ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/4718/23 Номер провадження 22-ц/814/658/25Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді: Чумак О.В.,

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2024 року, ухвалене суддею Яковенко Н.Л., повний текст рішення складено 30 вересня 2024 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання виплатити недоотриману пенсію,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання виплатити недоотриману пенсію.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщину, до складу якої увійшла недоотримана за життя померлою сума пенсії.

Вказувала, що у встановленому законом порядку прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину, але Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області рішенням № 916060126824 від 05.05.2023 відмовлено у виплаті недоотриманої матір`ю пенсії.

Враховуючи викладене, просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови, викладеної в рішенні № 916060126824 від 05.05.2023, у виплаті ОСОБА_1 не отриманої ОСОБА_2 пенсії в сумі 13778,94 грн. згідно свідоцтва про право на спадщину за законом та зобов`язати відповідача виплатити зазначену суму.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання виплатити недоотриману пенсію задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 не отриманої ОСОБА_3 пенсії в сумі 13788 грн. 94 коп та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 як спадкоємцю за законом суму недоотриманої за життя ОСОБА_3 пенсії в розмірі 13778 грн. 94 коп.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 1573,60 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті, отримала відповідне свідоцтво про право на спадщину, яке є чинним, що свідчить про доведеність та обгрунтованість позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням суду його в апеляційному порядку оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, просило його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано те, що відповідно до звітів поштового відділення 37300, ОСОБА_4 з квітня 2019 року не отримувала пенсію, у зв`язку з чим розпорядженням від 21.05.2019 їй було призупинено виплату пенсії з 01.06.2019 до з`ясування обставин. За життя пенсіонерка за поновленням пенсії не зверталась.

На запит приватного нотаріуса Гадяцького районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Н.М., Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило, що розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_4 становить 27557,87 грн.

Проте, судом не враховано, що якщо на день смерті пенсіонера виплата пенсії не здійснювалася не з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, розмір недоотриманої пенсії визначається відповідно до вимог ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме не більше, ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Разом з тим, на дату звернення спадкоємця недоотримана пенсія ОСОБА_4 була відсутня, в результаті чого на підставі ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» було прийнято рішення про відмову у виплаті позивачу недоотриманої пенсії ОСОБА_4 .

Від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість, а апеляцйну скаргу без задоволення.

Сторони будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до суду не з`явилися.

Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Козченко Н.В. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 № 361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи вищенаведене та положення ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у відсутності осіб, які в судове засідання не з`явились.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримувала пенсію за віком з 28.01.1991.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією витягу з актового запису про смерть № S 522/2020 р. (а.с. 9).

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 22 грудня 2020 року встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є рідними доньками ОСОБА_6 (а.с. 34).

Після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина, спадкоємцями майна якої є доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 01 червня 2022 року приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Заєць Н.М., ОСОБА_1 належить частка недоотриманої пенсії ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 27557,87 грн. (а.с. 13).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916060126824 від 05.05.2023 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті неодержаної пенсії ОСОБА_4 (а.с. 14).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходив з того, що відповідачем утримується належне позивачеві спадкове майно, а саме частина суми недоотриманої пенсії у розмірі 13778,94 грн., нарахованої пенсіонеру ОСОБА_4 і не виплаченій їй за життя, право власності на яку в порядку спадкування за законом перейшло до позивача та посвідчено свідоцтвом про право на спадщину за законом. Тим самим відповідач порушує право власності позивача на вказану суму грошей, яке підлягає судовому захисту, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав є визнання права.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до положень ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно норм ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно частин першої та третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до норм ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов`язки, суб`єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов`язки є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.

Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим  Законом  пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах. Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем і за умови відсутності членів його сім`ї, бажаючих їх отримати. В такому випадку належить застосовувати ст. 1227 ЦК України.

Згідно зі ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин.

Приписи частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Даний  висновок  викладено у  постанові  Верховного Суду  від 02 жовтня 2024 року у справі № 201/11074/23 (провадження № 61-8328св24).

 Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. При включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 жовтня 2022 року у справі № 727/12371/21, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачка успадкувала право на належні спадкодавцю суми пенсії на підставі статті 1227 ЦК України у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Дата звернення спадкоємця до органу ПФУ не впливає на розмір виплат та не надає органам ПФУ права на обмеження цих виплат. Припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначеної пенсії і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на її отримання.

Посилання відповідача на положення статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії, не заслуговують на увагу, оскільки вказана норма регулює отримання недоотриманої пенсії з вини пенсіонера, а в даному випадку між сторонами виникли правовідносини стосовно отримання нарахованої, але неодержаної пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування. Сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а коштами, які увійшли до складу спадщини і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами ЦК України про спадкові відносини.

До такого ж висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 лютого 2020 року у справі № 428/5418/18 (провадження № 61-48756св18).

Отже, суд першої інстанцій дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками суду.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 01 квітня 2025 року.

Головуючий    О.В. Чумак

Судді   Ю.В. Дряниця

Л.І. Пилипчук