує постійного стороннього догляду,  змушений терпіти сильні болі і незручності,  які зумовлені як самою травмою,  так і тривалим лікуванням.  Травма фактично перекреслила усе його життя на самому його початку. Завдану йому моральну шкоду позивач визначає у 40000 грн. і просить стягнути цю суму з відповідача.

Відповідач позов не визнав повністю і заперечив його тим,  що ОСОБА_4.,  хоч і перебував на час дорожньо-транспортної події в трудових відносинах з ним,  однак,  у момент самої події трудові обов'язки не виконував,  а,  неправомірно заволодівши автомобілем,  відпочивав у компанії інших осіб,  в тому числі з позивачем.  Тому,  майнову відповідальність перед позивачем має нести безпосередньо ОСОБА_4. До того ж,  виникненню шкоди сприяла груба необережність самого позивача,  який у нетверезому стані сів у необладнаний для перевезень пасажирів фургон автомобіля. Просить у позові відмовити повністю.

Позов слід задовольнити повністю.

Згідно ч. 1  ст.  61 ЦПК України обставини,  визнані сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі,  не підлягають доказуванню.

2

Судом встановлено,  що 10 грудня 2006 року,  біля 03 год.,  на автомобільній дорозі між селами Личини та Качин Камінь-Каширського району,  перекинувся автомобіль марки ГАЗ-3307,  реєстраційний НОМЕР_1,  яким володів відповідач і яким керував водій відповідача ОСОБА_4. Дорожньо-транспортна подія сталася з вини останнього. В названому автомобілі позивач їхав як пасажир і отримав внаслідок автопригоди тілесні ушкодження,  в тому числі важку травму хребта. Ці обставини визнані усіма особами,  які беруть участь у справі.

Відповідач визнав також ту обставину,  що позивач витратив на лікування 11402 грн.

Згідно ч. 1  ст.  22 ЦК України особа,  якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права,  має право на їх відшкодування.

Згідно  ст.  23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди,  завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає,  зокрема:

у фізичному болю та стражданнях,  яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

у душевних стражданнях,  яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,  членів її сім'ї чи близьких родичів;

Моральна шкода відшкодовується грішми,  іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення,  глибини фізичних та душевних страждань,  погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації,  ступеня вини особи,  яка завдала моральної шкоди,  якщо вина є підставою для відшкодування,  а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди,  яка підлягає відшкодуванню,  та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово,  якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1,  ч. 2  ст.  1166 ЦК України майнова шкода,  завдана неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода,  завдана майну фізичної або юридичної особи,  відшкодовується в повному обсязі особою,  яка її завдала.

Особа,  яка завдала шкоди,  звільняється від її відшкодування,  якщо вона доведе,  що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до  ст.  1167 ЦК України моральна шкода,  завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю,  відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності її вини,  крім випадків,  встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади,  органу влади Автономної Республіки Крим,  органу місцевого самоврядування,  фізичної або юридичної особи,  яка її завдала:

якщо шкоди завдано каліцтвом,  іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1  ст.  1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду,  завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 2,  ч. 5  ст.  1187 ЦК України шкода,  завдана джерелом підвищеної небезпеки,  відшкодовується особою,  яка на відповідній правовій підставі (право власності,  інше речове право,  договір підряду,  оренди тощо) володіє транспортним засобом,  механізмом,  іншим об'єктом,  використання,  зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 

з

Особа,  яка здійснює діяльність,  що є джерелом підвищеної небезпеки,  відповідає за завдану шкоду,  якщо вона не доведе,  що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

ОСОБА_4. на час названої вище дорожньо-транспортної події знаходився у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арго». Ця обставина визнана усіма особами,  які беруть участь у справі.

Заперечення відповідача,  що ОСОБА_4. у момент дорожньо-транспортної події трудові обов'язки не виконував,  а,  неправомірно заволодівши автомобілем,  відпочивав у компанії інших осіб,  в тому числі з позивачем,  суд відхиляє з наступних підстав.

ОСОБА_4. у вказаний момент перебував в рейсі на підставі виданого відповідачем подорожнього листа (а.с.  13 кримінальної справи № 1-25),  маючи у фургоні частину нерозвезеного товару. За таких обставин він ніяким чином не міг неправомірно заволодіти автомобілем,  а те,  що він відхилився від маршруту,  свідчить про порушення ним трудової дисципліни,  а не про припинення виконання трудових обов'язків.

Відповідач несе відповідальність за дії тих,  кого він приймає на роботу,  кому він довіряє керування джерелом підвищеної небезпеки,  має здійснювати за ними контроль,  запобігати порушенням трудової дисципліни.

Таким чином,  ОСОБА_4. у момент дорожньо-транспортної події виконував трудові обов'язки і відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду,  завдану ним.

Так само суд відхиляє як необгрунтовані посилання відповідача,  що виникненню шкоди сприяла груба необережність позивача,  яка полягає у тому,  що він у нетверезому стані сів у необладнаний для перевезень пасажирів фургон автомобіля.

Прямою причиною ушкодження здоров'я позивача стали протиправні дії працівника відповідача ОСОБА_4,  який,  перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,  втратив контроль над автомобілем і той перекинувся. До того ж,  саме водій несе відповідальність за безпеку перевезення пасажирів. Дії ж позивача можливо за даних обставин розцінити як просту необачність,  а не як грубу необережність.

Отже,  підстави для зменшення розміру відшкодування позивачу відсутні.

Таким чином,  ОСОБА_4. заподіяв шкоду позивачу у зв'язку з виконанням трудових обов'язків на підставі трудового договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арго»,  а тому останнє повинне відшкодувати шкоду,  заподіяну з його вини у повному обсязі.

Крім цього,  відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу шкоду як особа,  яка здійснює діяльність,  що є джерелом підвищеної небезпеки,  оскільки він не довів,  що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (відповідач володів автомобілем марки ГАЗ-3307,  реєстраційний НОМЕР_1,  на підставі договору оренди від 01 травня 2006 року).

Доводи відповідача,  що ОСОБА_4. неправомірно заволодів автомобілем,  суд,  з підстав викладених вище,  відхилив.

Відповідач,  як було вказано,  визнав ту обставину,  що позивач витратив на лікування 11402 грн.,  отже,  названу суму слід стягнути з відповідача в користь позивача як відшкодування майнової шкоди.

Суд вважає переконливими твердження позивача,  що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,  в якій він отримав тілесні ушкодження,  він зазнав і продовжує зазнавати важких моральних страждань: у своєму молодому віці став немічним,  зокрема,  втратив можливість ходити,  потребує постійного стороннього догляду,  змушений терпіти сильні болі і незручності,  які зумовлені як самою травмою,  так і тривалим лікуванням.  Травма фактично перекреслила усе його життя на самому його початку. Усвідомлення названих обставин безсумнівно є нестерпною моральною мукою. Названа дорожньо-транспортна пригода безумовно і беззаперечно прямо зумовила для позивача вказану моральну шкоду,  що не може бути спростовано. 

4

Враховуючи   характер та обсяг страждань,  яких зазнав позивач,  а також виходячи із засад розумності,  виваженості та справедливості,  суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди у 40000 грн.,  тобто вважає визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди обгрунтованим.

Керуючись  ст.   ст.  10,  60,  61,  79,  88,  209,  212,  213,  214,  215,  223 ЦПК України,  на підставі  ст.   ст.  22,  23,  ч. 1,  ч. 2  ст.  1166,   ст.   ст.  1167,  1168,  ч. 1  ст.  1172,  ч. 1,  ч. 2,  ч. 5  ст.  1187 ЦК України,  суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго» в користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої йому майнової шкоди 11402 (одинадцять тисяч чотириста дві) грн.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго» в користь ОСОБА_1у відшкодування завданої йому моральної шкоди 40000 (сорок тисяч) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго» в дохід держави витрати на оплату судового збору в сумі 122 (сто двадцять дві) грн. 52 коп. та 37 (тридцять сім) грн. 50 коп.3а інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи до Ковельського міськрайонного суду Волинської області.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд в такому порядку:

заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення;

апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку . У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.