КОПІЯ
Справа № 11 - 113 / 2008 року Головуюча в 1-й інстанції Цермолонська Л.С.
Категорія: ст. 286 ч.2 КК України Доповідач Задворний О.Л.
У Х В А Л А
І М' Я М У К Р А Ї Н И
13 лютого 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого Кульбаби В.М.
суддів: Курдзіля В.Й., Задворного О.Л.
з участю прокурора Драча І.В.
адвоката ОСОБА_2
представника цивільного відповідача Дячука М.В.
потерпілих - ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями: засудженого ОСОБА_1 та представника цивільного відповідача - директора ППФ „Пріон” Дячука М.В. на вирок Славутського районного суду від 05 грудня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не судимого, працюючого водієм ППФ „Пріон”, раніше не судимого,-
засуджено: - за ст. 286 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортири засобами строком на 1 рік.
Засуджений перебуває на підписці про невиїзд.
Постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_3 з:
- ЗАТ „Української інноваційної страхової компанії „Інвестсервіс” 5274 грн. 74 коп. матеріальної та 2250 грн. моральної шкоди;
- ПП фірми „Пріон” м. Рівне, в особі Дячука М.В., 4612 грн. 14 коп. матеріальної та 30000 грн. моральної шкоди.
- ОСОБА_1 20000 грн. моральної шкоди.
Питання про речові докази вирішено на підставі ст. 81 КПК України.
Автомобіль FAW НОМЕР_1 повернуто власнику Дячуку М.В.
Вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він біля 19 год. 15 листопада 2006 року, в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості внаслідок дощу, керуючи автомобілем FAW НОМЕР_1, що належить Рівненській ППФ „Пріон”, та рухаючись по автодорозі Городище - Рівне - Старокостянтинів в напрямку м. Нетішина, в порушення вимог п.п. 1.5, 12.1, 12.2, 12.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечної швидкості руху і інтервалу та здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5, який рухався в попутному напрямку.
Внаслідок отриманих тяжких тілесних ушкоджень потерпілий помер на місці пригоди.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи правильності кваліфікації його дій, просить вирок змінити та пом'якшити йому покарання, застосувавши ст. 75 КК України.
Зазначає, що суд, врахувавши всі пом'якшуючі обставини, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування матеріальної шкоди, позитивну характеристику, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин, призначив надто суворе покарання.
Крім того, просить врахувати те, що у нього хворе серце і нирки.
Як убачається з апеляції представника цивільного відповідача ППФ „Пріон” Дячука М.В. він вважає вирок суду в частині стягнення з підприємства моральної та матеріальної шкоди безпідставним.
Вказує, що по справі в якості відповідача було також залучено ЗАТ „Українська інноваційна страхова компанія „Інтерсервіс”. На підставі заключної з ними угоди - страхового полісу, у випадку настання страхового випадку останні, як відповідачі перед третіми особами, за цією угодою з ППФ „Пріон” повинні відшкодувати потерпілим суми стягнень.
Окрім того, апелянт зазначає, що потерпілий керував велосипедом в стані алкогольного сп'яніння і сам грубо порушив Правила дорожнього руху.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення: засудженого ОСОБА_1, який просив пом'якшити йому покарання, застосувавши ст. 75 КК України; представника цивільного відповідача Дячука та адвоката ОСОБА_2 в підтримку апеляції першого; потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляція представника цивільного відповідача Дячука підлягає частковому задоволенню.
Висновок суду 1 інстанції про винність ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого при наведених у вироку обставинах ґрунтується на зібраних у справі доказах, не оспорюється в апеляціях, як не оспорюється апелянтами і правильність кваліфікації дій засудженого.
Покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного і всіх обставин справи, у тому числі і тих, на які є посилання в апеляції засудженого.
А тому колегія суддів не може погодитись з твердженням ОСОБА_1 про призначення йому явно несправедливого покарання внаслідок його суворості.
У той же час питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у справі вирішено не у відповідності з вимогами закону та обставинами справи.
Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року, з відповідними змінами, „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Проте суд, не врахувавши зазначене та вимоги ст. ст. 1167, 1172, 1187 ЦК України стягнув матеріальну та моральну шкоду в дольовому порядку із ЗАТ „Українська інноваційна страхова компанія „Інвестсервіс” та Рівненської ППФ „Пріон”, а також моральну шкоду із засудженого ОСОБА_1.
Крім того, з вироку не зрозуміло чи враховано судом при обрахуванні розміру стягнення 11500 грн. добровільно відшкодованих ОСОБА_1 потерпілим.
За таких обставин вирок в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
апеляцію засудженого ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а апеляцію представника цивільного відповідача Дячука М.В. задоволити частково.
Вирок Славутського районного суду від 05 грудня 2007 року стосовно ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасувати і справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у той же суд в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок залити без змін.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області О.Л.Задворний