ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014 м.Київ, вул. К. Каменєва, 8, корп. 1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
місто Київ
18 липня 2011 року Справа №2а-12860/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.,
за участю секретаря
судового засідання Швеця О.Ю.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва
дотовариства з обмеженою відповідальністю «Віскон Україна»,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації,
про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи,
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Солом’янському районі міста Києва (далі –ДПІ у Солом’янському районі, позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Віскон Україна»(далі –ТОВ «Віскон Україна», відповідач), щодо:
- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Віскон Україна» від 19 грудня 2007 року №1073102000014707 через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не вбачається можливим усунути,
- припинення юридичної особи –ТОВ «Віскон Україна».
В обґрунтування позовних вимог ДПІ у Солом’янському районі зазначила про наступне.
Відповідно до статуту відповідача засновником (учасником) ТОВ «Віскон Україна»є ОСОБА_2.
Разом з тим, зі змісту матеріалів кримінальної справи №51-3099 вбачається, що невідомими особами у 2007-2009 роках без наміру здійснення господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності вчинені дії по створенню та придбанню суб’єктів господарської діяльності, серед яких значиться ТОВ «Віскон Україна».
ТОВ «Віскон Україна»не забезпечило прибуття повноважного представника у судові засідання. Копія ухвали суду від 31 березня 2011 року та повістки про виклик у судові засідання надіслані відповідачу на адресу, яка зазначена у даному позові і, відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01 вересня 2010 року та 29 квітня 2011 року, є офіційною адресою реєстрації ТОВ «Віскон Україна», що підтверджується журналами вихідної кореспонденції суду та конвертами, які повернуті відділенням поштового зв’язку за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до вимог статті 35, 167 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали суду від 31 березня 2011 року та повістка про виклик у судові засідання вважаються врученими відповідачу.
Солом’янська районна в місті Києві державна адміністрація, залучена ухвалою суду від 31 березня 2011 року до участі у справі як третя особа, будь-яких пояснень стосовно даного позову не надала.
Згідно з частиною 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 18 липня 2011 року о 14год. 09хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про задоволення позову.
Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову, зважаючи на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Віскон Україна»зареєстровано як юридичну особу (код за ЄДРПОУ 35620482) Солом’янською районною у місті Києві державною адміністрацією 19 грудня 2007 року, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №10731020000014707.
Частиною 2 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»від 15 травня 2003 року №755-IV (далі –Закон України №755-IV) передбачено, що державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким, відповідно до наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 08 червня 2005 року №50 на час подання адміністративного позову є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. А тому до компетенції органів державної податкової служби не віднесено здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в тому числі - за достовірністю даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Як передбачено пунктом 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04 грудня 1990 року № 509-XII (далі –Закон України № 509-XII), органи державної податкової служби мають право звертатися, у передбачених законом випадках, до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до частини другої статті 38 Закону України №755-IV підставою для постановляння судового рішення про припинення юридичної особи є:
- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
- здійснення діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;
- неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.
В той же час, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону України №509-XII до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів. Вказана норма кореспондує з нормами Закону №755-IV, якими визначені підстави для постановляння судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця внаслідок неподання податкової звітності. В свою чергу, державні органи, згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.
Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону України №755-IV, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством або здійснення юридичною особою діяльності, що заборонена законом.
Однак, у випадку останньої, податковий орган повинен обґрунтувати, що заборонена законом діяльність юридичної особи спрямована саме на порушення правил оподаткування, зокрема, на навмисну несплату податків.
Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про здійснення ТОВ «Віскон Україна»забороненої законом діяльності, спрямованої на порушення правил оподаткування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача щодо припинення юридичної особи.
Щодо вимоги податкового органу визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Віскон Україна»від 19 грудня 2007 року №10731020000014707 суд зазначає наступне.
Вказана вимога заснована на встановленні ознак нікчемності правочину у формі створення установчих документів (статуту) ТОВ «Віскон Україна».
Позивачем при обґрунтуванні зазначеної вимоги визначено правову природу статуту як правочину, і, відповідно, застосовано щодо статуту норми, які регламентують підстави недійсності правочинів.
Проте, вказане обґрунтування спростовується положеннями Цивільного кодексу України.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (пункт 1 статті 202 Цивільного кодексу України).
Статтею 87 Цивільного кодексу України передбачено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.
Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками).
Отже, статут не є одностороннім правочином, оскільки відповідно до статей 36, 41, 59 Закону України «Про господарські товариства»від 19 вересня 1991 року №1576-XII статут затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів) господарського товариства, загальні збори не є ні суб’єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства, оскільки відповідно до статей 48, 62 вказаного Закону виконавчий орган здійснює дії від імені товариства.
Враховуючи вищевикладене, статут юридичної особи за своєю правовою природою є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов’язкові для учасників товариства, посадових осіб товариства та інших працівників, враховуючи порядок затвердження та внесення змін до статуту.
Так, підставами для визнання актів, в тому числі статуту, недійсними, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт.
Також суд звертає увагу на те, що підставами для визнання недійсним статуту можуть бути лише випадки, прямо передбачені законом.
Суд може визнати недійсними установчі документи за наявності одночасно таких умов: на момент розгляду справи вони не відповідають вимогам законодавства; допущені при їх прийнятті та затвердженні порушення не можуть бути усунуті; відповідні положення установчих документів порушують права та законні інтереси позивачів.
Обов’язковою умовою визнання акту недійсним є порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Оскільки під час розгляду справи факту такого порушення не встановлено, суд не має підстав для задоволення вимоги позивача щодо визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Віскон Україна» від 19 грудня 2007 року №10731020000014707, яка заснована на встановленні ознак нікчемності установчих документів (статуту) відповідача.
Крім того, суд звертає увагу, що юридичною особою –ТОВ «Віскон Україна»- останню податкову звітність подано за вересень 2010 року, і стосовно відповідача кримінальних справ щодо здійснення діяльності, яка заборонена законом, не порушувалось.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суб’єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Однак, покладений на обох сторін даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не виконав вимоги статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо виконання обов’язку доказування обставин, на яких ґрунтувались його вимоги.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо припинення юридичної особи - ТОВ «Віскон Україна»та визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації відповідача від 19 грудня 2007 року №1073102000014707 є такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Державній податковій інспекції у Солом’янському районі міста Києва у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя(підпис)О.В. Пісоцька
З оригіналом згідно.
СуддяО.В. Пісоцька