Справа № 22а-4811/08
Головуючий в 1-ій інстанції Гирич С.В. Ряд. стат.звіту №49
Личаківський районний суд м. Львова № 2-592/2007 Доповідач: В.З. Улицький
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого: Улицького В.З.
суддів: Багрія В.М., Обрізко І.М.
секретаря: Неміш О.П.
з участю: позивача ОСОБА_1
представника пенсійного фонду у Львівській області Сільченко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 27.12.2007 року, колегія суддів, -
встановила:
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Львівського обласного військового комісаріату, Управління Західного сперативного командування, Управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Дрогобицько-Бориславського об'єднаного районного військового комісаріату про визнання неправомірних дій при нарахуванні пенсії за вислугу років, усунення порушення прав шляхом здійснення перерахунку вислуги років з врахуванням часу служби на пільгових умовах, визнання неправомірними дій в частині ненадання путівок на санаторно-курортне лікування та стягнення моральної шкоди.
ОСОБА_1 свої вимоги мотивував тим, що в 1993 році звільнений із військової служби в запас, виключений із списків особового складу і направлений до обласного військового комісаріату для призначення пенсії. Під час нарахування пенсії відповідачем Управлінням ЗОК неправильно визначено йому вислугу років 27 років 8 місяців 11 днів, оскільки безпідставно не враховано до вислуги років термін служби на пільгових умовах: с. Орловка, Меришево-4 Амурської області за період з 26.06.1974 року по 15.09.1980 рік, з розрахунку 1 року=1 рік 6 місяців, всього три роки 45 днів, період служби з 18.10.1968 року по 10.08.1970 рік у Чехословакії - рік 5 місяців 12 днів та період служби в якості радника в Єменській Республіці у високогірній місцевості з жарким кліматом, при висоті над рівнем моря понад 2,5 км., за період з 24.04.1990 року по 18.08.1992 рік - всього 2 роки три місяці 25 днів. Просив позов задоволити.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 27.12.2007 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату, Управління Західного сперативного командування, Управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Дрогобицько-Бориславського об'єднаного районного військового комісаріату про визнання неправомірних дій при нарахуванні пенсії за вислугу років, усунення порушення прав шляхом врахування до вислуги років термін служби в Чехії, на Далекому Сході та Йєменській Республіці на пільгових умовах, проведення перерахунку пенсії - відмовлено за пропуском строку позовної давності. В задоволенні позову про визнання неправомірними дій в частині не надання путівок на санаторно-курортне лікування за період з 1996 року по 2005 рік та стягнення моральної шкоди в розмірі - 250 млн. грн. - відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Постанову суду оскаржив ОСОБА_1. Вважає дану постанову незаконною, винесеною із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт стверджує, що відповідачі при перерахунку пенсії грубо порушили вимоги Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року ч.2 ст.51 та ч.3 ст.63 та Постанови КМ України від 17.07.1992 року №393, зокрема, ст. 8, отже, їх дії підпадають під ст. 55 Закону України, де сказано: “Суми пенсії, не одержані пенсіонером своєчасно з вини органу, який призначає, або виплачує пенсію виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком”, а значить на них не поширюються терміни строку позовної давності.
Перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення з наступних підстав:
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
До введення в дію КАС України, дані правовідносини регулювались нормами ЦК України. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі - Львівський обласний військовий комісаріат та Управління Західного оперативного командування наполягали на відмові у задоволенні позову з причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Встановлено, що позивачу було призначено пенсію з 07.04.1993 року, а до суду за захистом своїх прав він звернувся в травні 2004 року. Таким чином, позивач дізнався про порушення своїх прав 07.04.1993 року та звернувся до суду з пропуском сроку звернення до адміністративного суду.
Щодо застосування до даного випадку ч. 2 ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, в якій зазначено, що суми пенсії, не одержані пенсіонером своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, то ця норма стосується неодержання своєчасно призначених пенсій, а не перерахунку пенсій.
З огляду на викладене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даній частині позов не підлягає задоволенню.
Щодо визання неправірними дій відповідачів щодо ненадання позивачу путівок на санаторно-курортне лікування, то слід зазначити наступне. Для отримання путівки на санаторно-курортне лікування необхідно представити медичний висновок про необхідність санаторно-курортного лікування та заяву пенсіонера. Відповіно до довідки Дрогобицько-Бориславського ОРВК 25.01.2006 року за вих. №ф/187 в Львівський ОВК відправлено клопотання про надання санаторно-курортної путівки гр. ОСОБА_1 31.01.2006 року за вих. №ф/232 у Львівський ОВК відправлена заява ОСОБА_1 про відмову від санітарно-курортної путівки. Таким чином, так як позивач відмовився від путівки, то така йому і ненадавалась. Отже, порушень закону з боку відповідачів тут немає.
Щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 250 млн. грн. Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Позивач в судовому засіданні не обгрунтував, не надав жодних доказів чому розмір моральної шкоди становить саме 250 млн. грн. Крім того, позивач не довів наявність причинного зв'язку між діями відповідачів та моральними стражданнями позивача. Отже, і дана позовна вимога не підлягає до задоволення.
В силу того, що доводами апеляційної скарги позивача правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, твердження позивача про неправомірність дій відповідачів належними доказами не обгрунтовано, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції - відсутні.
Керуючись, ст. ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Личаківського районного суду м. Львова від 27.12.2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом одного місяця може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В. Улицький
Судді: І. Обрізко
В. Багрій