ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 рокуСправа №160/29972/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі – відповідач), в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, прийняте 15.10.2024 начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_1 , лейтенантом ОСОБА_2 , відповідно до якого відмовлено у виїзді з України громадянину України ОСОБА_1 з причини відсутності документів, що підтверджують підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану;

-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, прийняте 15.10.2024 інспектором першої категорії 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) майстер сержантом ОСОБА_3 з причини відсутності документів, що підтверджують підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_5 і відповідно до витягу з Резерв+ має бронювання. Відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 15.01.2025 надано відповідно до наказу Мінекономіки від 15.04.2024 №9462, що підтверджується повідомленням про бронювання військовозобов`язаного, як особі, що працює в ТОВ «АТБ-маркет». У зв`язку з тим, що з 25.09.2023 дружина та неповнолітній син проживають у Республіці Польща, позивач вирішив під час своєї відпустки навідати їх, про що попередив своє керівництво. Однак, 15.10.2024 під час проведення прикордонного контролю в пункті пропуску «Шегині» (тип А) уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону – інспектором першої категорії 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) майстер сержантом ОСОБА_3 після ознайомлення з наданими оригіналами документів було винесене рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 15.10.2024 з причини того, що не надано необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану. В цей же день, позивач поїхав на інший пункт пропуску «Грушів-Будомеж», де начальник 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_1 , лейтенант ОСОБА_2 , після ознайомлення з наданими оригіналами документів виніс аналогічне рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 15.10.2024. Позивач категорично не погоджується з рішеннями відповідача, оскільки відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. При цьому, серед визначених Законом №3857-ХІІ підстав для обмеження права громадянина України виїхати з України відсутні такі, як «введення воєнного стану», «оголошення мобілізації» тощо. Передбачена статтею 22 Закону №3543-ХІІ заборона зміни місця проживання стосується лише свободи вибору місця проживання та не є обмеженням свободи пересування. За таких обставин вважає, що оспорювані рішення порушують його конституційні права, що зумовило до суду.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених статтею 161  КАС України.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позову.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви, надано докази сплати судового збору.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/29972/24; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) докази з їх документальним підтвердженням, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень про відмову в перетинанні державного кордону України від 15.10.2024.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому не визнає позовні вимоги та просить відмовити у їх задоволенні, зважаючи на наступне. Відповідно до п.2, 3 Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в України» військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів. Відповідно до п. 8 Порядку №1455 перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко визначено категорії військовозобов`язаних громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, але поряд з тим приписи зазначеної норми права не регулюють питання перетинання державного кордону. Відповідач зазначає, що Урядом визначено закритий перелік військово-облікових документів для призовників та військовозобов`язаних. Цей перелік є вичерпним та розширювальному тлумаченню іншими виконавчими органами не підлягає. Однак, надані позивачем 15.10.2024 документи не дали змогу уповноваженим посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України, прийняти рішення про надання дозволу на перетин державного кордону України позивачу, тому рішення прийняті начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_1 , лейтенантом ОСОБА_2 та інспектором прикордонної служби першої категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) майстер-сержантом ОСОБА_3 є правомірними.

Позивач своїм правом подати відповідь на відзив не скористався.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 26.10.1995 Баглійським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області.

Згідно із витягу з мобільного застосунку від Міністерства оборони України «Резерв+», сформованого 28.06.2024, позивач є військовозобов`язаним, номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» - 250820231425037600022, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , та має бронювання до 15.01.2025.

Відповідно до повідомлення про бронювання військовозобов`язаного, виданого відповідно до Додатку 5 до Порядку, військовозобов`язаному ОСОБА_1 , що працює в ТОВ «АТБ-маркет» на посаді (за професією) – інженер з холодильного устаткування, відповідно до наказу Мінекономіки №9462 від 15.04.2024, надано відстрочку від призову на військову службу від час мобілізації строком на 6 місяців (з автоматичним продовженням на три місяці згідно вимог постанови КМУ від 07 травня 2024 р. №516 зі змінами згідно постанови КМУ від 04.07.2024 №642) до 15 січня 2025 року.

07.10.2024 відповідно до витягу з наказу №179/от від 07.10.2024 ТОВ «АТБ-маркет», ОСОБА_1 , інженеру з холодильного устаткування (за сумісництвом) підрозділу управління із забезпечення збереження активів, надано відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін за період з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р. на 10 календарних днів, з 09 жовтня 2024 р. по 18 жовтня 2024 р. (за період з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р. - 10 дн.). Підстава: заява ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою ТОВ «АТБ-маркет» від 08.10.2024 б/н, вона видана ОСОБА_1 в тому, що він попередив керівника про свої наміри, перебуваючи у відпустці з 09.10.2024 по 18.10.2024, відвідати Республіку Польща.

15.10.2024 з метою перетину державного кордону позивач прибув на контрольно-пропускний пункт пропуску через державний кордон України на кордоні з Польщею – Мостиська.

Позивач в позовній заяві зазначає, що для проведення прикордонного контролю уповноваженій особі підрозділу охорони державного кордону були надані оригінали таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , виданий 07.02.2024, дійсний до 07.02.2034, орган видачі 1211; витяг військово-облікового документа «Резерв+», сформований 28.06.2024; тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_4 ; повідомлення про бронювання військовозобов`язаного ОСОБА_1 , довідка ТОВ «АТБ-маркет» вих. № 168/Д-ВК від 11.10.2024 про те, що ОСОБА_1 дійсно працює в ТОВ «АТБ-маркет» на посаді інженера з холодильного устаткування з 10.04.2024 по теперішній час; довідка ТОВ «АТБ-маркет» від 08.10.2024 б/н в тому, що ОСОБА_1  попередив керівника про свої наміри відвідати Республіку Польща; витяг з наказу ТОВ «АТБ-маркет» № 179/от від 07.10.2024 про відпустку.

15.10.2024 за результатами розгляду поданих документів інспектором першої категорії 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) майстер сержантом ОСОБА_3 , уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України з причини того, що громадянин ОСОБА_1 не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до Постанови КМУ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».

На вказаному рішенні міститься власноручний підпис позивача про отримання примірника цього рішення.

Того ж дня, 15.10.2024, з метою перетину державного кордону позивач прибув на контрольно-пропускний пункт пропуску через державний кордон України на кордоні з Польщею – Грушів - Будомєж.

Позивач в позовній заяві зазначає, що для проведення прикордонного контролю уповноваженій особі підрозділу охорони державного кордону були надані оригінали таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , виданий 07.02.2024, дійсний до 07.02.2034, орган видачі 1211; витяг військово-облікового документа «Резерв+», сформований 28.06.2024; тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_4 ; повідомлення про бронювання військовозобов`язаного ОСОБА_1 ; довідка ТОВ «АТБ-маркет» вих. № 168/Д-ВК від 11.10.2024 про те, що ОСОБА_1 дійсно працює в ТОВ «АТБ-маркет» на посаді інженера з холодильного устаткування з 10.04.2024 по теперішній час; довідка ТОВ «АТБ-маркет» від 08.10.2024 б/н в тому, що ОСОБА_1  попередив керівника про свої наміри відвідати Республіку Польща; витяг з наказу ТОВ «АТБ-маркет» № 179/от від 07.10.2024 про відпустку.

15.10.2024 за результатами розгляду поданих документів начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_1 , лейтенантом ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину ОСОБА_1 з причини: відсутні підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України №57 (зі змінами та доповненнями).

На вказаному рішенні міститься власноручний підпис позивача про отримання примірника цього рішення.

Вважаючи протиправними рішення відповідача про відмову в перетинанні державного кордону України, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України від 05 листопада 2009 року № 1710-VI «Про прикордонний контроль» (далі Закон № 1710-VI в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень).

Частиною першою статті 2 Закону №1710-VI передбачено, що прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 3 Закону №1710-VI під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України «Про Державну прикордонну службу України», іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України.

Статтею 14 Закону №1710-VI визначено порядок відмови у перетинанні державного кордону іноземцям, особам без громадянства та громадянам України.

Так, за змістом частини першої статті 14 цього Закону іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Частиною другою статті 14 Закону №1710-VI форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону України, затверджена наказом МВС України від 05.06.2023 № 457. Так, у рішенні, поміж іншого, зазначається причина відмови іноземцю, особі без громадянства або громадянину України в перетинанні державного кордону України із зазначенням підстав та строків тимчасового обмеження громадянина України у праві на виїзд з України або рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю, особі без громадянства в разі наявності в базах даних Державної прикордонної служби України відомостей про таке обмеження.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України від 21 січня 1994 року № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі - Закон № 3857-XII в редакції на час прийняття оскаржуваних рішень).

За змістом статті 1 Закону № 3857-ХІІ громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну. На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов`язки.

Частиною першою статті 6 Закону № 3857-ХІІ встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли:

1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону;

3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень;

4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання;

5) він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;

9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду.

10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється.

Суд відзначає, що наведені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України функціонують за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.

Одним із таких правових режимів є правовий режим воєнного стану, який введено в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та який в подальшому неодноразово продовжувався і на час спірних відносин та розгляду справи не припинений.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII, в редакції на прийняття оскаржуваних рішень).

Статтями 1, 2 Закону № 389-VIII визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;

У пункті 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що право особи на пересування та право вільно залишати територію України, передбачене статтею 33 Конституції України, може бути обмежено в умовах воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.

Процедуру встановлення заходів особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі - особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, визначає Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455 (далі – Порядок №1455 в редакції на час прийняття оскаржуваних рішень).

Пунктом 8 Порядку №1455 чітко визначено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 3857-ХІІ правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 затверджені Правила перетинання державного кордону громадянами України (далі – Правила №57 в редакції на час прийняття оспорюваних рішень).

За змістом пункту 2 Правил №57, у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Відповідно до пунктів 8 - 10 Правил №57 в`їзд/вхід на територію пункту пропуску громадян, які перетинають державний кордон, перебування у пункті пропуску та виїзд/вихід громадян з нього здійснюється за паспортними документами.

Громадяни, які перетинають державний кордон, зобов`язані пройти прикордонний, митний та інші види контролю відповідно до законодавства.

Пропуск громадян через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону.

Відповідно до абзаців 1- 3 пункту 12 Правил № 57  для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень.

Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред`являє. З метою перевірки паспортних та підтверджуючих документів уповноважені службові особи Держприкордонслужби безоплатно, зокрема шляхом електронної інформаційної взаємодії, у встановленому законодавством порядку одержують інформацію, у тому числі з інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних систем і довідкових систем, реєстрів і банків даних, держателем (адміністратором) яких є органи державної влади або органи місцевого самоврядування, зокрема інформацію з обмеженим доступом. Використання такої інформації здійснюється із дотриманням законодавства про захист персональних даних.

У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

Вказані положення Правил № 57 кореспондують приписам частин першої, третьої статті 7 Закону № 1710-VІ, згідно з якими паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити перевірку підтверджуючих документів та повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.

При цьому, як визначено частиною першою статті 14 Закону №1710-VI, громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, в передбачених законодавством випадках відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, про що відсутній спір між сторонами, позивачем при намірі двічі 15.10.2024 перетнути державний кордон України пред`явлено уповноваженим особам прикордонного контролю в пункті пропуску «Мостиська» та «Грушів – Будомєж» такі документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , виданий 07.02.2024, дійсний до 07.02.2034, орган видачі 1211; витяг військово-облікового документа «Резерв+», сформований 28.06.2024; тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_4 ; повідомлення про бронювання військовозобов`язаного ОСОБА_1 , довідка ТОВ «АТБ-маркет» вих. № 168/Д-ВК від 11.10.2024 про те, що ОСОБА_1 дійсно працює в ТОВ «АТБ-маркет» на посаді інженера з холодильного устаткування з 10.04.2024 по теперішній час; довідка ТОВ «АТБ-маркет» від 08.10.2024 б/н в тому, що ОСОБА_1  попередив керівника про свої наміри відвідати Республіку Польща; витяг з наказу ТОВ «АТБ-маркет» № 179/от від 07.10.2024 про відпустку.

Обґрунтовуючи відмову в перетинанні державного кордону, інспектором відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в прийнятому рішенні від 15.10.2024 зазначено, що позивач не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до Постанови КМУ від 27.01.1995 №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».

Обґрунтовуючи відмову в перетинанні державного кордону, начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у прийнятому рішенні від 15.10.2024 зазначено, що відсутні підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України №57 (зі змінами та доповненнями).

У контексті зазначеного, суд зауважує, що рішення про відмову в перетинанні державного кордону України є актом індивідуальної дії, головною рисою якого є його конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктом адміністративного права, який видає такий акт; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Також загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Сталою є позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №826/6528/18, від 10.04.2020 у справі №819/330/18, від 10.01.2020 у справі №2040/6763/18).

Повертаючись до обставин у цій справі, суд зазначає, що в оспорюваних рішеннях про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України, відповідач лише посилався на Закон України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» та Правила перетинання державного кордону громадянами України, проте не зазначив конкретної норми законодавства, на підставі якої позивачу було обмежено виїзд з України.

Також, спірні рішення не містять правової оцінки поданим позивачем документам на підтвердження підстави для виїзду за кордон та не визначають, які документи позивач повинен був надати і не надав на паспортний контроль для дотримання умови, за якої реалізується право виїзду за кордон, та у зв`язку з чим було відмовлено в перетинанні державного кордону.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що рішення інспектора відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 15.10.2024 та рішення начальника 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 15.10.2024 не відповідають критеріям обґрунтованості, вмотивованості, чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, тобто не відповідають вимогам до частини другої статті 2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного суду від 12 листопада 2024 року (справа № 380/11916/22), які відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою в розмірі 1937,92 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) від 15.10.2024 про відмову в перетинанні державного кордону України, прийняте інспектором першої категорії 5 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) майстер сержантом ОСОБА_3 .

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) від 15.10.2024 про відмову в перетинанні державного кордону України, прийняте начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_1 , лейтенантом ОСОБА_2 .

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1937,92 грн. (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім гривень 92 копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                     М.М. Бухтіярова