Справа № 22а-638/08
Головуючий в 1-ій інстанції Слупо.В.Л. Ряд. стат.звіту №72
Господарський суд Волинської області №5/53-54А Доповідач:В.З. Улицький
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого: Улицького В.З.
суддів: Багрія В.М., Обрізко І.М.
секретаря: Неміш О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луцької об'єднаної податкової інспекції на постанову господарського суду Волинської області від 18.06.2007 року, колегія суддів, -
встановила:
У квітні 2007 року Прокурор міста Луцька в інтересах держави в особі Луцької об'єднаної податкової інспекції звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 916 082,36 грн.
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до вимог ст..ст.4,9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року з подальшими змінами та доповненнями, юридичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори ( обов'язкові платежі) є платниками податків, зборів і зобов'язані сплачувати належні їх суми у встановлені законом терміни. В порушення вищевказаних норм закону ОСОБА_1 станом на 02.04.2007 року рахується податковий борг в сумі 916 082,36 грн., в т.ч.: податок на додану вартість - 687 596.40 грн., податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності - 228 485.96 грн. Відповідно до п.п.5.4.1. ст..5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до п.п.3 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Постановою Господарського суду Волинської області від 18.06.2007 року в позові відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та кошти підприємця ОСОБА_1 (виконавчі листи від 03.05.2007 року №№5/53-1, 5/53-2 відповідно) та заборони державному реєстратору виконавчого комітету Луцької міської ради вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо підприємця ОСОБА_1, вжиті ухвалою суду від 03.05.2007 року.
Постанову суду оскаржила Луцька державна податкова інспекція. Звертає увагу на те, що будь-яких заперечень на позовну заяву та документальних доказів, які б свідчили про те, що введено в оману підприємця ОСОБА_1, який передав добровільно за винагороду реєстраційні документи та печатку, та те, що він не здійснював діяльності, чи інші докази, які б спростували наявність податкового боргу чи вказували на незаконні дії працівників Луцької об'єднаної податкової інспекції надано відповідачем не було. Крім того, дана сума податкового боргу не оскаржувалася в судовому порядку та є узгодженою сумою.
Перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Луцької об'єднаної податкової інспекції слід залишити без задоволення з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Встановлено, що постановою господарського суду Волинської області від 05.12.2006 року (копія якої є в матеріалах справи) скасовано установчі документи підприємця ОСОБА_1, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, видане 01.03.1995 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво №НОМЕР_2 від 09.10.1997 року платника податку на додану вартість за податковим номером НОМЕР_1 з 30.08.2005 року. Крім того, скасовано всі фінансові та бухгалтерські документи, виписані від імені підприємця ОСОБА_1 з 30.08.2005 року.
Приймаючи це рішення, суд виходив з того, що громадянин ОСОБА_2 від імені підприємця ОСОБА_1 здійснював фінансово-господарські операції з різними суб'єктами господарювання, яким надавав підроблені податкові накладні, а до Луцької об'єднаної податкової інспекції подавав підроблені податкові декларації із завідомо неправдивими даними. Маючи в своєму розпорядженні печатку підприємця ОСОБА_1 та довіреність на право розпорядження коштами, які надходили на розрахунковий рахунок підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_2 знімав ці кошти готівкою і при цьому ніяких податків не сплачував.
З вищенаведеного випливає, що відповідач не здійснював фінансово-господарські операції і тому вимога щодо сплати податкового боргу позивачем не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене в сукупності, колегія суддів вважає обгрунтованим та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов не підлягає до задоволення.
В силу того, що доводами апеляційної скарги відповідача правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, твердження відповідача про необхідність стягнення з позивача податкового боргу належними доказами не обгрунтовано, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції - відсутні.
Керуючись, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Волинської області від 18.06.2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом одного місяця може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В. Улицький
Судді: І. Обрізко
В. Багрій