2-1184/11    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 25.11.2011                                                                               м. Хуст

  Хустський районний суд

                                                                                                          Закарпатської області

в складі:  головуючого-судді:             Данюк В.В.

при секретарі:            Марченко А.В.

                                        з участю:

                                                               позивача:          ОСОБА_1

                                          представника позивача:          ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу  за позовом  ОСОБА_1 до АЗС № ЗК 14 сектор мережі АЗС № 7 у Закарпатській області в особі приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

 Позивач ОСОБА_1 28 квітня 2011 року звернувся до Хустського районного суду з позовом до АЗС № ЗК 14 сектор мережі АЗС № 7 у Закарпатській області в особі приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що він працював оператором АЗС і 16 серпня 2010 року заступив на добове чергування, а 17 серпня 2010 року здавши зміну, пішов відпочивати. З 18 серпня 2010 року він через хворобу взяв лікарняний. Під час лікарняного його усно повідомили, що він звільнений з роботи за угодою сторін відповідно до ст. 36 КЗпП України. Наміру звільнятися він не мав  і тому почав звертатися, щоб йому надали наказ про його звільнення та відповідні документи, що стали підставою звільнення. До роботи його не допускали. На усні звернення йому для відома, надали якийсь сумнівний наказ № 25-у про припинення трудового договору з ним 17 серпня 2010 року, без його підпису, належним чином незавірений, без дати видачі, з підписами якихось осіб. Даний факт викликав у нього сумнів і тому він 09 вересня 2010 року звернувся з офіційною заявою до начальника АЗС № ЗК 14 сектор мережа АЗС № 7 в Закарпатській області ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» з вимогою надати належним чином завірену копію наказу про його звільнення, його табельний номер та копії всіх документів у тому числі і його заяву про звільнення та графік виходу на роботу за серпень 2010 року. Відповіді на заяву він не отримав. 27 жовтня 2010 року він звернувся з письмовою заявою до прокурора Закарпатської області з проханням втрутитися й спонукати начальника АЗС ЗК № 14 сектору АЗС № 7 ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» видати йому необхідні документи, що стосуються його звільнення. Дане письмове звернення було направлено для вирішення до прокуратури м. Ужгород. 15 листопада 2010 року його було запрошено до прокуратури м. Ужгород, де він надав пояснення з приводу його звільнення та невиконання його звернення щодо надання йому належним чином завірених копій документів про звільнення. Його запевнили, що буде проведена перевірка і йому нададуть відповідь, однак ніякої відповіді та копій документів з прокуратури та від начальника АЗС не надходило. Тільки після звернення 09 березня 2011 року в Генеральну Прокуратуру України до нього почали надходити часткові відповіді на його запити від прокуратури, а також він отримав ксерокопію наказу № 25-у про припинення з ним трудового договору від 17 серпня 2010 року, причина звільнення його заява, яка погоджена начальником АЗС ЗК 14 сектор мережі АЗС № 7 ОСОБА_4, в якому зазначено, що він ознайомлений з наказом і є підпис, але не його. Дату ознайомлення, через неякісний ксерокс розібрати неможливо. Ніхто його з наказом не ознайомлював, підпис у ньому підроблена, не його, допускає, що вона сканована з інших документів, що йому приходилось підписувати як оператору АЗС. Приблизно за дві неділі до цих подій у зв’язку з реорганізацією підприємства їх всіх змушували підписувати заяви на звільнення за угодою сторін, які були набрані на комп’ютері, але дату подачі заяви вони не ставили. Він підписав дану заяву. Вважає, що такі заяви повинні писатися власноручно. Він не згідний із вказаними у обох наказах про його звільнення причинами звільнення п. 1 ст. 36 КЗпП України так і з підставами звільнення – його заявою погодженою з начальником сектору мереж АЗС ОСОБА_4, оскільки таку він не писав, не подавав і не підписував за день до звільнення. Він заступив на чергування 16 серпня 2010 року, а 17 серпня 2010 року вранці здав чергування. Про існування наказу на звільнення йому не було відомо. Його ніхто не ознайомлював з таким наказом. На неодноразові запити видати йому належним чином завірену копію наказу про звільнення, заяви, графіку чергування та виходу на роботу посадові особи ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» не реагували. Дана обставина позбавила його можливості у визначений КЗпП України строк звернутися з позовом до суду. Тому, він просить суд поновити пропущений строк звернення до суду з позовом, винести рішення яким скасувати наказ про припинення трудового договору, поновити його на роботі на посаді оператора АЗС № ЗК 14 сектор мережі АЗС № 7 приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» і зобов’язати ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 10.09.2010 року, позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити посилаючись на наведені у заяві обставини. Крім того, позивач ОСОБА_1 зазначив, що на роботу оператором АЗС ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» він був прийнятий за переведенням із Закарпатської філії ПАТ «Концерн Галнафтпродукт» про що у м. Ужгороді він писав заяву, наміру звільнятися він не мав, оригінал наказу про припинення трудового договору для ознайомлення він не отримав, трудову книжку також не отримав, розрахунок з ним проведений, але коли саме він сказати не може, оскільки гроші були перераховані на банківську картку. ОСОБА_4 приносив на АЗС, за місцем його роботи, чисті бланки заяв про звільнення у зв’язку з реорганізацією підприємства, щоб працівники підписали не ставлячи дати. Ним також була підписана така заява. Причиною звільнення на його думку послужила відмова погашати за свій рахунок нестачу інкасаційних грошей, яка виникла внаслідок крадіжки на АЗС де він працював. Також, в судовому засіданні позивач та його представник додали розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який становить 19788, 52 гривень.

Представник відповідача приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності від 01.06.2010 року, в судовому засідання 08.07.2011 року позовні вимоги не визнала, а 07.11.2011 року надіслала до суду письмове заперечення на позов. Заперечення мотивовано тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки наказ про звільнення він отримав в період з 18.08.2010 року по 22.08.2010 року, що стверджується ним у позовній заяві та судовому засіданні. Дана обставина підтверджується також поясненнями начальника мережі АЗС/АЗК ОСОБА_4 наданими керівнику регіонального відділення ОСОБА_6 від 06.09.2011 року. Твердження позивача щодо сумнівності вказаного наказу з мотивів його друку на комп’ютері та незнанні ним підписів посадових осіб на ньому є лише додатковим підтвердженням факту ознайомлення та вручення йому копії наказу. У позовній заяві доводи про наявність поважних причин пропуску, встановленого ст. 233 КЗпП України, строку звернення до суду позивачем є надуманими і не підтвердженими жодним документально обґрунтованим доказом. Не наведено таких доводів та доказів і під час судового розгляду. Тому, правові підстави для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду із даним позовом відсутні. Крім того, не відповідають дійсності твердження позивача щодо фактичних обставин його звільнення. Так, позивач стверджує, що він не знав про існування наказу і його ніхто з наказом не ознайомлював. Одночасно він говорить про те, що йому надали якийсь сумнівний наказ № 25-у від 17.08.2010 року про припинення трудового договору   з ним, без його підпису, незавірений, без дати його видачі, віддрукований на комп’ютері, з підписами невідомих для нього осіб. Не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що у нього не було наміру звільнятися, заява про звільнення за угодою сторін ним не писалася, але була підписана заява  роздрукована на комп’ютері про звільнення у зв’язку з реорганізацією підприємства. Однак ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради в установленому законом порядку 24.09.2009 року. У своєму складі підприємство немає жодних відокремлених підрозділів. З моменту створення підприємства жодних процедур його реорганізації не проводилось. Перевіркою проведеною за скаргою ОСОБА_1 прокуратурою Закарпатської області спростовано твердження позивача про наявність порушень чинного законодавства з боку ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» при припиненні трудового договору. Про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 свідчать результати перевірки територіальною державною інспекцією праці у Львівській області проведеної 15.08.2011 року за скаргою ОСОБА_1

Крім заперечення, представник відповідача надав у судове засідання копії документів про прийняття на роботу та звільнення ОСОБА_1 зокрема: копію заяви про прийняття на роботу ОСОБА_1 оператором АЗС № 14 в порядку переведення з Закарпатської філії ПАТ «Концерн Галнафтогаз», копію наказу про прийняття на роботу від 04.11.2009 року № 16-п, копії заяви про звільнення з роботи за угодою сторін та копію наказу від 17.08.2010 року № 25-у про припинення трудового договору з оператором АЗС ОСОБА_1 в якому відсутній підпис про ознайомлення та відсутня дата ознайомлення з наказом. Також, представником відповідача в судове засідання подано копії відомостей про нарахування коштів №№ 303, 304, копії графіків змінності працівників АЗС та табелі обліку використання робочого часу працівниками АЗС.

Також, у судовому засіданні 08.07.2011 року представник ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» ОСОБА_5 пояснила, що копія наказу № 25-у від 17.08.2010 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 була надіслана на АЗС електронною поштою і про його звільнення позивач дізнався отримавши копію наказу у кінці серпня 2010 року. Одночасно, представник відповідача зобов’язалася після проведення перевірки територіальною державною інспекцією праці у Львівській області за скаргою ОСОБА_1, в місячний термін надати суду оригінал наказу про звільнення останнього.

В судове засідання призначене на 03.11.2011 року представник відповідача ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» не з’явився. 07 листопада 2011 року від неї до суду надійшло заперечення на позов ОСОБА_1 з проханням розгляд справи по суті здійснювати у її відсутності. Не дивлячись на це, суд з метою недопущення порушень норм ст. 27 ЦПК України викликав відповідача в судові засідання на 16.11.2011 року та 25.11.2011 року. Про час, день та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи (а.с. 118, 158) електронні повідомлення про отримання телеграм та розписки про вручення поштового відправлення. Причини неявки представника відповідача в судові засідання не є поважними. В порядку ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» ОСОБА_5 даних нею на попередніх судових засіданнях та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду оператора АЗС № 14 сектору мережа АЗС № 7 служби експлуатації АЗС Закарпатського регіонального відділення ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» 04 листопада 2009 року у відповідності до наказу № 16-п від 04 листопада 2009 року. Даний наказ був виданий на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття на роботу в порядку переведення з Закарпатської філії ПАТ «Концерн Галнафтогаз».

17 серпня 2010 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади оператора АЗС наказом № 25-у про припинення трудового договору від 17.08.2010 року виданого у м. Львів.  

З 18 серпня 2010 року по 27 серпня 2010 року позивач ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що стверджується копією листка непрацездатності (а.с. 20), тому фактично і не отримав наказ для ознайомлення чи оскарження в день свого звільнення. Наказ про припинення трудового договору позивачу було надано у кінці березня 2011 року, як вбачається з листа заступника прокурора Закарпатської області від 22.03.2010 року (а.с. 14).

Ухвалою суду від 24 червня 2011 року було зобов’язано ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» надати суду для огляду оригінали документів, що стали підставою звільнення з роботи ОСОБА_1  

Представник ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» надав суду завірену копію наказу № 25-у про припинення трудового договору від 17.08.2010 року, в якому підпис про ознайомлення позивача ОСОБА_1 та дата ознайомлення були відсутні.

08 липня 2011 року судом була винесена ухвала про тимчасове вилучення з ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» для дослідження оригіналів наказів про прийняття на роботу та звільнення ОСОБА_1, та довідки про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 за останні два місяці.

Дані ухвали суду представником відповідача ОСОБА_5 у частині надання оригіналу наказу про звільнення позивача, не були виконані по причині ніби то викрадення 27.10.2011 року у м. Львів документів у працівника ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» серед яких і був витребуваний судом оригінал наказу. Суд критично оцінює таку поведінку ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ», оскільки представник відповідача на протязі всього періоду розгляду справи в суді з травня 2011 року ухилялася від надання суду для ознайомлення оригіналу наказу № 25-у про припинення трудового договору від 17.08.2010 року,  пояснюючи суду, що вказаний наказ знаходиться у інспектора з охорони праці, а прокоментувати питання звідки міг взятися підпис позивача ОСОБА_1 на копії наказу № 25-у про припинення трудового договору від 17.08.2010 року, що надійшов з прокуратури представник відповідача не зміг, стверджуючи, що всі документи, які знаходилися в прокуратурі були надані ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ».

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи (а.с.42) зазначається, що єдиним власником ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» м. Львів вул. Пластова,1 є ПАТ «Концерн Галнафтогаз» м. Львів вул. Пластова,1, а тому твердження представника ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ», що змін в організаційній діяльності підприємств, що належать «ОККО» не відбувалося є безпідставним, оскільки в матеріалах справи міститься заява від 04.11.2009року про те, що ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» не заперечує в працевлаштуванні ОСОБА_1, як працівника Закарпатської філії ПАТ «Концерн Галнафтогаз» м. Львів вул. Пластова,1 (а.с. 48), наказ ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» №16-п «Про прийом на роботу» ОСОБА_1 від 04.11.2009 року, місце видачі наказу  м. Ужгород (а.с. 55) та наказ № 25-у про припинення трудового договору від 17.08.2010 року з  ОСОБА_1, який виданий у м. Львів (а.с. 56).

Вказані вище обставини свідчить про структурні зміни та реорганізаційні процеси, які відбувалися на підприємствах власником, яких є ПАТ «Концерн Галнафтогаз».

Суд критично оцінює можливість отримання звільненим працівником власної трудової книжки в день звільнення, оскільки працівник працював оператором на АЗС «ОККО» в Хустському районі Закарпатської області, а згідно тверджень представника ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» отриманих в судовому засіданні, всі трудові книжки незалежно від обставин чи назви підприємства мережі «ОККО» знаходяться за адресою м. Львів вул. Пластова,1.

Вказана обставина підтверджується і листом від 17.08.2010 року № 42 за підписом в.о. керівника Західного регіонального відділення ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» - ОСОБА_7, в якому зазначено,  що в зв’язку тим що позивач звільнений з роботи 17.08.2011 року і в день звільнення не забрав трудову книжку тому йому потрібно звернутися у відділ персоналу Західного регіонального відділення ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» м. Львів вул. Пластова,1.

Листом № 590 від 04.07.2011 року Західного регіонального відділення ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» адресованого ОСОБА_1М зазначається, що оскільки в день звільнення останній не з’явився для отримання трудової книжки то повторно просять з’явитися за адресою м. Ужгород вул. Лавріщева, 61 для отримання трудової книжки. Хоча представник відповідача ПП «ОККО - Нафтопродукт» чітко пояснила, що всі трудові книжки зберігаються за адресою м. Львів вул. Пластова,1 і в м. Ужгород, жодного відокремленого підрозділу чи філії ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» не знаходиться.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача, щодо пропуску позивачем строку звернення до суду у справах про звільнення виходячи з наступного. Позивачу, не було видано належним чином оформлений наказ № 25-у про припинення трудового договору від 17.08.2010 року, яким його фактично звільнили з посади оператора АЗС, і він у свою чергу звернувся 09 вересня 2010 року до начальника сектору ЗК № 14 мережі АЗС № 7 в Закарпатській області ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» про видачу йому завіреної копії наказу про припинення трудового договору та копій всіх документів, заяви про звільнення, графіку виходу на роботу за серпень 2010 року. Не отримавши відповіді у встановлений законом термін ОСОБА_1 27 жовтня 2010 року звертається із заявою до прокуратури Закарпатської області  про захист своїх прав при звільненні, звідки через п’ять місяців і лише після офіційного звернення 09.03.2011 року до Генеральної Прокуратури України, прийшла відповідь № 19-481-11 від 22.03.2011року (а.с. 85), в якій зазначено, що термін перевірки заяви позивача було продовжено за рапортом виконавця на строк до 45 днів, за результатами розгляду звернення порушень Закону України «Про звернення громадян» не виявлено, оскільки було надіслано позивачу відповідь 20.12.2010 року та 03.02.2011 року та додано додатки: лист прокуратури м. Ужгород від 20.12.2010р. за № 1567  «про направлення начальнику ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» припису про усунення вимог КЗпП України та Закону України «Про звернення громадян». (а.с.86); лист прокуратури м. Ужгород від 03.02.2011р. за № 1528 «Про відкликання  на доопрацювання припису на усунення вимог КЗпП України та Закону України «Про звернення громадян». (а.с.87); ксерокопія наказу № 25-у про припинення трудового договору з ОСОБА_1 від 17.08.2010 року, де містився підпис про ознайомлення з наказом ОСОБА_1 (а.с. 88); лист від 17.08.2010року № 42 за підписом в.о. керівника Західного регіонального відділення ПП «ОККО - Нафтопродукт» - ОСОБА_7, в якому зазначено,  що в зв’язку тим що позивач звільнений з роботи 17.08.2011 року і в день звільнення не забрав трудову книжку тому потрібно звернутися у відділ персоналу Західного регіонального відділення ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» м. Львів вул. Пластова,1. (а.с. 89).

Вказаний наказ № 25-у про припинення трудового договору з ОСОБА_1 від 17.08.2010 року, де нібито містився підпис про ознайомлення з наказом ОСОБА_1 витребовувався позивачем не одноразово, але був надісланий на його адресу лише 22.03.2011 року.

Крім того, оригінал даного наказу в ході розгляду даної справи неодноразово витребовувався і судом від ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ», однак не дивлячись на ухвалу суду від 24 червня 2011 року про зобов’язання відповідача надати оригінали документи про звільнення ОСОБА_1 для огляду та ухвалу суду від 08.07.2011 року про вилучення даних документів, оригінал наказу про припинення трудового договору з позивачем так і не був наданий в жодне із судових засідань для огляду як представником відповідача так і відділом ДВС, якому було доручено виконання ухвали суду.

 З огляду на встановлене суд вважає, що є всі підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом у відповідності до ст. 234 КЗпП України.

Як вбачається з витребуваних судом по клопотанню відповідача довідок (а.с. 110-113), ОСОБА_1 як фізична особа, чи підприємець за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року доходів не отримував, у трудових відносинах з власником СТО ОСОБА_8, як стверджував представник відповідача, не перебував та в Хустському міськрайонному центрі зайнятості не зареєстрований і допомогу по безробіттю не отримував.  

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Докази, згідно до ст.ст. 58, 59 ЦПК Кодексу, повинні бути належними і допустимими.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що наказ в.о. керівника Західного регіонального відділення ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» ОСОБА_7 від 17.08.2010 року № 25-у про припинення трудового договору з позивачем ОСОБА_1  не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому його слід скасувати та поновити позивача на попередньому місці роботи.

Відповідно до ст. 235 ч. 2 КЗпП України при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України “ Про практику розгляду судами трудових спорів ” № 9 від 06.11.1992 року у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу  в зв’язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Виходячи з вищенаведеного, суд одночасно приймає рішення про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З урахуванням, того що середній заробіток за два останні місяці складає 1319,24 гривень (заробітна плата за липень та серпень 2010 року складає 2638,47 грн. / 2 місяці = 1319,24 гривень у місяць), а період вимушеного прогулу з 17 серпня 2010 року по 25 листопада 2011 року становить 15 місяців, отже стягненню з відповідача підлягає 19788,52 гривень згідно розрахунку поданого позивачем. (а.с. 153).

Відповідно до пунктів 2 та 4 ч.1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення  на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника та у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати,  але не більше ніж за один місяць.

З огляду на встановлене, враховуючи те, що роботодавцем ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» звільнено позивача ОСОБА_1 без дотримання визначеного законом порядку, оскільки останній згоду на своє звільнення не давав, з наказом належним чином ознайомлений не був, був позбавлений можливості забрати трудову книжку, суд приходить до висновку, що позов є підставним та обґрунтованим і підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 169, 209, 212-215, 218 , 367 ЦПК України, ст.ст. 116-117, 232-236 КЗпП України, п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд –

Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

          Скасувати наказ в.о. керівника Західного регіонального відділення приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» ОСОБА_7 від 17 серпня 2010 року № 25-у про припинення трудового договору.

          Поновити ОСОБА_1 на посаді оператора АЗС № ЗК 14 сектор мережа АЗС № 7 приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ».

          Стягнути з приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.08.2010 року по 25.11.2011 року виходячи з середнього заробітку за місяць 1319,24 гривень, всього у розмірі 19788,52 гривень.

Стягнути з ПП «ОККО – НАФТОПРОДУКТ» на користь держави державне мито в розмірі 51 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.          

Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.08.2010 року по 25.11.2011 року в межах суми платежу за один місяць у розмірі 1319,24 гривень допустити до негайного виконання.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області, а особами які брали участь у судовому засідання, але не були присутні під час проголошення судового рішення, з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя Хустського

   районного суду:                                                           Данюк В.В.

29.11.2011