УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2011 р. Справа № 2а/0270/1606/11
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,
суддів: Вільчинського Олександра Ванадійовича,
Яремчука Костянтина Олександровича,
при секретарі судового засідання: Задерей Ірині Василівні,-
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2,
відповідача: Рябцуну С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: ОСОБА_2
до: Державного комітету України із земельних ресурсів
про: визнання нечинними рішень, -
ВСТАНОВИВ :
у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Державного комітету України із земельних ресурсів про визнання нечинними рішень.
18.05.2011 року у судовому засіданні суд встановив, що заявлений позов, у частині визнання акту про відмову ліцензіата в проведенні перевірки, складений комісією уповноваженою Державним комітетом України із земельних ресурсів (посвідчення від 18.01.2011 року №114), та протоколу комісії з питань ліцензування землеоціночних робіт Держкомзему №6 від 28.02.2011 року нечинними, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому підлягає закриттю з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
З поданого адміністративного позову вбачається, що позивачем оскаржується акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки, складений комісією уповноваженою Державним комітетом України із земельних ресурсів (посвідчення від 18.01.2011 року №114) та протокол комісії з питань ліцензування землеоціночних робіт Держкомзему №6 від 28.02.2011 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Крім того, п. 1 ч.2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Водночас, акт про відмову у проведенні перевірки та протокол комісії з питань ліцензування - це службові документи, які стверджують відповідні факти і є носіями доказової інформації. Акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки та протокол комісії з питань ліцензування землеоціночних робіт самі по собі не породжують, не змінюють та не припиняють права та обов’язки сторін. Вони є лише документами, які можуть бути використані, як докази або правова підстава при прийнятті інших управлінських рішень. Акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки та протокол комісії з питань ліцензування землеоціночних робіт не є ні нормативно-правовими актами, ні правовими актами індивідуальної дії суб’єкта владних повноважень, тому вони не можуть бути визнані нечинними.
Якщо виходити з положень правознавства, то такий акт та протокол не можна визначити як документи, які містять норми права загальної або індивідуальної дії. Вони не можуть створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не мають обов'язкового характеру.
По своїй суті акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки та протокол комісії з питань ліцензування землеоціночних робіт також є різновидами актів державного органу, в даному випадку, вони лише констатують певні факти, однак не є вираженням рішення відповідача, як його владної дії.
Тобто, акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки, складений комісією уповноваженою Державним комітетом України із земельних ресурсів (посвідчення від 18.01.2011 року №114) та протокол комісії з питань ліцензування землеоціночних робіт Держкомзему №6 від 28.02.2011 року не мають обов'язкового характеру і не набувають статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, внаслідок чого не можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене та на виконання п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд прийшов до висновку про необхідність закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного комітету України із земельних ресурсів про визнання нечинним акту в частині визнання акту про відмову ліцензіата в проведенні перевірки, складений комісією уповноваженою Державним комітетом України із земельних ресурсів (посвідчення від 18.01.2011 року №114) та протоколу комісії з питань ліцензування землеоціночних робіт Держкомзему №6 від 28.02.2011 року нечинними.
Керуючись ст.ст. 157, 165, 186, 254 КАС України, суд -
УХВАЛИВ :
провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного комітету України із земельних ресурсів про визнання нечинними рішень в частині визнання акту про відмову ліцензіата в проведенні перевірки, складений комісією уповноваженою Державним комітетом України із земельних ресурсів (посвідчення від 18.01.2011 року №114) та протоколу комісії з питань ліцензування землеоціночних робіт Держкомзему №6 від 28.02.2011 року нечинними закрити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Головуючий суддя Загороднюк Андрій Григорович
Судді Вільчинський Олександр Ванадійович
Яремчук Костянтин Олександрович