ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2006 р. | № 4/163д-8/127д/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Поляков Б.М. |
суддів: | Катеринчук Л.Й. Ткаченко Н.Г. |
розглянувши касаційну скаргу | Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” |
на рішення | господарського суду Запорізької області від 30.06.2006 |
у справі господарського суду | № 4/163д-8/127д/06 Запорізької області |
за позовом | Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” |
до | Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” |
про | спонукання укласти договір на постачання електричної енергії |
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача | Лебедєв О.С. (дов. від 18.11.2005) |
відповідача | Козак Т.В. (дов. №181 від 29.09.2006) |
ВСТАНОВИВ:
21.07.2005 Державне підприємство Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС”, як споживач елктроенергії за регульованим тарифом, звернувся з позовом про спонукання до укладення договору Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, як постачальника електроенергії.
Справа слухалась судами неодноразово. Постановою Вищого господарського суду України 15.03.2006 скасовано рішення місцевого та апеляційних судів про відмову в задоволенні позовних вимог, направлено справу на новий судовий розгляд. При новому судовому розгляді суди повинні були дослідити доводи позивача про необхідність укладення нової редакції договору на постачання електроенергії у зв’язку з затвердженням нової редакції типового договору електропостачання та дати їм оцінку, дати оцінку доказам часткового узгодження проекту договору, доказам припинення дії договору 2001 за умови набрання чинності надісланим відповідачу проектом договору про постачання електричної енергії.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.06.2006 відмовлено в позові Державного підприємства “Національна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” (далі –Позивач) до відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (далі –Відповідач) про спонукання укласти договір на постачання електричної енергії мотивуючи недосягненням згоди між сторонами щодо істотних умов договору.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати зазначене рішення та направити справу на новий розгляд, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, а зокрема, пунктів 1.8, 5.4-5.7 “Правил користування електричною енергією”, затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 в редакції від 11 грудня 2003, яка була чинна на момент надіслання договору (далі –Правила), статей 33, 34, 35 ГПК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задоволити, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 20.03.2001 між позивачем, як споживачем, та відповідачем, як постачальником, укладено Договір на постачання електричної енергії №42, чинний на момент розгляду спору в суді (том 1, а.с. 120-123).
Позивачем заявлено вимогу до суду про спонукання відповідача укласти договір постачання електричної енергії на умовах, викладених в проекті Договору на постачання електричної енергії №75/85-05 від 17.03.2005року (т.1 а.с.3-6). Відповідно до п. 9.5 зазначеного проекту Договору: “З моменту вступу в силу цього Договору припиняє свою дію договір “про постачання електричної енергії” №42 від 20.03.01р., укладений між Сторонами”(т.1 а.с.13).
Як в описовій частині позовної заяви (т.1 а.с.3-6), так і в Доповненні до позовної заяви (т.1 а.с.105-107) позивач аргументував необхідність укладення нової редакції Договору на постачання електричної енергії на зміну існуючому між сторонами договору №42 від 20.03.2001 затвердженням Постановою НКРЕ 22.08.2002 нової редакції Правил користування електричною енергією (далі: Правил) та затвердженням нового Типового договору про постачання електричної енергії, як Додатку №2 до Правил. Позивач надав суду докази надіслання відповідачу пропозиції про зміну договору в новій редакції його укладення (т.1 а.с.58-60), відповідачем надано докази розгляду проекту договору (т.1 а.с.97-103).
Матеріалами справи підтверджується, що Проект нової редакції Договору №75/85-05 від 17.03.2005 надано відповідачу з додатками №1-№12-6, серед яких Додатком №3 зазначено категорійність струмоприймачів І, ІІ та ІІІ категорії та надано перелік основних споживачів та субспоживачів відповідача (т.1 а.с.12-57).
Як вбачається із матеріалів справи, поданий позивачем проект договору узгоджується за змістом з Типовим договором про постачання електричної енергії, затвердженим як Додаток №2 до Правил.
Відповідно до частини 1 статті 1.8 Правил, постачальники електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території не мають права відмовити споживачу або субспоживачу, який розташований на цій території, у разі дотримання останнім вимог цих Правил в укладенні договору про постачання електричної енергії.
Главою 6 Правил передбачено спеціальний порядок, документи та істотні умови укладення спірного виду договорів, за яким обов’язком споживача визначено подання заяви про укладення відповідного договору та переліку документів, серед яких довідка про перелік субспоживачів (у разі їх наявності), копії про внесення субспоживачів до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, дані розрахункових засобів обліку субспоживачів (пункт 14 статті 6.2 Правил). А обов’язком постачальника електричної енергії визначено подання споживачу проекту договору в строк 7-14 днів з викладенням істотних умов, передбачених пунктом 6.3 Правил.
Приписами статті 6.6 Правил передбачено, що у разі постачання електричної енергії споживачам, які приєднані до магістральних (міждержавних) електромереж, субспоживачам, а також споживачам, які приєднані до мереж електропередавальної організації, договір про постачання електричної енергії не включає умови, позначені "*" у пунктах 6.3, 6.4.
За приписами статей 5.4-5.7 Правил визначено порядок та режим постачання електричної енергії споживачам (режим постачання в години максимального навантаження, граничні величини навантаження та електроспоживання, можливості встановлення аварійної броні електроспоживання, обов’язкове подання добових графіків споживання електроенергії та потужності у встановлені характеристики режимні дні літнього та зимового періоду для споживачів).
Однак, висновки суду про те, що подання зазначених графіків є додатковою умовою при укладенні договору електропостачання не ґрунтуються на положеннях статей 5.4-5.7 Правил. Згідно з приписами наведених норм споживач, який уклав договір зобов’язаний дотримуватися визначеного йому постачальником режиму електроспоживання в години максимального навантаження, зобов’язаний вчиняти певні дії, зокрема подавати добові графіки споживання електроенергії та потужності у встановлені характерні режимні дні, що може мати місце після укладення договору. Отже, висновки суду про те, що згідно статей 5.4-5.7 Правил передбачено додаткові обов’язкові умови укладення договору електропостачання не узгоджуються із змістом наведених норм права та суперечить йому.
Отже, розглядаючи спір, суду належало встановити факт приєднання споживача (позивача у справі) до магістральних (міждержавних) електромереж, встановити необхідність укладення договору про технічне забезпечення електроспоживання між споживачем та електропередавальною організацією, до якої приєднані електроустановки споживача, та в залежності від цього оцінювати обставини справи на предмет достатності підстав для укладення спірного договору. А також встановити відповідність поданого позивачем переліку документів приписам статті 6.2 Правил.
Системний аналіз приписів статей 6.6, 6.16, 6.17 Правил дозволяє зробити висновок, що укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж між основним споживачем та субспоживачем є обов’язком субспоживача та істотною умовою укладення договору електропостачання між субспоживачем та електропостачальною організацією. Чинним законодавством не передбачено подання такого договору як обов’язкову умову укладення договору електропостачання між основним споживачем та постачальником.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2006 та направлення справи № 4/163д-8/127д/06 на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
При новому розгляді, суду першої інстанції, необхідно дослідити дотримання сторонами особливої процедури укладення даного виду договорів, врегульованої Правилами користування електричною енергією, зокрема, подання позивачем відповідачу необхідних документів, передбачених п.6.2 Правил, повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На підставі викладеного та керуючись п.п.4,6 Цивільного Кодексу України, ст. 107, 1115, 1117 –11113 ГПК України, Вищий господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” задовольнити.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2006 скасувати, справу №4/163д-8/127д/06 направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко