ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2006 р. | № 20-11/348 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Добролюбової Т.В. |
суддів | Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. |
за участю представників сторін котрі позивача відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
Кізілова І.М., довіреність від 05.06.2006 р. не з’явились, належним чином повідомлені про час час і місце засідання суду
Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Біовіткорм” |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду |
від | 29.03.2006 року |
у справі | № 20-11/348 |
за позовом | Приватного підприємства “Зернопродукт” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Біовіткорм” |
про | стягнення 107711,25грн. |
Приватне підприємство “Зернопродукт” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом та уточненням до позовних вимог і просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Біовіткорм” 92400,50 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу макухи соєвої № ЖС 24/10/2 від 24.10.2005 року, пені в сумі 36176,75грн. та 3% річних від неоплаченої вартості в розмірі 578,23грн.
Доповідач: Гоголь Т.Г.
В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, щодо здійснення оплати за поставлений за договором товар.
Господарський суд міста Севастополя рішенням від 26.01.2006 року (суддя Дмитрієв В.С.) позов задовольнив, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Біовіткорм” 92400,5грн. заборгованості за договором купівлі-продажу макухи соєвої № ЖС 24/10/2 від 24.10.2005 року, пеню у розмірі 36176,75грн. та 3% річних від неоплаченої вартості продукції в сумі 578,23грн. Рішення вмотивоване обґрунтованістю позовних вимог.
Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 29.03.2006 року (судді Плут В.М., Гонтар В.І., Щепанська О.А.) рішення господарського суду міста Севастополя залишив без змін з тих же підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Біовіткорм” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанційнорм матеріального та процесуального права, зокрема статей 47, 36, 41 Господарського кодексу України, статті 547 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України. Скаржник зазначає, що господарський суд не повністю встановив обставини справи, а саме не дослідив оригіналу договору № ЖС 24/10/2 від 24.10.2005 року, на який посилається позивач, не перевірив твердження відповідача про підробку договору. В доповненні до касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю “Біовіткорм” послалося на те, що оскаржувана постанова прийнята не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглянула справу, що, на думку скаржника є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового акта на підставі пункту 5 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішенні господарського суду міста Севастополя та постанові Севастопольського апеляційного господарського суду у даній справі, правильності застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Приватним підприємством “Зернопродукт” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Біовіткорм” (Покупець) шляхом надіслання факсограм укладений договір купівлі –продажу №ЖС24/10/2 від 24.10.2005 року, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує та оплачує товар - макуху соєву. Умовами договору також передбачено, що товар поставляється партіями згідно із специфікаціями, які є невід’ємною частиною договору, транспортом Продавця на умовах СРТ; товар вважається поставленим з моменту відмітки Дмитровського комбікормового заводу в накладній про отримання товару. Оплата товару здійснюється в порядку встановленому у специфікації на партію товару. За порушення порядку оплати пунктом 5.1 договору передбачена пеня в розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожен день прострочки платежу. На виконання зобов’язань за договором Продавцем (позивачем) відповідно до специфікації №1 від 25.10.2005 року відпущено товар на суму 108499,50 грн., який отриманий представником Покупця (відповідача) на підставі довіреності серії ЯЗЯ №225843 від 26.10.2005 року та підтверджується відповідними видатковими накладними. Вказаною специфікацією передбачений порядок розрахунків за товар –50% вартості Покупець сплачує до 28.10.2005 року та 50% - до 02.11.2005 року. Оплата отриманого товару Покупцем у визначений термін не проведена, у зв’язку з чим Приватним підприємством “Зернопродукт” на адресу товариства надісланий лист №06/11 від 07.11.2005 з вимогою про проведення розрахунків. Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Біовіткорм” сплатило за товар лише частково, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 92400 грн.
Статтею 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого, зокрема, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Укладення договорів купівлі-продажу регулюється нормами параграфу 1 розділу ІІІ Цивільного кодексу України. Спеціальні вимоги щодо форми укладення договору купівлі-продажу передбачені статтею 657 вказаного розділу і на даний випадок не розповсюджуються.
Разом з тим, статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а при відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Згідно з вимогами статті 230 Господарського кодексу України та статей 549, 611 Цивільного кодексу України у випадках, передбачених договором, пеня застосовується як відповідальність за порушення зобов’язання.
За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що господарськими судами встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Біовіткорм” своїх зобов’язань за договором № ЖС 24/10/2 від 24.10.2005 року з оплати придбаного у позивача товару, суд правомірно задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача борг, нараховану згідно з умовами договору пеню за прострочення платежу і три проценти річних з простроченої суми.
Поряд з цим апеляційним господарським судом досліджені екземпляри факсограми договору № ЖС 24/10/2 від 24.10.2005 року, подані позивачем та відповідачем, встановлена їх ідентичність, крім того, екземпляр позивача скріплений печатками сторін, що спростовує доводи скаржника в цій частині.
Стосовно доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, судова колегія касаційної інстанції відзначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням В.О. голови Севастопольського апеляційного господарського суду замінено суддів Борисову Ю.В. та Горошко Н.П. на суддів Гонтаря В.І. та Щепанську О.А. у складі колегії суддів по розгляду даної справи.
Як вбачається з протоколу, складеного відповідно до вимог статті 811 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні, що відбулося 29.03.2006 року у складі колегії, визначеному названим розпорядженням, судова колегія розглянула справу по суті без представників сторін, при цьому суддя Плут В.М. доповів матеріали справи та доводи касаційної скарги, тобто в судовому засіданні розгляд справи у зв’язку зі зміною складу суду почався з початку, як-то і передбачено приписами процесуального законодавства.
З огляду на викладене, фактичні обставини справи встановлено господарським судом на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливим, оскільки зводяться до необхідності додаткової перевірки касаційною інстанцією доказів у справі, що суперечить вимогам статті 1117 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 108, 1115 , 1117 , 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.03.2006 року у справі №20-11/348 залишити без змін .
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Біовіткорм” залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич