Справа № 2-5143/11

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

15 листопада 2011 року                                                                 м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

в складі головуючого  судді  Шевчук Ю.В.,

                при секретарі:     Мамончик К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород –Дністровському цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною і визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання договору купівлі –продажу дійсним і визнання права власності на відчужуване майно за договором, оформленим не належним чином, вказуючи, що 01 вересня 2010 року між нею і ОСОБА_2 було в простій писемній формі укладено договір купівлю –продажу нерухомого майна, а саме: житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 2000 кв.м, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 та в цілому складається з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 84,0 кв.м, житловою площею 49,9 кв.м, літньої кухні літ. «Б», гаражу літ. «В», гаражу літ. «Є», сараю літ. «Г», вбиральні літ. «Д»,  споруд № 1-7, однак через укладення договору у простій письмовій формі та не завірення його в подальшому  нотаріально призвело до недійсності укладеного договору купівлі –продажу, що спричинило порушення майнових прав позивачки, в зв’язку з чим вона звертається до суду.

Позивачка  судове засідання не з’явилася, представила заяву, що позов підтримує, просить справу розглядати за її відсутністю

Відповідачка в судове засідання не з’явилася, представила заяву, що з позовом згодна, претензій немає, просить справу розглядати за її відсутністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 01 вересня 2010 року між позивачкою і відповідачкою ОСОБА_2 було в простій писемній формі укладено договір купівлі –продажу нерухомого майна, а саме:  житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 2000 кв.м, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 та в цілому складається з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 84,0 кв.м, житловою площею 49,9 кв.м, літньої кухні літ. «Б», гаражу літ. «В», гаражу літ. «Є», сараю літ. «Г», вбиральні літ. «Д»,  споруд № 1-7, розрахунок був проведений в повному обсязі, будь –яких претензій по суті купівлі –продажу до позивачки не має. Придбаний житловий будинок належав відповідачці на підставі договору купівлі-продажу від 22 березня 2007 року за реєстраційним номером 1565.

Внаслідок того, що угода була укладена з порушенням ст.ст. 209, 657 ЦК України, а саме: не була укладена в належній письмовій формі і нотаріально засвідчена, даний факт став перешкодою позивачу в оформленні його майнових прав.

Згідно ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочинну, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо право чин, для якого встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий право чин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. У відповідності зі ст. 220 ч.2 ЦК України якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення договору у зв’язку з тим, що на даний час  хворіє тому вона не в змозі стояти в чергах до нотаріуса.

          Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майно, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Таким чином, враховуючи, що сторонами фактично виконані всі істотні умови договору купівлі –продажу спірного нерухомого майна, за яке були передані гроші та яке було прийняте у власність покупця (позивача), суд вважає, що між сторонами був укладений договір купівлі - продажу  нерухомого майна, а саме: житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 2000 кв.м, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 та в цілому складається з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 84,0 кв.м, житловою площею 49,9 кв.м, літньої кухні літ. «Б», гаражу літ. «В», гаражу літ. «Є», сараю літ. «Г», вбиральні літ. «Д»,  споруд № 1-7, по якому виконані всі істотні умови договору купівлі –продажу, визнав зазначений договір дійсним та визнав позивачку власником спірного нерухомого майна, яке вона  придбала правомірно.

На підставі вищевикладеного суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 –дійсним і визнання права власності  за нею на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 2000 кв.м, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 та в цілому складається з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 84,0 кв.м, житловою площею 49,9 кв.м, літньої кухні літ. «Б», гаражу літ. «В», гаражу літ. «Є», сараю літ. «Г», вбиральні літ. «Д»,  споруд № 1-7 обґрунтованими і таким, що підлягають задоволенню.  

          Керуючись ст. ст. 209, 218, 220 ч. 2, 657  ЦК Україна,  ст. ст. 10, 11,130, 174 209, 213, 214- 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :           

Задовольнити позовну заяву  ОСОБА_1.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений 01 вересня 2010 року у с. Старокозаче, Білгород-Дністровського району, Одеської області, у простій письмовій формі, згідно якого позивачка ОСОБА_1 купила у відповідачки ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 2000 кв.м, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 та в цілому складається з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 84,0 кв.м, житловою площею 49,9 кв.м, літньої кухні літ. «Б», гаражу літ. «В», гаражу літ. «Є», сараю літ. «Г», вбиральні літ. «Д»,  споруд № 1-7.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 2000 кв.м, яка надана для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 та в цілому складається з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 84,0 кв.м, житловою площею 49,9 кв.м, літньої кухні літ. «Б», гаражу літ. «В», гаражу літ. «Є», сараю літ. «Г», вбиральні літ. «Д»,  споруд № 1-7.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.         

Суддя: