ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

08 червня 2006 р.

№ 25/456

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

за участю представників сторін котрі позивача відповідача

не з’явились, належним чином повідомлені про час і місце засідання суду Літвінова Г.М., довіреність№02/2-1

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю ”Торговельний дім “Укр-РосНафта”

на рішення

господарського суду Донецької області

від	19.01.2006 року

у справі

25/456

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЗ Славутич”

до	Товариства з обмеженою відповідальністю ”Торговельний дім “Укр-РосНафта”

про	стягнення  заборгованості у розмірі 36035,36грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю “АТЗ Славутич” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Торговельний дім “Укр-РосНафта” заборгованості у розмірі 36035грн. за відпущене обладнання та виконані пусконалагоджувальні роботи, серед яких  35728грн. основного боргу,  3 % річних за прострочення виконання грошового зобов’язання у Доповідач: Гоголь Т.Г.

сумі 164,45 грн. та інфляційні втрати  у сумі 142,91 грн.  В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, щодо здійснення оплати за виконані роботи та поставлене згідно з накладними  № 127 від 25.12.2003 року, № 129 від 29.12.2003 року , № 1/04 від 05.01.2004 року обладнання.

В судовому засіданні Товариство з обмеженою відповідальністю “АТЗ Славутич” зменшило позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та річних та просило стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 125, 63 грн. та 140, 70 грн. річних.

Господарський суд  Донецької області рішенням від 19.01.2006 року (суддя Бойко І.А.) позовні вимоги задовольнив частково, стягнув  з  Товариства з обмеженою відповідальністю ”Торговельний дім “Укр-РосНафта” на користь позивача 31408грн. основного боргу, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов’язання у сумі 140,70 грн., 125,63 грн. інфляційних втрат. В цій частині рішення обґрунтоване вмотивованістю позовних вимог. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 4320грн. за виконані пусконалагоджувальні роботи господарський суд  залишив без розгляду, на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на те, що позивач не подав витребувані судом матеріали, необхідні для вирішення спору, які підтверджують виконання робіт . В решті  позову суд відмовив.

Товариство з обмеженою відповідальністю  ”Торговельний дім “Укр-РосНафта” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення у справі скасувати,  в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 33, 43 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України. Скаржник зазначає, що висновки суду, викладені в спірному рішенні, не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Донецької області у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення,  касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарським судом під час розгляду справи встановлено, що  за видатковими накладними  № 127 від 25.12.2003 року, № 129 від 29.12.2003 року, №1/04 від 05.01.2004 року Товариством з обмеженою відповідальністю “АТЗ Славутич” через представника Товариства з обмеженою відповідальністю ”Торговельний дім “Укр-РосНафта”, що діяв на підставі  відповідних довіреностей (наявні в матеріалах справи) відвантажено обладнання для АЗС на суму 207162 грн. На оплату зазначеного товару  позивачем виставлені рахунки №158 від 24.12.2003 року, №156 від 24.12.2003 року, №9 від 05.02.2004 року, які Товариством з обмеженою відповідальністю ”Торговельний дім “Укр-РосНафта” оплачені частково в сумі 175754 грн., в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 31408 грн. Виходячи з наведених обставин суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, що не потребують обов’язкового письмового оформлення.

Стосовно заборгованості за виконані пусконалагоджувальні роботи, суд зобов’язав позивача надати докази в обґрунтування позову в цій частині - акт виконаних робіт. Зазначена вимога суду Товариством з обмеженою відповідальністю “АТЗ Славутич” не виконана, витребуваний акт не поданий.

Статтею 655 Цивільного кодексу України (спірні правовідносини продовжують існувати після набрання чинності цим Кодексом) встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з приписів статті 657 названого Кодексу договірні стосунки з купівлі-продажу в даному випадку не потребують письмового оформлення.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,  а при відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться,  одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що господарським  судом встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ”Торговельний дім “Укр-РосНафта” своїх зобов’язань  з оплати придбаного у позивача обладнання, суд правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині, стягнувши з відповідача   борг та застосувавши індекс інфляції на суму заборгованості за весь час прострочення платежу і три проценти річних з простроченої суми.

З огляду на викладене, фактичні обставини справи встановлено господарським судом на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими, оскільки зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам статті 1117 Господарського процесуального кодексу   України, тому до уваги не приймаються.

З  огляду  на  зазначене, керуючись статтями  108,    1115 ,  1117 , 1119,  11111 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий  господарський суд  України

ПОСТАНОВИВ:

        Рішення   господарського   суду Донецької області від 19.01.2006 у справі  №   25/456 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Торговельний дім “Укр-РосНафта” –залишити без задоволення.

Головуючий        суддя                                                   Т. Добролюбова

Судді                                                                                 Т.Гоголь

                                                                                          Л.Продаєвич