ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

03 жовтня 2006 р.

№ 2/469

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Удовиченка О.С.

суддів :

Панової І.Ю. Яценко О.В.

розглянувши  касаційну скаргу

Приватного вищого навчального закладу  “Донецький інститут автомобільного транспорту”

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р.

у справі

№ 2/469

господарського суду

м.Києва

за позовом

Приватного вищого навчального закладу  “Донецький інститут автомобільного транспорту”

до	1.          АК АПБ “Україна” 2.          ТОВ “Київбудресурси”

про	визнання недійсним наказу

в судовому засіданні взяли участь  представники :

Приватного вищого навчального закладу  “Донецький інститут автомобільного транспорту”:

Язепова В.Я.

АК АПБ “Україна”:

Шалашова В.І., Бєломєстнов О.Ю.

ТОВ “Київбудресурси”:

Андрійченко О.Л.

ВСТАНОВИВ:

         Рішенням господарського суду м. Києва від 22.05.2006 (суддя -Домнічева І.О.) позов Приватного вищого навчального закладу  “Донецький інститут автомобільного транспорту” задоволено повністю. Визнано недійсним аукціон з продажу нерухомого майна АК АПБ “Україна” від 04.08.2005р., оформлений протоколом №1. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 13.12.2005р. частини недобудованого нежитлового приміщення літ.А-10 в осях 6-11, що розташоване у м. Донецьк на пр. Дзержинського, квартал 18, укладений між АК АПБ “Україна” та ТОВ “Київбудресурси”. Зобов'язано АК АПБ “Україна” та ТОВ “Київбудресурси” повернути один одному усе одержане за договором купівлі-продажу від 13.12.2005р., укладеним між ними. Зобов'язано АК АПБ “Україна” укласти з Приватним вищим навчальним закладом “Донецький інститут автомобільного транспорту” договір купівлі-продажу частини недобудованого нежитлового приміщення літ. А-10  в осях 6-11, що розташоване у м. Донецьк на пр. Дзержинського, квартал 18 за ціною, яка склалася на дату проведення аукціону з продажу об'єкта незавершеного будівництва 04.08.2005р., а саме - 3 171 751грн. 20коп. в т.ч. ПДВ - 528 625грн. 20коп. та на умовах, узгоджених АК АПБ “Україна” в договорі купівлі-продажу від 13.12.2005р. з ТОВ “Київбудресурси”.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.05.2006р. з метою забезпечення позову накладено заборону відчуження будь-яким способом частини недобудованого приміщення літ.А-10 блока в осях 6-11, що розташоване у м. Донецьк на пр. Дзержинського, квартал 18, яке належить ТОВ “Київбудресурси” на підставі договору купівлі-продажу від 13.12.2005р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від  11.07.2006р. (судді: Сотніков С.В. –головуючий, Дикунська С.Я., Пантелієнко В.О.)  рішення господарського суду м. Києва від 22.05.2006р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові Приватному вищому навчальному закладу  “Донецький інститут автомобільного транспорту” відмовлено. Ухвалу господарського суду м. Києва від 25.05.2006р. скасовано, у задоволенні клопотання щодо накладення заборони щодо відчуження будь-яким засобом частини недобудованого приміщення літ.А-10 блока в осях 6-11, що розташоване у м. Донецьк на пр. Дзержинського, квартал 18, яке належить ТОВ “Київбудресурси” на підставі договору купівлі-продажу від 13.12.2005р. –відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, Приватний вищий навчальний заклад “Донецький інститут автомобільного транспорту” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р. скасувати, рішення господарського суду м. Києва від 22.05.2006р. залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, зокрема:  ст.ст. 356, 362, 367 ЦК України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,  18.06.2003. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Донецьким інститутом автомобільного транспорту було укладено Договір купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва - частини інженерно-лабораторного корпусу у осях 11-15, розташованого за адресою: 83000, м. Донецьк, пр-т Дзержинського, б/н, що знаходиться на балансі Донецької філії інституту “Енергоперспектива” на земельній ділянці площею 866 м.кв. Власником другої частини об'єкту незавершеного будівництва інженерно —лабораторного корпусу (блок 6-11, перший та другий поверх автостоянки, прибудови до блоку банку, відкритих автостоянок автотранспорту біля блоку, дворової частини в осях 6-11) є АК АПБ “Україна”.

Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 249 від 29.06.2001р., згідно з якою запроваджено процедуру ліквідації Банку “Україна”, наказом № 39 від 24.08.2005р. Банку “Україна” “Про затвердження результатів аукціону з продажу майна Банку “Україна” затверджено протокол аукціону з продажу майна Банку “Україна” від 04.08.2005р. №1 та визнано переможцем аукціону з продажу об'єкта незавершеного будівництва спірної адміністративної будівлі ТОВ "Київбудресурси". На виконання зазначеного Наказу між АК АПБ "Україна " та ТОВ "Київбудресурси" було укладено договір купівлі-продажу від 13.12.2005р. частини недобудованого нежитлового приміщення літ.А-10 в осях 6-11, що розташоване у м. Донецьк на пр. Дзержинського, квартал 18.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що нерухоме майно, стосовно якого було проведено аукціон, належить йому та АК АПБ “Україна”  на праві спільної часткової власності.

Однак це твердження спростовується матеріалами справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 367 Цивільного кодексу України, у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Факт знаходження у приватній власності  АК АПБ “Україна” спірного недобудованого приміщення підтверджено рішенням господарського суду  Донецької області від 02.04.2002р. по справі №12/141 за позовом Державного науково-дослідного проектно-вишукувального технологічного інституту з перспектив розвитку енергетики ”Енергоперспектива” в особі Донецької філії ДНДПВТІПРЕ “Енергоперспектива” до АК АПБ “Україна” в особі Донецької дирекції АК АПБ “Україна” про визнання права власності. Цим рішенням за АК АПБ “Україна” визнано право власності на частину об'єкта незавершеного будівництва інженерно-лабораторного корпусу, розташованого по пр. Дзержинського у м. Донецьку та здійснено  поділ майна, яке будувалося за договором про спільне будівництво №3, що був укладений 30.11.1992р. між АК АПБ “Україна” та інститутом “Атомненргостройпроект”.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що відповідно до рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2002р. по справі №12/141 право спільної часткової власності на об'єкт незавершеного будівництва інженерно-лабораторного корпусу припинено, відповідач-1 здобув право приватної власності на його частину, а отже Приватний вищий навчальний  заклад  “Донецький інститут автомобільного транспорту” та АК АПБ “Україна” на момент проведення спірного аукціону та укладення відповідного договору не були співвласниками, а були власниками окремих часток об'єкту, право спільної часткової власності на який було припинено.

Щодо  зобов’язання рішенням першої інстанції  АК АПБ “Україна” укласти договір купівлі-продажу об'єкта за ціною, яка склалася на дату проведення аукціону (3171751,2 грн.) та на умовах, узгоджених з відповідачем-2 у спірному договорі від 13.12.2005р. слід  зазначити наступне.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відносини між позивачем та АК АПБ “Україна” не ґрунтуються на державному замовленні, обов'язок укласти договір не виникає на підставі закону. Власник на свій розсуд розпоряджається належним йому майном. Крім того,  як вбачається з матеріалів справи, звернення позивача з проханням продати йому об'єкт не містили істотних умов відповідного договору (ст. 638, 657 ЦК України, ст. 180 ГК України), зокрема ціни та строку дії договору.

Статтею 95 Закону України “ Про банки та банківську діяльність” передбачено, що у разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банку ліквідатор проводить конкурс (аукціон).

Спірний об’єкт користувався попитом, про що свідчить зацікавленість, як мінімум, трьох потенційних покупців (за результатами останнього аукціону від 04.08.2005р. в м. Києві), а отже мав бути реалізований виключно на аукціоні, за конкурсом,  тобто способам, що передбачають конкуренцію покупців.

Неодноразові звернення позивача до АК АПБ “Україна”, на які посилається суд першої інстанції, не можна вважати пропозицією укласти договір (офертою), оскільки позивач не був зареєстрований як учасник спірного аукціону, що спростовує висновок суду про його готовність придбати об'єкт за ціною, яка буде визначена на аукціоні.

Що стосується скасування судом апеляційної інстанції ухвали господарського суду м. Києва від 25.05.2006р. слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що може зробити неможливим або утруднити виконання судового рішення господарського суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять беззаперечних    доказів, які б давали змогу задовольнити клопотання про застосування заходів забезпечення позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного вищого навчального закладу  “Донецький інститут автомобільного транспорту” залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду  від 11.07.2006р. у справі № 2/469 залишити без змін.

Головуючий                                                                            О.С.Удовиченко

Судді                                                                                        І.Ю. Панова

                                                                                                  О.В. Яценко