Справа № 2-12490/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"05" грудня 2011 р.  Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

          головуючого судді                      Сіромашенко Н.В.,

          при секретарі                               Грищенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ Банк «БІГ Енергія»про вчинення дії та стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, просив визнати кредитний договір №11/01-09-2005 від 7 вересня 2005 року з доповненнями виконаним в повному обсязі за його зобов'язаннями по ньому; припинити дію договору іпотеки від 7 вересня 2005 року з доповненнями відповідно до п.8.1 договору іпотеки; зняти обтяження іпотекою з його квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки; визнати виконавчий напис нотаріусу КМНО ОСОБА_2 №681 від 9 березня 2011 року таким, що не підлягає виконанню; припинити виконавче провадження за даним виконавчим написом; стягнути з відповідача на його користь заборгованість за невиконання зобов'язань за договором і переплату ним процентів за кредит в розмірі 116789 грн.

          В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 7 вересня 2005 року між ним та ВАТ Банк «БІГ Енергія»був укладений кредитний договір №11/01-09-2005 про надання споживчого кредиту та тієї ж дати –договір іпотеки, відповідно до якого предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_1. Додатковими угодами від 23 листопада 2006 року, 30 серпня 2007 року, 21 серпня 2008 року та 7 вересня 2009 року розмір кредиту був збільшений до 70000 доларів США зі строком погашення 9 березня 2010 року.

          До жовтня 2008 року обидві сторони за вказаним договором виконували договірні зобов'язання у повному обсязі та в строк.

          В жовтні 2008 року на усну заяву (до 2009 року транші надавались за усними заявами) про видачу чергового траншу кредиту йому було відмовлено у зв'язку з важким фінансовим станом банку. 12 листопада 2008 року ним було подано письмову заяву про надання чергового траншу кредиту в розмірі 3000 доларів США, але він не був наданий. На його усні заяви з грудня 2008 року по березень 2009 року йому повідомлялось, що у банка відсутні кошти.

          25 березня 2009 року ним була подана заява про видачу йому згідно умов договору траншу кредиту у розмірі 13000 доларів США –залишок невикористаних кредитних коштів за договором станом на 25 березня 2009 року.

          2 квітня 2009 року йому було видано 5185 доларів США з 13000 замовлених 25 березня 2009 року.

          7 вересня 2009 року йому додатково було видано 5686 доларів США з 13000 замовлених 25 березня 2009 року.

          З вказаної дати і до закінчення строку кредитного договору 9 березня 2010 року йому так і не було видано 2129 доларів США.

          Згідно п.3.3.2. договору банк зобов'язаний в строк 3 банківських днів з моменту отримання банком від позичальника заяви про надання траншу за кредитною лінією надати кредит в сумі, вказаної в заяві, в межах кредитної лінії, вказаної в п.1.1. договору.

          Вважає, що відповідачем було протиправно відмовлено йому у видачі траншів кредиту за його заявами від 12 листопада 2008 року та від 25 березня 2009 року, тобто своїх зобов'язань за договором банк не виконав.

          За період з 12 листопада 2008 року по 9 березня 2010 року ним були сплачені проценти за кредитом в сумі 10871 доларів США, тобто за цей період ним було переплачено проценти за кредитом в сумі 5400,44 доларів США. Заборгованість банку у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за договором (пеня) станом на 9 березня 2010 року склала 9233,49 доларів США.

          Таким чином, загальна сума заборгованості банку за невиконання зобов'язань за договором і переплата ним процентів за кредитом складає 14633,93 доларів США, що станом на 10 листопада 2011 року еквівалентно 116789 грн.

          В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

          Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що станом на 9 березня 2011 року кредитні зобов'язання ОСОБА_1 перед ВАТ Банком «БІГ Енергія»виконані не були. Загальна сума заборгованості за кредитним договором склала 106220,33 дол. США, що за курсом НБУ на 21 лютого 2011 року становить 843569,99 грн. 22 лютого 2011 року банк із заявою №244/12 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 з проханням вчинити виконавчий напис на договорі іпотеки від 7 вересня 2005 року на загальну суму 843569,99 грн., при цьому були подані всі передбачені законодавством та підтверджуючі заборгованість позичальника документи. Листом нотаріусу ОСОБА_2 від 9 березня 2011 року №301/12 банк підтвердив суму заборгованості та відсутність судового спору. 9 березня 2011 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис у відповідності до вимог закону. Також ним було зазначено на те, що в позовній заяві позивач з'єднав п'ять різних позовних вимог, по яким відсутній спір, а тому відсутні підстави для звернення до суду з позовом. Крім того, позовні вимоги щодо виконання ним кредитних зобов'язань та посилання на невиконання зобов'язань банком і твердження про переплату ним процентів, у зв'язку з чим відповідач має заборгованість перед ним в сумі 14633,93 доларів США, не відповідає дійсності і не підтверджено доказами, як є не доведеною та не підтвердженою доказами вимога щодо припинення дії договору іпотеки. Стосовно дій та постанов державного виконавця, то вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства. Діючим законодавством не передбачено такий вид захисту цивільних справ як припинення виконавчого провадження. Ним було також зауважено на те, що був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому в період його дії не нараховується неустойка (штраф, пеня) за невиконання грошових зобов'язань.

          Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

          Судом встановлено, що 7 вересня 2005 року між ВАТ Банк «БІГ Енергія»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №11/01-09-2005, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 35000 доларів США з терміном повного повернення кредиту 30 серпня 2007 року.

          Згідно з п.1.3. договору була встановлена плата за користування кредитом в розмірі 16% річних, які за п.1.4. нараховуються банком щомісяця, протягом строку кредитування, тобто з 7 вересня 2005 року по 29 серпня 2007 року включно, на фактичний залишок заборгованості.

          П.4.1., п.4.2., п.4.3. даного договору визначено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту (частини або повністю) і (або) відсотків за його використання, тобто прострочення виконання зобов'язань за цим договором, позичальник виплачує банку пеню в розмірі 1,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. В разі нецільового використання кредиту позичальник виплачує банку штраф в розмірі 25% від суми використаних не за призначенням кредитних ресурсів. У разі несвоєчасного надання кредиту згідно умов цього договору банк відшкодовує позичальнику документально підтверджені збитки, завдані несвоєчасним наданням кредитних коштів.

          У відповідності до п.5.3. кредитного договору зміни в договір вносяться в письмовій формі за згодою сторін договору, як додаткова угода до цього договору.

          У порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 7 вересня 2005 року між ВАТ Банк «БІГ Енергія»та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №2646. Предметом даного договору є квартира АДРЕСА_1, яка належить на праві власності позивачу на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлофонду Ватутінської районної ради м. Києва 23 березня 1998 року згідно з розпорядженням (наказом) №2832 від 23 березня 1998 року та зареєстрованого Бюро технічної інвентаризації м. Києва 20 квітня 1998 року за реєстровим №1779.

          У подальшому між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до вищевказаного кредитного договору, які є його невід'ємними складовими частинами і є чинними з моменту їх підписання сторонами, а також у зв'язку з цим вносилися зміни і до договору іпотеки.

          Так, 23 листопада 2006 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору №11/01-09-2005 від 7 вересня 2005 року, відповідно до якої за взаємною згодою сторін сума кредиту по даному кредитному договору збільшена на 5000 грн., і відповідно до цього банк надав позивачу кредит в сумі 40000 грн.

          30 серпня 2007 року сторони уклали додаткову угоду до вказаного кредитного договору, відповідно до якої сума наданого кредиту була збільшена на 10000 грн., а тому зазначено на те, що банком був наданий кредит в сумі 50000 грн., встановлено термін повернення кредиту –7 вересня 2008 року. Відповідно до п.1.4. угоди сторони домовилися про те, що відсотки за користування кредитними ресурсами нараховуються банком щомісяця, протягом строку кредитування, а саме: з 7 вересня 2005 року по 6 вересня 2008 року включно.

          У зв'язку із укладенням зазначеної додаткової угоди, 3 вересня 2007 року між сторонами був укладений додатковий договір до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №3139.

          21 серпня 2008 року сторони уклали додаткову угоду №3 до вищезазначеного кредитного договору; за взаємною згодою сторін сума кредиту була збільшена на 20000 грн., терміном повного повернення кредиту встановлено 7 вересня 2009 року, а плата за користування кредитом з 21 серпня 2008 року –18% річних. Пунктом 1.4. угоди передбачено, що відсотки за користування кредитними ресурсами нараховуються банком щомісяця, протягом строку кредитування, тобто з 7 вересня 2005 року по 6 вересня 2009 року включно, на фактичний залишок заборгованості.

          На підставі укладеної додаткової угоди між сторонами 21 серпня 2008 року був укладений договір про внесення змін до договору іпотеки, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрований в реєстрі за №2828.

          25 березня 2009 року позивач звертався з заявою на ім'я директора кредитного департаменту банку Додусенка В.И. за вхідним №1280 про видачу йому 13000 доларів США в межах додатково виділеної суми за додатковою угодою №3 від 21 серпня 2008 року до кредитного договору.

          2 квітня 2009 року ОСОБА_1 була здійснена сплата процентів за вищевказаним кредитним договором в сумі 5185,30 доларів США, що еквівалентно 39926,81 грн.

          7 вересня 2009 року між сторонами була укладена додаткова угода №4 до кредитного договору, за якою за взаємною згодою встановлено термін повернення кредиту –9 березня 2010 року. Відповідно до внесених змін банком надано позичальнику кредит в сумі 70000 грн., що в еквіваленті за курсом НБУ на 7 вересня 2009 року складає 559650 грн. Цією угодою визначено, що відсотки за користування кредитними коштами нараховуються банком щомісяця, протягом строку кредитування, а саме: з 7 вересня 2005 року по 8 березня 2010 року включно на фактичний залишок заборгованості. З п.1.3. угоди вбачається, що станом на 7 вересня 2009 року залишок заборгованості позичальника за сумою наданого кредиту становить 62166,89 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на вказану дату складає 497024,29 грн.

          В результаті укладення сторонами додаткової угоди до кредитного договору 28 вересня 2009 року між ними був укладений договір про внесення змін до договору іпотеки, який був посвідчений тим же нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за №1587.

          В цей же день позивачем була здійснена сплата відсотків по кредитному договору за квитанціями №№ 763,762 відповідно в сумі 746, 32 доларів США (еквівалент у гривні 5975,63) та в сумі 4939,68 доларів США (еквівалент - 39551,03 грн.).

          9 березня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №681, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, і, яка ним була передана в іпотеку ВАТ Банку «БІГ Енергія»в забезпечення його кредитних зобов'язань. Як вбачається з даного виконавчого напису, за рахунок коштів, отриманих від реалізації даної квартири задовольняються вимоги банку у розмірі заборгованості: 67852,89 долари США, що за офіційним курсом НБУ станом на 21 лютого 2011 року становить 538867,30 грн. –сума кредиту, яка не повернута банку; 5402,51 долари США, що становить 42905,11 грн. –сума прострочених та несплачених відсотків за період з 1 жовтня 2009 року по 8 березня 2010 року; 30533,80 долари США, що становить 242490,28 грн. –пеня за несвоєчасну сплату основної суми кредиту за період з 10 березня 2010 року по 8 квітня 2010 року включно; 2431,13 долари США, що становить 19307,30 грн. –пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 10 березня 2010 року по 8 квітня 2010 року включно, що разом становить загальну суму заборгованості 106220,33 доларів США, еквівалентну 843569,99 грн.

          Вказаний виконавчий напис було пред'явлено до державної виконавчої служби для примусового виконання. На підставі даного виконавчого напису старшим державним виконавцем Солодяк В.Р. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

          Постановою НБУ від 13 березня 2009 року №134 «Про введення тимчасової адміністрації»з 16 березня 2009 року було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ Банк «БІГ Енергія». Доказів щодо зворотного суду не надано.

          Постановою Правління НБУ №540 від 10 вересня 2009 року «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ Банку «БІГ Енергія»було продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ Банку «БІГ Енергія»шляхом введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців –з 16 вересня 2009 до 15 березня 2010 року, крім зобов'язань банку за одговорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, встановлених тимчасовим адміністратором банку та погоджених НБУ.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання підлягає виконанню у встановлений строк.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч.1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотека у відповідності до статті 17 ЗУ «Про іпотеку»припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно з п.19 ч.1 ст.34 ЗУ «Про нотаріат»нотаріуси вчиняють виконавчі написи.

          Статтею 87 вказаного Закону унормовано, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно ст. 88 Закону України "Про нотаріат", п. 284 Інструкції та пп. "б" ч. 2 п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабміну України від 29.06.99 р. N 1172, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", що закріплено ст. 90 ЗУ «Про нотаріат».

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження»державний виконавець відкриває виконавче провадження, зокрема, на підставі виконавчого напису, що визначено ч.2 ст. 17 цього Закону.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, умов договорів та вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених вимог.

Доказів щодо зворотного позивачем не надано.

Отже, всупереч вимог ч.3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України позивачем не були доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Так, позивачем не були документально підтверджені збитки, завдані несвоєчасним наданням кредитних коштів банком, як то передбачено умовами договору. При цьому наданий розрахунок взаємозаборгованості за кредитним договором (а.с.4), складений ним особисто, на власний розсуд, не може бути належним та допустимим доказом.  Заява від 12 серпня 2008 року, яка міститься на а.с.17, також не може слугувати доказом у порядку ст.ст.57-59 ЦПК України на підтвердження позовних вимог, оскільки відповідно до положень кредитного договору зміни в договір вносяться в письмовій формі, що узгоджується з положеннями чинного цивільного законодавства. Крім того, на даній заяві відсутній вхідний номер банківської установи, відсутні докази щодо повноважень особи, яка виконала на ній резолюцію.

Клопотань щодо витребування будь-яких доказів позивачем не заявлялося.

У той же час у відповідності до ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання. Згідно з ч.4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє здійсненню процесуальних прав сторін, встановлених цим Кодексом.

          Тобто процесуальними нормами передбачено як право на участь у дослідженні доказів, так і обов'язок із доказування обставин при невизнанні їх сторонами (ст. 60 ЦПК України).

          При цьому суд безпосередньо не повинен брати участь у зборі доказового матеріалу.

          Суд також вважає за необхідне зазначити на те, що відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом дії мораторію, як то мало місце в даному разі з 16 березня 2009 до 15 березня 2010 року, на задоволення вимог кредиторів ВАТ Банку «БІГ Енергія»не могла нараховуватися неустойка (штраф, пеня) та застосовуватися інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, а тому доводи позивача стосовно нарахування пені банку за невиконання ним своїх зобов'язань у вказаний період в будь-якому разі позбавлені юридичного обгрунтування.

Крім того, відповідно до положень ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Статтею 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів судом, як то визнання договору виконаним, припинення дії договору іпотеки та зняття обтяження іпотекою з об'єкта нерухомості, як не передбачено, в тому числі, і ЗУ «Про виконавче провадження»такої виконавчої дії, як припинення виконавчого провадження.

За викладених обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ Банк «БІГ Енергія»про вчинення дії та стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: