1Справа № 335/2898/25 2-н/335/246/2025

                                УХВАЛА

                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       04 квітня 2025 року                                                                 м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Новасардова І.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Надія» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за надання послуг ЖКГ,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Керуюча компанія «Надія» звернулось до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя із заявою про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за надання послуг ЖКГ, станом на 01.03.2025 року у розмірі 13 323,70 грн., з підстави не виконання боржниками своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг. Разом з цим, заявник просив суд стягнути з боржників витрати по сплаті судового збору у розмірі 242,24 грн. та витрати з оплати правничої допомоги адвоката у розмірі 250,00 грн.

У вказаній заяві представник посилається на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року.

30 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла закон № 540-ІХ (набрав чинності 02.04.2020), який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу було визначено, що під час дії карантину, строки, встановлені низкою статей цього Кодексу (зокрема, позовна давність), продовжуються на строк дії карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року по 30 червня 2023 року.

Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ухвалою від 28 лютого 2024 року по справі № 645/3537/23 провадження № 61-2236ск24 щодо стягнення комунальних послуг зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)».

Тому вважає, що строки позовної давності продовжені, а заява подана у межах строку позовної давності.

03.04.2025 року від Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради надійшли відповіді щодо реєстрації місця проживання боржників.

Відповідно до вказаних відповідей, боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; натомість, інформація щодо місця реєстрації боржника ОСОБА_2 суду надана не була, у зв`язку з відсутністю додаткових даних для визначення конкретної особи.

Перевіривши подану заяву та додані до неї матеріали, суддя вважає, що у видачі судового наказу слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Відповідно до вимог статті 257 ЦК України загальна позовна давність складає три роки та застосовується до вимог про стягнення заборгованості з житлово-комунальних послуг.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає із моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому слід враховувати, що у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, тобто зазначені у заяві вимоги можуть бути вирішені лише у позовному провадженні.

Із доданих до заяви документів, а саме таблиці нарахування та оплат, вбачається, що ТОВ «Керуюча компанія «Надія» заявлено вимогу про стягнення з боржників заборгованості за надання послуг ЖКГ, за період з 01.11.2018 по 20.03.2025, яка складає 13 323,70 грн., що свідчить про пропуск заявником строку позовної давності. Отже, такі вимоги можуть бути вирішені лише у позовному провадженні (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Таким чином, доводи заявника про те, що строк позовної давності було продовжено, суд вважає необґрунтованими, оскільки вимоги заяви про видачу судового наказу поширюються на стягнення сум, які виникли як заборгованість у період часу, що виходить за межі позовної давності та встановлення даних обставин виходить за межі інституту наказного провадження.

Дійсно, Цивільний кодекс України містить положення щодо продовження перебігу позовної давності та можливості її застосування.

Щодо початку перебігу позовної давності змін внесено не було, тому питання початку перебігу позовної давності регулюється, як і раніше, положеннями ст. 261 ЦК України.

Однак, встановлення даних обставин виходить за межі інституту наказаного провадження. Так, стаття 165 ЦПК України не містить вимог щодо з`ясування судом обставин переривання позовної давності.

Пропуск позовної давності свідчить про наявність спору між заявником та боржником, а тому підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

При вирішенні питання про стягнення вказаної заборгованості з боржника в порядку наказного провадження, останній буде позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою про застосування позовної давності, чим можуть бути обмежені його права.

З урахуванням вказаних обставин, заявлені вимоги не є безспірними, оскільки з`ясування питання щодо дотримання позовної давності можливо лише в порядку позовного провадження.

Крім того, стягнення з боржника на користь заявника витрат на правову допомогу суперечить самій суті наказного провадження, оскільки договір не є укладеним між заявником та боржником, а також не є неоспорюваною заборгованістю. У свою чергу, нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, які відмінні від неоспорюваної заборгованості, за подання заяви про видачу судового наказу.

Разом з цим, враховуючи, що отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання боржника ОСОБА_2 , наявні підстави для відмови у видачі судового наказу (ч. 9 ст. 165 ЦПК України).

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 165 ЦПК України, не позбавляє заявника права звернутися з такими самими вимогами в порядку позовного провадження, та відповідно доводити факт переривання позовної давності, у разі подання боржником заяви про застосування позовної давності.

Таким чином, вбачається наявність підстав для відмови у видачі судового наказу відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Згідно ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 165, 260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Надія» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за надання послуг ЖКГ.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя                                                                І.В. Новасардова