ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2011 р. Справа № 2а/0270/2706/11
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,
при секретарі судового засідання: Задерей Ірині Василівні,
за участю представників сторін:
позивача : Шейгеця Валентина Михайловича,
відповідача : Антощука Володимира Дмитровича, Чиж Світлани Василівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Шаргородської районної ради
до: контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області
про: визнання протиправним дій та визнання нечинними положення пунктів листа-вимоги, -
ВСТАНОВИВ :
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Шаргородської районної ради Вінницької області (надалі – позивач) до контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області (надалі – відповідач, КРУ у Вінницькій області) про визнання протиправними дій працівників КРУ у Вінницькій області та визнання протиправними і скасування положення пунктів 3, 4, 5 листа-вимоги від 24.02.2011 року №02-08-05-15/1445.
Позовні вимоги мотивовано тим, що КРУ у Вінницькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності виконавчого апарату Шаргородської районної ради за період з 1 січня 2008 року по 1 січня 2011 року, за результатами якої складено акт ревізії від 03.02.2011 року №08-07/24-31/34 (далі - Акт ревізії).
Зокрема, ревізією встановлено, що в 2009-2010 роках позивачем в порушення вимог п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» проведено нарахування та виплату премій керівному складу районної ради на суму 23436 грн. 20 коп., що призвело до зайвого перерахування бюджетних коштів до державних цільових фондів на суму 7344 грн. 38 коп.
Також в порушення вимог законодавства, останнім використані бюджетні кошти на суму 62865 грн. 17 коп., як оплата комунальних послуг, спожитих сторонніми юридичними особами, які займають приміщення.
Крім того, кошти, виділені районній раді в загальній сумі 17900 грн., використанні на придбання товарно-матеріальних цінностей, які передані у безоплатне тимчасове користування районній державній адміністрації, що призвело до нецільового використання вказаних коштів.
На підставі акта ревізії КРУ у Вінницькій області підготовлено та надіслано до Шаргородської районної ради лист-вимогу № 02-08-05-15/1445 від 24.02.2001 року про усунення вище зазначених порушень та недоліків, виявлених в ході проведення ревізії фінансово-господарської діяльності виконавчого апарату Шаргородської районної ради.
Позивач вважає, що вказані вимоги не базуються на нормах законодавства, а виявлені правопорушення не відповідають дійсності, про що останнім подано свої заперечення на лист-вимогу, у зв'язку з чим просив суд визнати неправомірними протиправними дії працівників КРУ у Вінницькій області під час проведення ревізії в частині виявлення встановлених правопорушень та визнати протиправними і скасувати положення пунктів 3, 4, 5 листа-вимоги від 24.02.2011 року №02-08-05-15/1445.
Ухвалою суду від 23 червня 2011 року за поданим позовом відкрито провадження у адміністративній справі та призначено засідання з її розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надавши суду письмові заперечення (а.с.154-159), в яких вказали, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, позивач дійсно порушив норми законодавства України, що призвело до нецільового використання бюджетних коштів, в частині оплати комунальних послуг і придбання матеріальних цінностей, а також до зайвого виділення коштів понад обґрунтовану потребу для виплати премій.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи на І-й квартал 2011 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності виконавчого апарату Шаргородської районної ради за період з 1 січня 2008 року по 1 січня 2011 року, за результатами якої складено акт ревізії від 03.02.2011 року №08-07/24-31/34 (а.с.10-49).
Так, проведеною ревізією встановлено наступне:
- в 2009-2010 роках позивачем в порушення вимог п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» проведено нарахування та виплату премій керівному складу районної ради на суму 23436 грн. 20 коп., що призвело до зайвого перерахування бюджетних коштів до державних цільових фондів на суму 7344 грн. 38 коп.;
- в порушення вимог законодавства, бюджетні кошті на суму 62865 грн. 17 коп. використані як оплата комунальних послуг, спожитих сторонніми юридичними особами, які займають приміщення;
- кошти, виділені районній раді в загальній сумі 17900 грн. на придбання матеріальних цінностей, використанні нею не за цільовим призначенням.
Непогоджуючись з висновками, викладеними в акті ревізії №08-07/40 від 22.10.2010 року, позивач подав свої заперечення від 11.02.2011 року №01-16-49 (а.с.62-63).
КРУ у Вінницькій області листом від 24.02.2011 року №02-08-05-15/1447 направлено висновки на заперечення, згідно яких заперечення позивача не прийняті (а.с.55-60).
Крім того, листом від 24.02.2011 року №02-08-05-15/1445 "Про усунення виявлених порушень" (а.с.50-53) КРУ у Вінницькій області доведено вимоги Шаргородської районної ради щодо усунення, зазначених в акті ревізії від 03.02.2011 року №08-07/24-31/34, порушень.
Позивач, не погоджуючись з пунктами 3, 4 та 5 вказаних вимог звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з проханням визнати їх протиправними та скасувати.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, суд виходив із наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" вiд 26.01.1993 року № 2939-XII головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Інспектування проводиться у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів і законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Як вбачається із акту ревізії, у 2009-2010 роках позивачем проведено нарахування та виплату премій керівному складу районної ради на суму 23436 грн. 20 коп., чим порушено вимоги п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», що призвело до зайвого перерахування бюджетних коштів до державних цільових фондів на суму 7344 грн. 38 коп.
Так, на думку відповідача, питання про виплату премій керівному складу районної ради мало бути вирішено безпосередньо на пленарному засіданні ради, оскільки це відноситься до виключної компетенції відповідної ради, відтак делегування повноважень ради щодо призначення премій керівнику ради в силу положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не є можливим. Окрім того, розміри премій є завищеними і не узгоджуються із положеннями Постанови №286.
Проте, суд не погоджується з вказаною позицією відповідача, враховуючи наступне.
Схеми та розміри посадових окладів, зокрема, органів місцевого самоврядування визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. N 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі – Постанова №268).
Згідно із частиною 2 пункту 6 вказаної Постанови, преміювання сільських, селищних і міських голів, голів районних і районних у містах рад, їх заступників, встановлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, установлених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою.
При цьому, правові засади організації та діяльності місцевого самоврядування в України визначає Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вiд 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі – Закон № 280/97-ВР).
Частиною 1 ст.43 Закону № 280/97-ВР визначено перелік питань, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарному засіданні.
З аналізу положень вказаної частини статті 43 вбачається, що перелік питань, які вирішуються радою на пленарних засіданнях, не передбачає прийняття рішень з питань преміювання голови та заступників.
Поряд із тим, згідно із ч.2 ст.43 Закону № 280/97-ВР районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.
До того ж, районні і обласні ради, в силу положень п.4 ч.1 ст. 43 Закону № 280/97-ВР делегування повноважень голові районної ради щодо витрати на утримання ради та її виконавчого комітету приймається виключно на пленарних засіданнях ради.
Слід відмітити, що відповідно до ст. 55 Закону №280/97-ВР голова районної ради є розпорядником коштів, передбачених на утримання ради та її виконавчого апарату, а також вирішує інші питання, доручені йому радою.
Як встановлено судом, рішенням 13 сесії районної ради 5 скликання від 14.01.2008 року № 191 делеговано повноважень голові районної ради щодо преміювання, встановлення надбавок, надання матеріальної допомоги заступникам голови районної ради у порядку та розмірі, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. N 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (а.с.134).
Таким чином, проаналізоване вище законодавство та встановлені обставини справи свідчать про правомірність дій позивача щодо делегування повноважень голові районної ради в частині преміювання, встановлення надбавок, надання матеріальної допомоги заступникам голови районної ради.
Що стосується самого розміру премій та порядку її нарахування, на думку суду, позивач також правомірно керувався «Положенням про преміювання працівників районної ради та її виконавчого апарату з 1 січня 2009 року», затвердженим розпорядженням голови районної ради № 31-од від 29.12.2008 р., з огляду на те, що відповідно до Постанови №268 конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються саме у положенні про преміювання відповідного органу.
Так, пунктом 4 даного Положення встановлені щомісячні розміри премії у таких розмірах: голові районної ради та його заступникам в розмірі до 60% посадового окладу, керівникам структурних підрозділів і спеціалістам районної ради та її виконавчого апарату в розмірі 80% посадового окладу. Разом із тим, п. 5 передбачено, що за умови економії фонду заробітної плати голові районної ради, його заступникам, керівникам структурних підрозділів і спеціалістам районної ради та її виконавчого апарату за зразкове виконання службових обов’язків, термінових завдань, пов’язаних з проведенням сесійних засідань районної ради, виборами, підготовкою кущових нарад та семінарів працівників органів місцевого самоврядування, до державних і професійних свят, розмір нарахування премії не обмежується.
Судом встановлено, що дане Положення є чинним, ніким неоскарженим та не скасованим, а тому правомірно було застосовано позивачем при виплаті премій понад 60% від окладу за рахунок економії коштів.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що позивач, виплачуючи своїм працівникам премію за рахунок економії фонду оплати праці, діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією і законами України.
Відтак, викладене в акті ревізії порушення п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи по суті.
Визначаючись щодо необхідності відшкодування коштів за оплату комунальних послуг спожитих сторонніми юридичними особами на загальну суму 62865 грн. 17 коп., суд виходить із наступного.
Відповідачем в ході ревізії встановлено, що частина приміщення, яке перебуває у власності і обліковується на балансі районної ради, орендується ще іншими п'ятьма бюджетними установами, про що свідчать відповідні договори оренди в матеріалах справи.
Так, відповідно до названих договорів останніми використовуються 994 м.кв. площі, зокрема:
- Шаргородська райдержадміністрація – 411,5 м.кв.;
- Управління праці і соціального захисту населення – 323,5 м.кв.;
- Фінансове управління райдержадміністрація – 122,5 м.кв.;
- Відділ освіти райдержадміністрації – 111,5 м.кв.;
- Територіальний центр Управління праці і соціального захисту населення 25,2 м2.
В судовому засіданні досліджено реєстр витрат по комунальних послугах за 2008-2010 роки, складений головним контролер-ревізором відділу інспектування С.В. Чижом (а.с.111), та розрахунки бюджетних установ (а.с.94-98), з якими було укладено договори оренди комунального майна, а також висновки акту ревізії. Відтак, дійсно встановлено, що Шаргородською районною радою за рахунок коштів виділених їй за КФК 010116 «Органи місцевого самоврядування» за КЕКВ 1165 «Оплата інших комунальних послуг» проведено покриття видатків інших юридичних осіб, які займають приміщення, чим порушено вимоги чинного законодавства, внаслідок чого допущено зайву оплату по комунальних послугах на загальну суму 3686,27 грн., в тому числі: в 2009 році – 1578,8 грн., та в 2010 році 2107,47 грн.
Порушень порядку та розрахунку розміру сум, які зайво сплачені позивачем за комунальні послуги, зі сторони відповідача не встановлено
Таким чином, зафіксоване актом ревізії правопорушення знайшло своє підтвердження під час дослідження обставин справи, а тому позовна вимоги щодо визнання протиправним та скасування пункту 4 листа-вимоги КРУ у Вінницькій області задоволенню не підлягає.
Також, на думку суду, мало місце порушення щодо використання позивачем коштів, виділених районній раді в загальній сумі 17900 грн. на придбання матеріальних цінностей, оскільки, в судовому засіданні встановлено, що питання щодо передачі у користування Шаргородській районній державній адміністрації матеріальних цінностей (меблів) не було затверджено рішенням районної ради на відповідній сесії, що явно суперечить положенням п.32 ч.1 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно із яким надання згоди відповідно ради на передачу об'єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності є обов'язковим.
Крім того, відповідно до ч.ч. 5,6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Таким чином, придбанні матеріальні цінності, на вищевказану суму, без рішень ради передані іншим юридичним особам у тимчасове використання.
Як встановлено судом, дане питання було розглянуто на сесії районної ради лише 11 березня 2011 року, в той час як вимога відповідача про вжиття заходів щодо повернення матеріальних цінностей видана 24.02.2011 р.
Тобто, на момент направлення вимоги, рішення про передачу у користування матеріальних цінностей, іншим юридичним особам, радою не розглядалось, а тому вимога відповідача, у цій частині є правомірною.
Таким чином, суд дійшов висновку, що кошти виділені районній раді за КФК 010116 «Органи місцевого самоврядування» в загальній сумі 17900 грн. використані не за цільовим призначенням, що у свою чергу спростовує позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування п.3 листа-вимоги від 24.02.2011 року №02-08-05-15/1445.
Разом із тим, не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо визнання протиправними дій працівників відповідача під час проведення ревізії, оскільки вони діяли відповідно до повноважень наданих їх Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" .
З огляду на усе вищевикладене, під час розгляду адміністративної справи позовні вимоги знайшли своє підтвердження частково, що стосується протиправності п.5 листа-вимоги від 24.02.2011 року №02-08-05-15/1445. Решта ж позовних вимог, на думку суду, задоволенню не підлягають.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Статтею 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні представником відповідача, суб'єктом владних повноважень, не доведено в повному обсязі правомірність оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України судові витрати, понесені позивачем, підлягають присудженню на його користь із Державного бюджету України відповідно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати п. 5 вимоги контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області від 24.02.2011 року № 02-08-05-15/1445 щодо вжиття заходів для відшкодування сум, пов'язаних із виплатою премій.
В решті позовних вимог відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь Шаргородської районної ради 1 грн. (одну гривню) державного мита, сплаченого згідно квитанції, що міститься в матеріалах адміністративної справи.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Загороднюк Андрій Григорович