Справа №1-392/11

В  И  Р  О  К

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

25 листопада 2011 року                                                      м.Калуш    

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області                             в складі:

                             головуючого судді                       Юрчак Л.Б.

                             секретаря                                      Назарчук І.П.

                             з участю прокурора                     Тичинської У.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Калуша кримінальну справу по обвинуваченню : ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки  України, українки,  уродженки с. Копанки Калуського району, з середньо-спеціальною освітою, раніше не судимої, розлученої, проживаючої в АДРЕСА_1

                                                     за ст. 166 КК України,

                                                        ВСТАНОВИВ :

Підсудна, маючи на утриманні неповнолітніх синів ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, протягом тривалого часу належним чином не займається вихованням своїх дітей, тобто злісно не виконує встановлені законом обов’язки по догляду за дітьми, що призвело до настання тяжких наслідків.

Так, згідно ст. 52 Конституції України та ст. 3 Закону України «Про охорону дитинства», діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Згідно ст. 18 Конвенції «Про права дитини», проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, батьки несуть основну відповідальність за здоров’я та виховання своїх дітей.

ОСОБА_1, згідно покладених на неї обов’язків, зобов’язана виховувати та ростити своїх дітей, несе відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, основну відповідальність за їх виховання, згідно вимог п. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, вона також повинна піклуватися про здоров’я дітей, їх фізичний, духовний, моральний розвиток. У порушення зазначених норм, знаючи, що найкращі інтереси дитини є предметом її основного піклування, ОСОБА_1 умисно, систематично не виконувала обов’язки по догляду та вихованню неповнолітніх синів ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_5

Так, ОСОБА_1 протягом тривалого часу, зловживаючи алкогольними напоями, не забезпечила нормальне харчування і нормальні умови проживання для своїх неповнолітніх дітей. В її помешканні, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 допустила антисанітарні умови, незадовільні для проживання, в квартирі мається пліснява. Крім того, ОСОБА_1 не забезпечила належне утримання дітей, харчування, лікування, виховання та догляд. Незважаючи на неодноразові попередження Служби у справах дітей Калуської міської ради, ОСОБА_1 не усунула незадовільні матеріально-побутові умови проживання, систематично залишала неповнолітніх без догляду, ухилялася від виховання своїх дітей, не контролювала проведення ними дозвілля і не вживала заходів щодо їх лікування та підвищення розумового розвитку, тобто злісно не виконувала свої обов’язки по догляду за своїми дітьми, що призвело до настання тяжких наслідків.

Таким чином, в результаті злісного невиконання ОСОБА_1 своїх обов’язків по догляду за дітьми, ОСОБА_2 страждає легкою розумовою відсталістю, рівень психологічного розвитку не відповідає його віку, психічне захворювання ускладнилось внаслідок злісного невиконання його матір’ю обов’язків з догляду за дитиною.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_3 виявляє ознаки соціально-педагогічної занедбаності. Рівень психологічного розвитку ОСОБА_3 не відповідає його віку. Виявлений знижений рівень інтелекту вказує на ознаки глибокої соціальної та педагогічної занедбаності внаслідок злісного невиконання його матір’ю обов’язків з догляду за дитиною.

Враховуючи, що підсудна винною себе визнала повністю, учасники судового розгляду вважають за недоцільне досліджувати фактичні обставини справи, а тому суд дослідження доказів обмежує її допитом.

На підставі зібраних доказів, оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до висновку, що дії підсудної ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст.  166  КК України, так як вона   вчинила злісне невиконання встановлених законом обов”язків по догляду за дітьми, що спричинило тяжкі наслідки.

         Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної  та обставини,  що пом’якшують та обтяжують  покарання.

         Обставиною, що пом’якшує  покарання   суд визнає щире каяття.

         Обставин, що обтяжують покарання  підсудної суд не знаходить.

         Враховуючи особу підсудної ОСОБА_1, те, що вона щиро розкаялася у вчиненому,  на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, зобов»язалася покращити санітарно-побутові умови проживання дітей і їх виховання, суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудної без відбування покарання, а тому вважає за доцільне звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробовуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України .    

 На  підставі  наведеного  та  керуючись  ст.ст. 323, 324  КПК  України, суд ,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 166 КК України та призначити покарання у вигляді двох  років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_1 від відбування основного покарання з іспитовим терміном один рік шість місяців.

Відповідно до п.п. 3, 4 ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально –виконавчої системи про зміну місця проживання та  роботи, а також періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально –виконавчої системи.

Запобіжний захід –підписку про невиїзд –до вступу вироку в законну силу –залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Івано-Франківської області, шляхом подання протягом п’ятнадцяти  діб з моменту його проголошення апеляції через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

СУДДЯ: