РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

м. Вінниця

04 квітня 2025 р.           Справа № 120/13483/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді               Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову вказано, що 07.09.2024 року рішенням начальника 3 групи ІПК відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенантом ОСОБА_2 про відмову у перетині державного кордону України позивачу відмовлено у перетині державного кордону на виїзд з України, оскільки позивач не має права на перетин державного кордону України під час введення на території України надзвичайного або воєнного стану у зв`язку з обмеженнями, визначеними п.2.1-2.19 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995.

Позивач з вказаним рішенням не погоджується та вважає, що останнє винесено з істотним порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає дійсним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню. Зокрема вказує на те, що йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки його дружина є інвалідом ІІ групи. Позивач зазначає, що оскаржуване рішення перешкоджає йому виїхати за межі України в Республіку Молдова, місто Кишинів для супроводу дружини на медичний огляд.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15.10.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем недоліки позовної заяви усунуті, у зв`язку із чим ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявним у справі матеріалами, а також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

11.12.2024 позивачем подано пояснення, відповідно до яких зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити, також зазначає, що відповідачем у встановлений строк не подано відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим просить кваліфікувати даний факт як визнання позову.

09.01.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому, зокрема просить поновити строк для подання відзиву, посилаючись на те, що Військова частина НОМЕР_1 входить до структури Державної прикордонної служби України і в умовах воєнного стану в України задіяна до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, які продовжує виконувати дотепер. Також вказує на велику кількість відкритих проваджень в адміністративних справах в різних окружних адміністративних судах, відповідачами в яких є Військова частина НОМЕР_1 , а на представництво інтересів якої уповноважені лише двоє військовослужбовців військової частини.

Щодо суті позовних вимог, то відповідач просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свої доводи тим, що під час перевірки документів, наданих позивачем та його дружиною для перетину державного кордону України та в ході проведення співбесіди з вищевказаними особами, було встановлено фіктивність реєстрації шлюбу з особою, яка має інвалідність, з метою переправлення через державний кордон України особи призовного віку за попередньою домовленістю, а саме: 1) шлюб даних громадян зареєстрований 18.06.2024; 2) особи не орієнтуються, де саме спільно проживають; 3) відсутні будь-які спільні фото до весілля та під час весілля; 4) телефонні дзвінки та переписка в телефоні наявна лише за декілька днів до реєстрації шлюбу.

За даним фактом було направлено повідомлення до Могилів-Подільського РВП ГУНП про виявлення ознак кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.332 ККУ. У зв`язку з виявленням ознак кримінального правопорушення громадянка ОСОБА_3 державний кордон не перетинає, у зв`язку з цим громадянин України ОСОБА_4 не має підстави для перетину державного кордону України, як особа призовного віку під час дії воєнного стану на території України. Лейтенантом   ОСОБА_2 було прийнято рішення від 07.09.2024 року про відмову в перетині державного кордону громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,  в пункті пропуску ППр "Могилів - Подільський - Отач" МП-2187. Також відповідач зазначає, що рішення про відмову особі в перетині державного кордону України не тягне за собою юридичної заборони в перетині державного кордону в наступний раз (навіть одразу після повторного повернення в пункт пропуску), тобто має одноразове застосування та приймається на основі вивчення посадовою особою законодавчих підстав та поданих документів для перетину державного кордону саме в момент спроби його здійснення.

21.01.2025 та 28.01.2025 від позивача надійшло письмове клопотання, відповідно до якого просить задовольнити позовні вимоги та не приймати до уваги відзив відповідача. Додатково зазначає, що вчиняти дії щодо перевірки законності шлюбів в Україні згідно з вимогами статей 40 та 41 Сімейного кодексу України має лише суд, а наведені сумніви посадових осіб відповідача щодо дійсності та законності шлюбу між позивачем та його дружиною не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та бути належними доказами під час розгляду справи.

Визначаючись щодо строків подання відповідачем відзиву, суд враховує, що згідно  з ч. 5 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

З огляду на те, що станом на даний час в Україні триває воєнний стан, а основним завданням відповідача є захист державного кордону України, з метою дотримання права відповідача надавати пояснення по суті позовних вимог, суд вважає за можливе поновити відповідачу строк для подання відзиву у цій справі та прийняти відзив відповідача до уваги.

В свою чергу, суд зауважує, що після подання відповідачем відзиву, позивачем подано письмове клопотання, в якому також викладено і додаткові пояснення в спростування тверджень відзиву, які також беруться судом до уваги при вирішенні цієї справи.

З"ясувавши доводи сторін, викладені в поданих заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, судом встановлено таке.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 з 18.07.2017р., що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 , а також військово-обліковим документом з "Резерв+".

Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_6 № 10481 від 23.08.2024 ОСОБА_1 надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме: які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, на строк до 09 листопада 2024 року.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрували шлюб 18.06.2024.   

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 790415 ОСОБА_6 01.08.2012 року  встановлена ІІ група інвалідності ( загальне захворювання ) довічно.

Відповідно до письмового підтвердження № 630-24 від 06.09.2024 встановлено, що згідно з даними інформаційної системи Міжнародної лікарні Medpark міста Кишинів, Республіка Молдова, ОСОБА_6  записана до лікаря кардіолога на 09.09.2024 .

07.09.2024 р. позивач  разом з дружиною ОСОБА_6 намагався виїхати з території України через пункт пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський Отач».

Проте, начальником 3 групи ІПК відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенантом ОСОБА_2 прийнято рішення від 07.09.2024 про відмову у перетині державного кордону України, яким позивачу відмовлено у перетині державного кордону на виїзд з України, оскільки позивач не має права на перетин державного кордону України під час введення на території України надзвичайного або воєнного стану у зв`язку з обмеженнями, визначеними п.2.1-2.19 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним, таким, що винесене з порушенням чинного законодавства та порушує його права, і з метою його оскарження звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Законом України від 24.02.2022 №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Згідно з п. 3 Указу встановлено, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 – 34, 38, 39, 41 – 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". У зв`язку з веденням воєнного стану також прийнято рішення щодо проведення загальної мобілізації в Україні.

Отже, з 24.02.2022 року – дати затвердження Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" встановлено обмеження прав громадян України, зокрема визначених статтею 33 Конституції України, щодо вільного залишення території України.

Станом на момент прийняття спірного рішення, а також на момент вирішення цієї справи по суті воєнний стан та загальна мобілізація в Українї тривають.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» №1710-VI (далі – Закон №1710- VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону №1710-VI паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

Частиною 1 ст. 14 Закону 1710-VI визначено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах  першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених     статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.

Як свідчать матеріали справи, рішенням начальника 3 групи ІПК відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 лейтенантом ОСОБА_2  від 07.09.2024 року позивачу відмовлено у перетині державного кордону України ( виїзд з України ), оскільки позивач не має права на перетин державного кордону України під час введення на території України воєнного стану у зв`язку з обмеженнями, визначеними п.2.1-2.19 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995.

В контексті спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд зазначає, що відповідно до п. 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57  (далі - Правила) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право, зокрема особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких дружину (чоловіка) для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність.

Аналіз правових норм, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених фактичних обставин свідчить про те, що необхідною умовою для  перетинання державного кордону в напрямку виїзду з України під час воєнного стану для військовозобов"язаних чоловіків, які супроводжують свою дружину із числа осіб з інвалідністю для виїзду за межі України, є наявність документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність.

Як свідчать матеріали справи, 07.09.2024 позивач намагався здійснити перетин державного кордону України у напрямку виїзду з України, у зв`язку з супроводом своєї дружини ОСОБА_6 , яка є особою з інвалідністю 2 групи, для виїзду її за межі України на огляд до лікаря в місто Кишинів, Республіка Молдова.

Для перетинання державного кордону позивачем були надані такі документи: військовий квиток серії НОМЕР_2 , електронний витяг з "Резерв +", довідку ІНФОРМАЦІЯ_8 № 10481 від 23.08.2024; довідку до акта огляду МСЕК серії 10ААА № 790415 про встановлення другої групи інвалідності   ОСОБА_6 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 .

Як свідчать матеріали справи, з пояснень, наданих начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_7 , вбачається, що останній «…в період з 08:00 07.09.2024 по 08:00 08.09.2024 року виконував обов`язки начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А).

Об 11:25 07.09.2024 отримав доповідь від старшого зміни прикордонних нарядів віпс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) у складі лейтенанта ОСОБА_8  стосовно слідування на напрямку виїзд з України громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який супроводжував для виїзду закордон свою дружину, громадянку України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка є особою з інвалідністю 2 групи. На прикордонний контроль надали свідоцтво про шлюб зареєстрований 18.06.2024 року, пенсійне посвідчення дружини та військово-обліковий документ (витяг з додатку «Резерв+»). Під час проведення співбесіди з особами, у п/н «СЗПН» виникли сумніви щодо законності реєстрації шлюбу.

В ході проведення співбесіди з вищевказаними особами, було встановлено фіктивність реєстрації шлюбу з особою, яка має інвалідність, з метою переправлення через ДКУ особи призовного віку за попередньою домовленістю, а саме: 1) шлюб даних громадян зареєстрований 18.06.2024; 2) особи не орієнтуються, де саме спільно проживають; 3) відсутні будь-які спільні фото до весілля та під час весілля; 4) телефонні дзвінки та переписка в телефоні наявна лише за декілька днів до реєстрації шлюбу.

За даним фактом було направлено повідомлення до Могилів-Подільського РВП ГУНП про виявлення ознак кримінального правопорушення відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.332 ККУ. У зв`язку із виявленням ознак кримінального правопорушення громадянка ОСОБА_3 державний кордон не перетинає, у зв`язку з цим громадянин України ОСОБА_4 не має підстави для перетину Державного кордону, як особа призовного віку під час дії воєнного стану на території України. Лейтенантом ОСОБА_9 було прийнято рішення про відмову в перетині державного кордону гр. України ОСОБА_4 27.09.1974 р.н. МП НОМЕР_4 ».

В подальшому, посадовими особами військової частини НОМЕР_1 скеровано повідомлення на адресу Могилів-Подільського РВП ГУ НП у Вінницькій області за №11447-24-вих від 07.09.2024 про виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 336 КК України, в діях ОСОБА_1 та за №11446-24-вих від 07.09.2024 про виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 332 КК України, щодо ОСОБА_3 .

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам відповідача в обгрунтування оскаржуваного рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Сімейного кодексу України підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу.

Визначення шлюбу, який є недійсним, наведено в частинах 1 - 6 статті 39 Сімейного кодексу України.

В свою чергу,  підстави, за яких шлюб визнається недійсним за рішенням суду або може бути визнаний недійсним за рішенням суду, наведені відповідно у статті 40 та 41 Сімейного кодексу України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 40 Сімейного кодексу України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

Отже, єдиним органом, який може визнавати шлюб недійним з підстав його фіктивності є суд.

Як слідує з матеріалів справи та доводів відповідача, наведених у відзиві,  посадовими особами відповідача в ході проведення співбесіди з позивачем та його дружиною було встановлено фіктивність реєстрації шлюбу з особою, яка має інвалідність, з метою переправлення через державний кордон України особи призовного віку за попередньою домовленістю, виходячи з такого: 1) шлюб даних громадян зареєстрований 18.06.2024; 2) особи не орієнтуються, де саме спільно проживають; 3) відсутні будь-які спільні фото до весілля та під час весілля; 4) телефонні дзвінки та переписка в телефоні наявна лише за декілька днів до реєстрації шлюбу.

Разом з тим, слід зауважити, що відповідач на момент прийняття оскаржуваного рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 07.09.2024 року не мав рішення суду, яким шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 визнано недійсним, у зв`язку з його фіктивністю,  відтак, відповідач не міг керуватися такими доводами. Не надано такого рішення і в ході розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оцінивши встановлені фактичні обставини справи у взаємозв`язку з наданими сторонами доказами та правовими нормами, які регламентують спірні правовідносини, суд доходить висновку, що рішення начальника 3 групи ІПК відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_10 про відмову ОСОБА_10 у перетинанні державного кордону України від 07 вересня 2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо  позовних вимог зобов"язального  характеру, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з приписами частини 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зауважує, що здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення є однією із основних функцій Державної прикордонної служби України. Повноваження відповідача у спірних правовідносинах є дискреційними.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд враховує, що за висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. А втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

В свою чергу, в контексті спірних правовідносин, що виникли між сторонами в справі, суд зазначає, що оспорюване рішення про відмову в перетинанні державного кордону України є актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію, а всі подальші перетинання позивачем державного кордону України можливі за умови  пред`явлення позивачем документів, які надають право на виїзд з України, за наявності на це законних підстав.

Відтак, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог зобов"язального характеру.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем в обґрунтування позову, суд доходить висновку про задоволення даного адміністративного позову частково, відповідно до вищенаведених мотивів.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн.  

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення начальника 3 групи ІПК відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07 вересня 2024 року  про відмову ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь   ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 )

Суддя                                                                      Заброцька Людмила Олександрівна