Справа № 2-11943/11
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
"07" грудня 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Грищенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору недійсним,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, відповідно до позовних вимог, обсяг яких було збільшено у порядку ст. 31 ЦПК України, просила визнати недійсними п.11 договору та п.11.3 кредитного договору №490067584 від 7 травня 2008 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 7 квітня 2008 року між нею та ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», був укладений кредитний договір №490067584.
Згідно п.11 договору в частині судового захисту прав та законних інтересів, які мають сторони у зв'язку з цим договором, у тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до його Регламенту.
Однак, виходячи з норм діючого законодавства, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, застереження про розгляд спорів між сторонами договору виключно третейським судом є порушенням її конституційних прав і свобод на її захист в судовому порядку.
Пунктом 11.3 договору передбачено, що сторони домовилися про те, що позовна давність за спорами, що випливають із договору, включаючи, але не обмежуючись, відшкодуванням збитків, сплатою неустойки, становить 50 років.
Вона допустилася помилки в цій частині, оскільки не має юридичної освіти та знань у сфері юриспруденції.
Даний пункт договору вважає недійсним та таким, що не відповідає нормам закону та порушує її права, оскільки вчинений під впливом помилки.
В судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, надав до суду свої заперечення проти позову, просив розглядати справу за його відсутності та відмовити в позові.
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 7 травня 2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №490067584.
Як вбачається з тексту вказаного договору цей договір складається з двох розділів, розділу №1 «Базові умови кредитування»та розділу №2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб», які нероздільно пов'язані між собою та складають єдиний документ.
Відповідно до п.11 даного договору сторони домовились про те, що судовий захист прав та законних інтересів, які вони мають у зв'язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до його Регламенту. За умовами даного пункту договору справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійнодіючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Підписанням даного договору сторони надали свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними у зв'язку з договором.
Стаття 203 ЦК України формулює загальні вимоги до правочинів. Їх невиконання є підставою для визнання правочину недійсним (ч.1 ст.215 ЦК України).
Суд вважає, що на момент укладення договору були відсутні перешкоди для розгляду третейським судом спору, який міг виникнути між сторонами на підставі кредитного договору, а тому даний пункт договору узгоджувався з вимогами чинного законодавства, в тому числі ЗУ «Про третейські суди».
Проте, ЗУ «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди»щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам»від 3 лютого 2011 року №2983-VІ частину першу статті 6 ЗУ «Про третейські суди»було доповнено 14 пунктом, яким унормовано, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
При цьому Прикінцевими та перехідними положеннями вказаного Закону визначено, що після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання кредитного договору у вказаній вище частині недійсним, тим паче, що вказаний пункт договору на день звернення позивачки з позовом до суду у порядку ст. 3 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи в суді загальної юрисдикції.
Згідно з п.11.3. договору сторони, реалізуючи свої права, встановлені статтею 259 ЦК України, домовились про те, що позовна давність за спорами, що випливають із договору, включаючи, але не обмежуючись, відшкодуванням збитків, сплатою неустойки (штрафу, пені) тощо, становить 50 років. Сторонами було встановлено, що вказане застереження до договору є договором про збільшення позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Статтею 266 ЦК України закріплено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Однак, як вбачається з тексту пункту, що є предметом спору, визначений сторонами строк позовної давності стосується, в тому числі, і основної вимоги.
Доводи позивачки щодо укладення даного пункту договору внаслідок помилки не були підтверджені в суді належними та допустимими доказати у порядку ст.ст.57-59 ЦПК України.
За викладених обставин відсутні також підстави, визначені законом, для визнання вказаного пункту договору недійсним.
Керуючись ст.ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору недійсним відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ: