Торезький міський суд Донецької області    

                            Справа № 2-348/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2011 року Торезький міський суд Донецької області в складі:

Головуючої-судді                                                                                  ОСОБА_1

При секретарі                                                                                     Кононенко Л. І.

За участю: представника позивача                                                         ОСОБА_2

представника відповідача                                                                    ОСОБА_3          

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Торезі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Торезі Донецької області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

      ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Торезі Донецької області про відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що більше 8 років він працював у вугільній промисловості у шкідливих і небезпечних умовах праці з повним робочим днем під землею. Внаслідок нещасного випадку на  виробництві він отримав травму лівого ока, у зв’язку із чим було складено акт про нещасний випадок на виробництві по формі Н-1 від 24.11.2001 р. №52. Висновком МСЕК від 25.03.2002 р. він визнаний інвалідом 3 групи з втратою працездатності 55%. В послідуючому йому залишили 55% втрати працездатності та третю групу інвалідності безстроково. Внаслідок вказаного нещасного випадку на виробництві він знаходився як на стаціонарному, так і на амбулаторному лікуванні, отримав матеріальну та моральну шкоду. В теперішній час він отримує тільки компенсацію матеріальної шкоди.    

      Шкоду, яка спричинена його здоров’ю, він вважає непоправимою. Пошкодження його здоров’я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як право на охорону здоров’я, на безпечну працю. Внаслідок нещасного випадку на виробництві він у віці 27 років став інвалідом 3 групи і його здоров’я вже ніколи не поновиться до нормального стану. З моменту нещасного випадку на виробництві і до теперішнього часу  була порушена його нормальна життєдіяльність. Протягом всього цього часу він був вимушений неодноразово звертатись до різних медичних установ і організацій з приводу травми. Згідно приписам лікарів йому рекомендовано уникати переохолоджень, тяжких фізичних навантажень. В теперішній час в результаті травми він не може виконувати визначені роботи по господарству, був вимушений відмовитись від любимих занять, не може допомогти дружині. Він не бачить на одне око у зв’язку з чим нервує, що відбувається на його поведінки зі своїми близькими, що також психологічно пригнічує його. Не зі своєї провини він вимушений часто звертатись за допомогою до медичних установ і проходити курси лікування, що також дезорганізує його життя і тягне за собою негативні наслідки.         

      Завдану йому травмою моральну шкоду він оцінює у розмірі 103 510 грн.

      Просить стягнути з відповідача у відшкодування завданої йому моральної шкоди 103510грн.

      Ухвалою Торезького міського суду від 13 квітня 2011 року провадження у справі №2-348/11 за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Торезі Донецької області про відшкодування моральної шкоди було зупинено до набрання законної сили рішення по цивільній справі №2-487/11 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Торезі Донецької області до ДП «Торезантрацит», ОСОБА_4 про визнання акту Н-1 №52 від 24.11.2001 р. недійсним, нещасний випадок не страховим.     

      Ухвалою від 29 вересня 2011 року  провадження по справі за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Торезі Донецької області про відшкодування моральної шкоди відновлено.

    Позивач, який завчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився.   

    В судовому засіданні представник  позивача - ОСОБА_2,  підтримав позовні вимоги, дав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

   Представник відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Торезі - ОСОБА_5, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що Відділення Фонду ССНВВ в м.Торезі здійснює страхові виплати ОСОБА_4 згідно висновку МСЕК від 25.03.2002 року, яким йому було встановлено 55% втрати  працездатності у зв’язку з трудовим каліцтвом, яке сталося з ним  24.11.2001 року. При повторних оглядах на МСЕК 31.03.2003 року та 06.05.2004 року ступень втрати працездатності залишено 55%. Висновками МСЕК передбачено, що позивач має потребу у хірургічному та медикаментозному лікуванні. Порядок використання цієї норми висновку МСЕК ОСОБА_4 роз’яснено під його особистий підпис на заяві до відділення про призначення страхових виплат, але, не зважаючи на це позивач з 2002 року жодного разу не звернувся до відділення з питання відшкодування йому понесених витрат на лікування. З документів, наданих позивачем, не вбачаються його звернення до лікарських установ у зв’язку з трудовим каліцтвом після проходження первісної МСЕК.        

      Згідно із ст.ст. 21,28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві виплачував потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності заподіяння цієї шкоди.  Відповідно до п.3 ст.34 зазначеного Закону Фондом, за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів, відшкодовувалась моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності. Наказом Міністерства охорони здоров'я № 212 від 22.11.1995р. передбачено, що встановлення факту моральної шкоди віднесено до компетенції МСЕК. Довідка МСЕК про відсоток стійкої втрати працездатності є підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди тобто частини втраченого заробітку і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Відповідно до п.п. 3.8 Порядку встановлення факту моральної шкоди МСЕК враховує, як характер каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, так і працездатність потерпілого. Висновком медичних органів, як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікувально-консультативної або медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або їхніх наслідків, про депресію або інші негативні прояви стану потерпілого. Такі висновки слід розглядати в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого. Звертаючись до суду позивач не доказав наявність у нього моральної шкоди, не  вказав чим підтверджується факт заподіяння йому моральних або фізичних страждань, не обґрунтував із чого він виходив, оцінюючи розмір шкоди. Наявність акту розслідування нещасного випадку на виробництві по формі Н-1, довідки МСЕК про встановлення ступеню втрати працездатності, трудової книжки –не можуть без наявності інших доказів у справі  служити достатнім і єдиним підтвердженням заподіяння позивачу моральних страждань. На час розгляду справи по суті набрав чинності ЗУ від 23.02.2007 р., яким скасовані статті ЗУ  «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що передбачали відшкодування моральної шкоди Фондом. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.. 1167 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.  Ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником моральної шкоди робітнику здійснюється у випадку, якщо порушення його законних прав  призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих стосунків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Трудове каліцтво у потерпілого виникло у зв’язку із порушенням вимог з охорони праці і не застосуванням заходів захисту підприємством –роботодавцем шахтою імені „Лутугіна” ДП «Торезантрацит», що підтверджується актом розслідування нещасного випадку. Таким чином відповідачем за позовом ОСОБА_4 повинно бути підприємство, яке спричинило шкоду здоров’ю  - ДП «Торезантрацит»в особі шахти імені „Лутугіна”.

      Вислухавши сторони,  дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що згідно із трудовою книжкою (а.с.6)  позивач відповідно до наказу № 198к від 16.12.1994 року прийнятий з 19.12.1994 р. у ДВАТ «Шахта імені Лутугіна»ДХК «Торезантрацит»електрослюсарем 3 розряду на підземні роботи і направлений на ділянку №1. Відповідно до наказу №85к від 11.06.1999 року переведений з 10.06.1999 року учнем гірноробітника очисного забою на підземні роботи і направлений на ділянку №1. Відповідно до наказу № 111к від 28.07.1999 року переведений з 27.07.1999 року гірноробітником очисного забою 5 розряду на підземні роботи і направлений на ділянку №1. Відповідно до наказу № 99/к від 06.06.2002 року звільнений з 06.06.2002 року по ст. 40 п. 2 КЗпП України, через виявлену невідповідність виконуємій роботі внаслідок стану здоров’я, який перешкоджає продовженню даної роботи (інвалід 3 групи по трудовому каліцтву).   

      Частиною 3 ст.61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

     Рішенням Торезького міського суду від 07 липня  2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17.08.2011 року, встановлено, що 24.11.2001 р. при виконанні трудових обов’язків на шахті «Імені Лутугіна»ДХК «Торезантрацит»з ОСОБА_4 стався нещасний випадок в результаті якого  він отримав травму лівого ока. За фактом вказаного нещасного випадку було проведено розслідування та складно акт по формі Н-1 від 24.11.2001 р. за №52, у пунктах 11 та 13.1 якого містяться відомості про наслідки нещасного випадку, які протирічать один одному, а саме: у п.11 акту указано, що ОСОБА_4 в результаті нещасного випадку отримав травму правого ока, а у п. 13.1 –травму лівого ока. Вказані протиріччя можливо усунути шляхом проведення повторного розслідування зазначеного нещасного випадку та  викладення обставини нещасного випадку в акті по формі Н-1 згідно результатам повторного розслідування, які відповідають дійсним обставинам нещасного випадку.  

      Вказаним рішенням визнано недійним акт за формою Н-1 №52 від 24.11.2001 р. про нещасний випадок на виробництві, що стався з ОСОБА_4 24 листопада 2001 року, в частині обставин нещасного випадку, викладених в пункті 11.  Зобов’язано Державне підприємство «Торезантрацит»повторно розслідувати відповідно до чинного законодавства нещасний випадок, що стався з ОСОБА_4 24.11.2001 р. при виконанні трудових обов’язків у ВП «Шахта «ім..Лутугіна»ДП «Торезантрацит», та викласти обставини нещасного випадку згідно результатам повторного розслідування.

        Згідно із п. 6 акту  за формою Н-1 №52а, складеного на виконання зазначеного рішення суду 23.07.2011 р., про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (а.с.35-36), 24.11.2001 р. у першу зміну бригаді ГРОЗ під керівництвом гірничого майстра ОСОБА_6, бригадира ГРОЗ ОСОБА_7 було дано наряд на ремонт секцій механізованої крепі КМ-88, перекріплення допоміжного уклону, зачистку лінточного конвеєру і виїмку вугілля комбайном у кількості 150 т. Гірничим робітникам очисного забою ОСОБА_4 та ОСОБА_8 було видано наряд на ремонт секцій механізованої крепі. ГРОЗ ОСОБА_4 займався ремонтом секції №2, яка відведена від магістралі високого  тиску. При знятті стопорної чеки з запобіжного блоку за рахунок залишкового тиску кінцем високонапірного  рукава діаметром 8 мм., який вискочив,  потерпілого травмувало в область обличчя та лівого ока. Відповідно до п. 9 акту діагноз згідно з листком непрацездатності або довідкою лікувально-профілактичного закладу: контузія лівого ока.

      Згідно із витягом з історії хвороби  № 34035 обласного офтальмотравматологічного центру «Мікрохірургія ока»ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні з 24.11.2001 р. по 11.12.2001 р. з діагнозом: травма лівого ока, струс головного мозку. Травма виробнича (а.с.9).

      Згідно із витягом з історії хвороби  № 8179/896 ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні в очному відділенні ЦМЛ з 13.12.2001 р. по 10.01.2002 р. з приводу: травматичний іридоцикліт, травматичний іридоцикліз, травматична катаракта, травматичний організований гомофтальм, травматологічна початкова суботрафія очного яблука, рубці шкіри верхнього віка і слізістої нижнього своду очного яблука на практично сліпому лівому оку у зв’язку з виробничою травмою. Обставини травми: травма виробнича –24.11.2001 р.  шлангом високого тиску вдарило по лівому оку (а.с.14).   

     Згідно із довідкою МСЕК № 172888 при первинному огляді 25.03.2002 р. позивачу  вперше було встановлено 3 групу інвалідності у зв’язку із трудовим каліцтвом на строк до 25 квітня 2003 року. Позивачу  протипоказана  робота в підземних умовах, тяжка фізична праця (а.с.57).

     Згідно із довідкою МСЕК № 087890 при огляді 25.03.2002 р. позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 55% з 18.03.2002 року по 25.03.2003 року у зв’язку з виробничою травмою від 24.11.2001 року, дата переогляду 25.03.2003 року (а.с.8).  

     Згідно із довідкою МСЕК № 057614 при огляді 31.03.2003 р. позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 55% з 26.03.2003 року по 31.03.2004 року у зв’язку з виробничою травмою від 24.11.2001 року, дата переогляду 31.03.2004 року. Визначена потреба у хірургічному та медикаментозному лікуванні (а.с.7 зворотній бік).  

     Згідно із довідкою МСЕК № 144553 при повторному огляді 06.05.2004 р. позивачу підтверджено третю групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 55% з 01.01.2004 року безстроково у зв’язку з виробничою травмою 24.11.2001 року. Визначена потреба у хірургічному та медикаментозному лікуванні. Позивачу  протипоказана робота в підземних умовах, з небезпекою травм (а.с.13).  

     Сукупність досліджених в судовому засіданні доказів дає суду підставу зробити висновок, що у зв'язку з травмою, отриманою на виробництві, позивач зазнає фізичного болю, змушений часто перебувати на лікуванні. Порушено нормальні життєві зв'язки через неможливість, у зв'язку з отриманим виробничої травми, продовження активного життя.  Для організації свого життя і життя своєї родини позивачу потрібні додаткові зусилля.

     Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної ( немайнової) шкоди від 31.03.1995 р. № 4 (із змінами) під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

     Враховуючи викладене, а також сукупність досліджених в судовому засіданні доказів, що погоджуються між собою, суд дійшов висновку, що у зв'язку з отриманою виробничою травмою позивачу заподіяно моральну шкоду, що полягає: у фізичному болю, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я і необхідністю постійного лікування, у зв’язку із тим, що у віці 27 років позивач визнаний інвалідом третьої групи, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість, у зв'язку з отриманою виробничою травмою, продовження активного життя. Для організації свого життя і життя своєї родини позивачу потрібно докладати додаткових зусиль.

     Право на відшкодування моральної шкоди у потерпілого у зв’язку із трудовим каліцтвом виникає з моменту первинного встановлення органами МСЕК стійкої втрати працездатності.  

      Згідно із ст. 1, 21,28,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 р. (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України покладений обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяним умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на день виплати.  

     Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004  - в аспекті конституційного обігу положення ч. 3 ст. 34 Закону України  «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»необхідно розуміти як визначення порядку, процедури й розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в особливому випадку –лише у випадку відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обов'язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, може забезпечуватися Фондом на підставі ст.ст. 1,5,6,13,21 і ч.3 ст.28 цього Закону всім потерпілим, у тому числі у випадку тимчасової, стійкої часткової або повної втрати професійної працездатності. Під збитком, що не заподіяв втрати потерпілим професійної працездатності, варто розуміти такий збиток, при якому не втрачається здатність працівника до роботі зі своєї професії (спеціальності) і кваліфікації або по іншої адекватній їй професії (спеціальності).

     Відповідно до діючого законодавства, втрата працездатності, установлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про заподіяння моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж  призначення МСЕК для встановлення факту заподіяння моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.  

      Суд виходить з того, що вищевикладені обставини є достатньою підставою для підтвердження наявності у позивача права на відшкодування йому моральної шкоди, завданої стійкою втратою працездатності на 55 відсотків безстроково у зв’язку з трудовим каліцтвом, та обов’язку відповідача здійснити таке відшкодування.

       Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що Фондом відшкодовується тільки моральна шкода, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, і тільки на підставі висновку медичних органів, як не засновані на законі.  

       Суд також не приймає до уваги  посилання представника відповідача на те, що

відповідач з набранням чинності ЗУ „Про внесення змін до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.02.2007 р. не здійснює виплати потерпілим грошових сум за моральну шкоду, оскільки право позивача на виплату йому моральної шкоди внаслідок трудового каліцтва на час встановлення йому вперше стійкої втрати працездатності було чинним.       Ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і пофесійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 р., який набрав чинності з 01.04.2001 р. (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Стійка втрата працездатності у зв’язку з трудовим каліцтвом вперше встановлена позивачу висновком МСЕК від 25.03.2002 року, тобто в період дії зазначеного Закону, тому доводи представника відповідача про те, що  відповідачем за позовом ОСОБА_9 повинно бути підприємство, яке спричинило шкоду здоров’ю, оскільки трудове каліцтво у потерпілого виникло у зв’язку із порушенням вимог з охорони праці  і не застосуванням заходів захисту підприємством - роботодавцем, є безпідставними і не заснованими на законі.

      Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що встановлення факту моральної шкоди віднесено до компетенції МСЕК, та на те, що надані позивачем докази не є належними доказами на підтвердження, понесених ним моральних страждань, оскільки втрата працездатності, встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про заподіяння моральної шкоди, оскільки стан здоров’я потерпілого погіршено. Обов’язкове ж призначення МСЕК для встановлення факту заподіяння моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вказаних доказів.

       Заподіяна моральна шкода визначена позивачем у розмірі 103 510 грн., у вказаному розмірі позивач просить стягнути моральну шкоду з відповідача, але з врахуванням того, що стійка втрата працездатності у розмірі 55 % встановлена безстроково, з врахуванням глибини, інтенсивності, характеру, тривалості перенесених позивачем моральних страждань, істотності вимушених змін в організації життя позивача, неможливості відновлення порушеного права позивача, основоположних засад виваженості і справедливості, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір грошового відшкодування моральної шкоди є надмірним. Необхідним, справедливим, розумним і достатнім за наведених обставин є розмір грошового відшкодування моральної шкоди у 16 500 грн., тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Стягненню з Відділення виконавчої дирекції ФССНВВ у м.Торезі на користь позивача підлягає  моральна шкода в розмірі 16500 грн.

        В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.      

        Відповідно до п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» від 21.01.1993р. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України звільнений від сплати держмита.

      Відповідно до ст..ст.81,88 ЦПК України з відповідача на користь Державного бюджету м.Тореза підлягають стягненню витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 15 грн.

        Керуючись: Конституцією України, ст.ст. 1,21,28,ч.3ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»( в редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про охорону праці», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 р. № 4, ст.ст. 10,11,15,60,79,81,88,209,210,212,214,215,223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

        Позовні вимоги ОСОБА_4 до  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Торезі - про відшкодування моральної шкоди,  задовольнити частково.

        Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Торезі на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний № НОМЕР_1, в рахунок відшкодування, заподіяної йому трудовим каліцтвом моральної шкоди,  16 500  грн.

        Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Торезі на користь Державного бюджету м.Тореза витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 15 грн.

        У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

        Рішення постановлене в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 14 жовтня  2011 року.

        Рішення буде виготовлене в повному обсязі 17 жовтня  2011 року.

  На рішення може бути подана апеляційна скарга у Апеляційний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

 Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

   Рішення набирає законної сили після  закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.   

Суддя:ОСОБА_1