Справа № 2-12458/11
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
"30" листопада 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Грищенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», 3-я особа: філія «Київське регіональне управління»ПАТ Банку «Фінанси та кредит»про розірвання договору поруки,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, просив розірвати договір поруки №31-248/07-ШД-П від 27 квітня 2007 року, укладений між ним та Київським регіональним управлінням Банку «Фінанси та кредит».
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 27 квітня 2007 року було укладено кредитний договір №31-248/07-ШД між ТОВ Банком «Фінанси та кредит»та ОСОБА_2 на суму 15000 гривень з оплатою відсотків за користування в розмірі 0,00001 річних. Даний кредит ОСОБА_2 зобов'язався погасити не пізніше 26 квітня 2010 року. Згідно договору поруки №31-248/07-ШД-П від 27 квітня 2010 року він (позивач) є поручителем за кредитним договором.
За весь період дії кредитного договору до нього не надходили листи від банку, ніякі попередження чи виклики в судове засідання, він не був повідомлений про те, що ОСОБА_2 не сплачує кредит, не був повідомлений про розгляд справи в суді. Дізнався про вирішення спору в суді за кредитними зобов'язання тільки після того, як отримав копію виконавчого листа, копію заяви про відкриття виконавчого провадження та копію постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій йшлося про те, що головним державним виконавцем Богунського відділу виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Луцюк А.В. було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно, що належить йому на праві власності, а саме: на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Отримавши копії даних документів, він подав запит в ВАТ Центральне регіональне управління Банку «Фінанси та кредит»від 5 вересня 2011 року про те чи є і яка саме заборгованість у позичальника ОСОБА_2 перед банком, на що йому дали відповідь у вигляді розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 6 вересня 2011 року, що становить 210206 грн. 66 коп.
Таким чином, вищезазначені документи він отримав через 8 місяців після настання строку виконання основного зобов'язання, не був повідомлений про судовий розгляд справи, жодних вимог щодо виконання зобов'язань на протязі 6 місяців від дня настання строку їх виконання він не отримував.
Вважає, що за таких обставин він має право на розірвання договору поруки.
В судовому засіданні позивач та його представники підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що між банком та позивачем був укладений договір поруки, відповідно до якого він відповідає у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором. Банк неодноразово звертався до позивача та позичальника з претензіями з метою врегулювати спір та сплатити виниклу заборгованість по кредиту, але жодного разу відповіді від останніх отримано не було. У зв'язку з тим, що порушення не були усунуті, внаслідок невиконання зобов'язань по кредитному договору заборгованість зростала, банк 26 травня 2010 року звернувся з позовом до Корольовського районного суду м. Житомира про стягнення заборгованості в солідарному порядку з позичальника та поручителя. Строком виконання зобов'язань за кредитним договором визначено 26 квітня 2010 року; позов до суду було пред'явлено 26 травня 2010 року, тобто в шестимісячний термін, визначений договором та чинним законодавством. Тому доводи позивача не відповідають дійсності.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що між ТОВ Банк «Фінанси та кредит», правонаступником якого є ПАТ Банк «Фінанси та кредит», що було визнано сторонами в даній справі, з однієї сторони, та ОСОБА_2, з іншої сторони, 27 квітня 2007 року був укладений кредитний договір №31-248/07-ШД, строком дії до 26 квітня 2010 року.
Згідно з п.2.1. вказаного договору позивач надав ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності кредит в сумі 15000 доларів США з оплатою по процентній ставці 0,0001 (одна десятитисячна) проценту річних.
В якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору 27 квітня 2007 року між останнім, банком та позивачем в даній справі був укладений договір поруки №31-248/07-ШД-П.
Відповідно до п.п.1.1. п.1 вказаного договору поручитель (ОСОБА_1) зобов'язався відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником (ОСОБА_2) зобов'язань за кредитним договором №31-248/07-ШД від 27 квітня 2007 року.
20 березня 2008 року банк надіслав на адресу ОСОБА_1 лист за вих. №509 з інформацією про те, що боржник не виконав свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором щодо щомісячного погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитними коштами та комісійної винагороди банку, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 4348 грн. 25 коп., та з пропозицією виконати зобов'язання перед банком за вищевказаним договором поруки. Вказаний лист був доставлений адресату 8 квітня 2008 року, що підтверджується повідомленням про поштове вручення. Доказів щодо зворотного суду не надано.
У зв'язку з подальшим невиконанням зобов'язань за кредитним договором боржником ОСОБА_2 та поручителем ОСОБА_1 банк звернувся з позовом до Корольовського районного суду міста Житомира про стягнення заборгованості за кредитним договором. 29 листопада 2010 року судом було ухвалено рішення в даній справі про стягнення з відповідачів заявленої суми заборгованості, яке не оскаржувалося в апеляційному порядку та набуло чинності. Дані обставини були визнані сторонами, а тому не потребують доказування у відповідності до ч.1 ст. 61 ЦПК України.
У відповідності до ч.1 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження»головним державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Луцюк А.В. на підставі вищевказаного рішення суду було відкрито виконавче провадження, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 27 січня 2011 року. Копії вказаної постанови, виконавчого листа, заяви ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»про відкриття виконавчого провадження були направлені на адресу ОСОБА_1
Після цього ОСОБА_1 звернувся до банку з проханням повідомити його про виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором. Листом за вих. №2785 від 6 вересня 2011 року він був повідомлений про те, що заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №31-248/07-ШД від 27 квітня 2007 року станом на 6 вересня 2011 року складає 210206 грн. 66 коп.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено одговором або законом.
Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.
Проте позивачем не було наведено у відповідності до вимог цивільного законодавства підстав саме для розірвання договору та не було їх підтверджено належними, допустимими доказами у порядку ст.ст.57-59 ЦПК України.
Підстави позову, тобто обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та правові норми, зазначені ним, стосуються саме припинення поруки, а не розірвання договору.
В той же час у відповідності до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 553, 651 ЦК України, суд-
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», 3-я особа: філія «Київське регіональне управління»ПАТ Банку «Фінанси та кредит»про розірвання договору поруки.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ: