ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2011 р. Справа № 2а/0270/2990/11
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,
при секретарі судового засідання: Задерей Ірині Василівні,
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1,
відповідача 1: не з'явився,
відповідача 2: не з'явився,
третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", реєстратора Жмеринського районного структурного підрозділу КП "ВООБТІ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2
про: визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ :
до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Вінницьке ООБТІ"), реєстратора Жмеринського районного структурного підрозділу КП "ВООБТІ" (далі - державний реєстратор), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 28.06.1995 року, згідно рішення виконкому Жмеринської міської ради від 28.06.1995 року №2181, позивачу, її чоловіку - ОСОБА_3 та їхній дочці - ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1. Після смерті чоловіка, позивач прийняла спадщину, оскільки, на час відкриття спадщини проживала і була зареєстрована в вказаній вище квартирі. Інші спадкоємці - діти померлого ОСОБА_3 відмовилися від спадщини після смерті батька, шляхом подачі письмових заяв про відмову від спадщини до Жмеринської міської державної нотаріальної контори.
З метою оформлення спадщини, ОСОБА_1 звернулась до КП "Вінницьке ООБТІ" з проханням виготовити витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно - квартири за адресою: АДРЕСА_1. 26.04.2011 року відповідач 1 надав позивачу письмову відмову за №507, в якій вказав, що виготовлення витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно для оформлення спадщини після померлого ОСОБА_3 на частку квартири, яка знаходить за адресою: АДРЕСА_1, є не можливим.
Крім того, позивач у своїй позовній заяві зазначила, що без витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, вона не може оформити спадщину.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача 1, ОСОБА_1 звернулась до суду з проханням визнати протиправними дії КП "Вінницьке ООБТІ" про відмову у видачі витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, та зобов'язати КП "Вінницьке ООБТІ" видати їй витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивач позов підтримала повністю та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просила суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Відповідач 1 позовні вимоги не визнав, надавши суд письмові заперечення, в яких вказав, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, наданий позивачем правовстановлювальний документ - нотаріально посвідчена копія свідоцтва про право власності на житло від 28.06.1995 року з допискою "в рівних частках - 1/3 кожному" не відповідає правовстановлюваному документу, який знаходиться в матеріалах інвентаризаційної (реєстраційної) справи №227. Крім того, нотаріально посвідченого договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності між співвласниками кв. АДРЕСА_1, як це передбачено ст. 372 Цивільного кодексу України, у позивача немає. Враховуючи вищевикладене, у КП "Вінницьке ООБТІ" відсутні законні підстави для надання ОСОБА_1 витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
Представник КП "Вінницьке ООБТІ" у судове засідання не з'явився, попередньо надавши заяву від 19.07.2011 року №2155/2/01-7/11 про розгляд справи №2а/0270/2990/11 без його участі.
Відповідач 2 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача у судове засідання жодного разу не з'явилися, повноважених представників не направили, про розгляд справи неодноразово повідомлялися завчасно та належним чином. Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим кодексом, тому, неявка відповідача у судове засідання без повідомлення причин свідчить про умисне затягування розгляду справи, що тягне за собою порушення строків провадження у справі. За таких обставин, суд вирішив за можливе розглянути справу без участі відповідача 2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача або їх повноважених представників.
Дослідивши матеріали адміністративної справи суд встановив.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 28.06.1995 року, згідно рішення виконкому Жмеринської міської ради від 28.06.1995 року №2181, квартира за адресою: АДРЕСА_1, належить позивачу - ОСОБА_1, її чоловіку - ОСОБА_3 та їхній дочці - ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності (а.с. 8).
Після смерті чоловіка, для оформлення спадщини, позивач звернулась до КП "Вінницьке ООБТІ" з проханням виготовити витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3.
26.04.2011 року відповідач 1 листом №507 повідомив ОСОБА_1, що згідно свідоцтва про права власності на житло від 28.06.1995 року, виданого виконкомом Жмеринської міської ради народних депутатів на підставі рішення від 28.06.21995 року №2181, вищезазначена квартира належить ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 на праві приватної спільної сумісної власності. Виправлення Жмеринським бюро приватизації державного житлового фонду Вінницької області у даному свідоцтві про право власності, а саме: дописання часток по "1/3" напроти кожного співвласника є неправомірним. Оскільки, у відповідності до ст. 372 Цивільного кодексу України договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності не був укладений за життя ОСОБА_3, відповідач рекомендував позивачу звернутись до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області для оформлення своїх спадкових прав (а.с. 10).
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку відмовити у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 повністю, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
Частиною 1 ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 28.06.1995 року, відповідно до рішення виконкому Жмеринської міської ради від 28.06.1995 року №2181, квартира за адресою: АДРЕСА_1, належить позивачу - ОСОБА_1, її чоловіку - ОСОБА_3 та їхній дочці - ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності (а.с. 8).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно з ч. 1 ст. 372 Цивільного кодексу України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.
Частиною 4 ст. 372 Цивільного кодексу України визначено, що договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
З аналізу вищезазначених норм випливає, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 перебуває на праві приватної спільної сумісної власності у ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тобто без визначення часток кожного з них у праві власності на неї. Для виокремлення частки у майні, яке є у спільній сумісній власності необхідно укласти договір у письмовій формі та посвідчити його нотаріально.
Суд приймає до уваги пояснення позивача, що у свідоцтві про право власності на житло, виданому 28.06.1995 року зазначено про право власності кожного з власників у розмірі 1/3.
Здійснення виправлення у свідоцтві про право власності на житло, виданого 28.06.1995 року, відповідно до рішення виконкому Жмеринської міської ради від 28.06.1995 року №2181, Жмеринським бюро приватизації державного житлового фонду Вінницької області у даному свідоцтві про право власності, а саме: дописання часток по "1/3" напроти кожного співвласника є неправомірним та таким, що суперечить вимогам законодавства.
Позивачем не надано до суду договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, - квартири за адресою: АДРЕСА_1, між її власниками.
Крім того, позивачем не надано до суду докази на підтвердження внесення змін до рішення виконкому Жмеринської міської ради від 28.06.1995 року №2181, згідно якого видано свідоцтво про право власності на житло - свідоцтві про право власності на житло.
У судовому засіданні позивач надала пояснення, що таке виправлення здійснено посадовою особою Жмеринської міської ради без розгляду даного питання на сесії Жмеринської міської ради або на засіданні виконавчого комітету Жмеринської міської ради.
Відповідно до п. 1.9 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445, відомості, що містяться в електронній базі даних Реєстру прав, мають відповідати даним реєстраційної справи. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи.
Пунктом 3.8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445, визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Реєстратору БТІ забороняється тлумачити права або самостійно вносити зміни до відомостей про заявлені права.
За таких обставин суд приходить до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, а тому не підлягає задоволенню.
У силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Загороднюк Андрій Григорович