ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2006 р. | № 05-5-42/5470 |
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: | Грейц К.В. –головуючого, Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши касаційну скаргу | ВАТ “Жидачівський целюлозно –паперовий комбінат” |
на постанову | від 21.08.2006 |
Київського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду міста Києва № 05-5-42/5470 |
за позовом | ВАТ “Жидачівський целюлозно –паперовий комбінат” |
до | Державний комітет України з державного матеріального резерву |
про | стягнення 2646845,30грн. |
за участю представників сторін:
- позивача Нестеренка Л.Г.
- відповідача Гнатюка С.Й.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2006 за № 05-5-42/5470 (суддя Паламар П.І.), залишеною без змін постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2006 (у складі головуючого судді Губенко Н.М., суддів Барицької Т.Л., Ропій Л.М.), позовна заява повернута позивачеві без розгляду на підставі п. 4 ст.63 ГПК України.
Ухвала та постанова мотивовані тим, що позивачем при пред’явленні позову не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою, Відкрите акціонерне товариство “Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат” звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати позовну заяву для розгляду по суті Господарському суду міста Києва.
Заявник вважає, що відповідно до п. 40 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” Відкрите акціонерне товариство “Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат” як підприємство, що відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2005 у справі № 32/287-1/88Т-40/205 зобов’язано зберігати матеріальні цінності державного мобілізаційного резерву, звільняється від сплати державного мита.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство “Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву 2646845,30 грн. у відшкодування затрат на зберігання матеріальних цінностей державного резерву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2006 № 05-5-42/5470 позовна заява з доданими до неї матеріалами повернуті Відкритому акціонерному товариству “Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат” без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України, у зв'язку з тим, що позивачем не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі. Зазначена ухвала постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2006 залишена без змін.
Оскаржуючи ухвалу та постанову у справі, Відкрите акціонерне товариство “Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат” посилається на те, що відповідно до п. 40 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” останнє звільняється від сплати державного мита як підприємство, що фактично зобов’язано зберігати матеріальні цінності державного мобілізаційного резерву, що підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2005 у справі № 32/287-1/88Т-40/205.
Згідно ст. 45 ГПК України позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 № 7-93 встановлені пільги щодо сплати державного мита, зокрема, відповідно до п. 40 від сплати державного мита звільняються Державний комітет України з державного матеріального резерву, установи та організації системи державного резерву - за позовами щодо виконання зобов'язань, що випливають із Закону України “Про державний матеріальний резерв”.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на підставі наведеної норми Відкрите акціонерне товариство “Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат” може бути звільнено від сплати державного мита за поданим ним позовом у разі якщо підприємство входить до системи державного резерву.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про державний матеріальний резерв” від 24 січня 1997 року N 51/97-ВР (із змінами) державний резерв створює Кабінет Міністрів України, організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України (далі - система державного резерву). Структура системи державного резерву і порядок управління державним резервом визначаються Кабінетом Міністрів України. Запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та інші об'єкти, що входять до системи державного резерву, і земельні ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження. Підприємства, установи і організації системи державного резерву є режимними об’єктами, охорона і пожежна безпека яких проводиться відомчою і воєнізованою охороною.
Згідно ч. 5 цієї статі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що виконують згідно з договором з центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, не входять до системи державного резерву.
Відкрите акціонерне товариство “Жидачівський целюлозно -паперовий комбінат”, звертаючись до суду з позовом про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву 2646845,30 грн., не надало доказів того, що є державним підприємством, яке входить до системи державного резерву, не доводив позивач такого факту ні при поданні апеляційної, ані касаційної скарги, в той час як саме входження до системи державного резерву, а не виконання зобов’язань з відповідального зберігання матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву, є безумовною підставою для звільнення від сплати державного мита на підставі п. 40 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
Враховуючи викладене, посилання заявника в касаційній скарзі, як на підставу звільнення його від сплати державного мита за подання даного позову, на пункт 40 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, а також на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2005 у справі № 32/287-1/88Т-40/205, якою лише підтверджені зобов’язання ВАТ “Жидачівський целюлозно –паперовий комбінат” як відповідального зберігача матеріальних цінностей державного резерву за раніше визначеним йому мобілізаційним завданням, а не надано статус підприємства системи державного резерву, є необґрунтованим.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в касаційній скарзі, зводиться до намагань скаржника надати їм перевагу над доводами, за якими господарські суди попередніх інстанцій їх відхилили, спростовуються вищевикладеним і не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, ухваленої при вірному правозастосуванні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2006 у справі № 05-5-42/5470 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Касаційну скаргу ВАТ “Жидачівський целюлозно –паперовий комбінат” залишити без задоволення.
Головуючий суддя Грейц К.В.
С у д д і Бакуліна С.В.
Глос О.І.