Справа №2-3846/11                       

                                                                    ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ                          

                                                                    ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ                                

28 жовтня 2011року   Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької  області у складі: головуючого судді Соловйова О. Л., при секретарі Рояновій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційної складової та трьох процентів річних,-

                                                                        ВСТАНОВИВ:

          21.07.2011 року  позивачка  звернулась до суду з позовом  до  відповідачки  про стягнення інфляційної складової та трьох процентів річних. Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму інфляційної складової  у розмірі 458 грн. 62 коп., три відсотки річних у розмірі 114 грн. 80 коп.

          В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 08.11.2010 року з ОСОБА_2 на користь позивачки  стягнуто матеріальну шкоду у розмірі  7 305 грн., витрати, пов'язані із проведенням експертизи у розмірі 500 грн., судові витрати у розмірі 188 грн., на загальну суму 7 993 грн. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди відмовлено. Рішенням апеляційного суду  Донецької області  від 11.01.2011 року  рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя змінено, з відповідачки на користь позивачки стягнуто  матеріальну шкоду у розмірі  993 грн. та моральну шкоду у розмірі 500 грн. Всього з ОСОБА_2 на користь позивачки було стягнуто грошову суму у розмірі 8 493 грн.  18.03.2011 року зазначене рішення суду було пред'явлено до виконання, шляхом  пред'явленні у ВДВС Жовтневого району м. Маріуполя виконавчих листів, виданих відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 08.11.2010 року та Апеляційного суду Донецької області від 11.01.2011 року. До теперішнього часу боргові зобов'язання ОСОБА_2 не виконані.

              У судове засідання позивачка не з'явилась з невідомих суду причин, про слухання справи була повідомлена у встановленому законом порядку.

Від представника позивача за  довіреністю –ОСОБА_3,  до адреси суду надійшла заява про розгляд справи в його відсутність. Позовні вимоги позивача підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідачка   до суду не з'явилася з невідомих суду причин, про слухання справи була повідомлена у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст. 224 Цивільного Процесуального Кодексу України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи зі згоді представника позивача.

           Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. При цьому суд виходить з наступного.

          Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 08.11.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 7 305 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 500 грн., судовий збір у розмірі 68 грн., витрати на ІТЗ справи у розмірі 120 грн., на загальну суму 7 993 грн. В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено /а.с. 6/.

Згідно із рішенням Апеляційного суду Донецької області рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 08.11.2010 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди змінено, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду у розмірі 500 грн., в решті частини рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 08.11.2010 року залишено без змін.  

02.03.2011 року позивачкою отримано виконавчі листи за зазначеними рішеннями суду,  18.03.2011 року виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки матеріальної шкоди у розмірі 7993 грн. та моральної шкоди у розмірі  500 грн. пред'явлено до виконання до Жовтневого ВДВС ММУЮ України в Донецькій області, про що свідчать  заяви ОСОБА_1 про пред'явлення виконавчих документів до виконання з відміткою про отримання даних заяв Жовтневим ВДВС ММУЮ України в Донецькій області /а.с. 7-8/.

В своїй позовній заяві позивачка зазначає, що до теперішнього часу рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 08.11.2010 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 11.01.2011 року відповідачкою не виконано, у зв'язку з чим до даних правовідносин  необхідно застосувати положення ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України (далі за текстом ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК Укрїни  рішення суду  повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення суду , яким суд, виконавши вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При цьому суду необхідно правильно визначити  характер спірних правовідносин та правову норму, яка підлягає застосуванню саме до спірних правовідносин.

Відповідно з вимогами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку, якій міститься у позовній заяві ОСОБА_1  інфляційна складова від невиконаного ОСОБА_2 грошового зобов'язання складає  458 грн. 62 коп., з розрахунку 8 493 грн. (загальна сума грошових коштів. Стягнута з ОСОБА_2 на користь позивачки) помножити на 5,4 відсотка ( індекс інфляції за період прострочення виконання відповідачкою рішення суду). Три відсотка річних від стягнутої на корить ОСОБА_1 з ОСОБА_2 грошової суми становить 114 грн. 80 коп., з розрахунку  164 дні ( кількість днів прострочення виконання рішення суду по стягненню з відповідачки на користь позивачки шкоди) помножити на 0,7 грн. (визначення грошового еквіваленту за день прострочення виконання судового рішення)

Під індексом інфляції розуміється  показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, отже норма ЦК України, яка регламентує сплату індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання  поширюється лише на випадки  прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором.

Згідно із ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони  (кредитора)  певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання  його обов'язку. Сторонами  у зобов'язанні є боржник та кредитор, відповідно до ч.1 ст. 510 ЦК України. При цьому кредитор –це особа, яка управомочена вимагати від свого контрагента (боржника) виконання певної дії. Боржник –особа, зобов'язана вчинити певні дії на користь кредитору.

З огляду на наведені норми діючого законодавства, суд приходить до висновку щодо неможливості застосування до склавшихся  між сторонами деліктних правовідносин вимог ст. 625 Цивільного Кодексу України, якою регламентується  цивільно-правова відповідальність боржника перед кредитором за невиконання боржником зобов'язання.

Суд зауважує,   що правовідносини, які склались між сторонами мне є договірними, а отже  на них не поширюються  положення ст. 625 ЦК України, оскільки у даному конкретному випадку відсутнє  безпідставне  збагачення чи збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої.

Інфляційна складова та три проценти річних визначаються законодавцем в якості  плати за користуванням грошовими коштами, в якості винагороди  за надання позики. Між сторонами у даній цивільній справі відсутні договірні правовідносини, за порушення яких законодавством передбачена відповідальність у вигляді стягнення інфляційної складової та трьох процентів річних, з огляду на наведене суд приходить до висновку щодо необхідності відмови ОСОБА_1 у задоволенні її позовної заяви.

             Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212, 224, 226 ЦПК,  ст. 509, ст. 625 ЦК України, суд,-

                                                                                ВИРІШИВ:

             В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційної складової та трьох процентів річних відмовити.

            Заочне  рішення може бути переглянуте  судом,  який  його  постановив, за письмовою  заявою відповідача,  яка  може  бути  подана  до Жовтневого  районного  суду  в  перебігу  десяти  днів  з моменту  отримання  копії  рішення.

Рішення суду може бути оскаржено особами, які брали участь у розгляді справи  в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                                                                                О. Л. Соловйов