Справа № 2-1116/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

05 жовтня 2011 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                     Дніпропетровської області

в складі:

головуючого- судді Дігтярь Н.В.

при секретарі  -Демяненко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,    

                                                             В С Т А Н О В И В:

            До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що з 26 листопада 1988р знаходяться з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають одного повнолітнього сина ОСОБА_3, 1990р народження.

           З 1 березня 2008року шлюбні відносини та сумісне проживання між ними припинені. Причиною непорозумінь та сварок між ними стало те. Що вони не знаходили спільної мови з усіх сімейних питань. Останні три роки відповідач припинила виконувати свої обов’язки дружини: прати, готувати їжу, не ставилася до нього як до свого чоловіка. В органах РАЦСу розірвати шлюб відповідач відмовилася.

           В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, пояснив, що відповідач від першого шлюбу має доньку. Яку він виховував з трирічного віку, та яка, подорослішавши, поїхала від них і за декілька років тільки двічі відвідала їх. Але відповідач навість стала таємно  брати сумісні кошти та віддавати доці. З цього питання між ним та дружиною стали виникати конфлікти, тому що він на заслужив такого відношення. Але дружина підтримала сторону дочки, посварилася з ним, вийняла собі квартиру та виїхала від них з сином. Вже три роки як вони мешкають окремо, подружні стосунки не поновлювали, їх сім’я припинила своє існування.

           Відповідач позовні вимоги визнала, пояснила, що дійсно три роки як сім’я розпалася, вона вимушена була вибратися від позивача, знімає квартиру, тому що сумісне проживання не є можливим.

           Вислухавши поясненя сторін, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за слідуючих підстав:

           Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі  з 26 листопада 1988р. Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.

           З березня 2008року припинили шлюбні відносини, ведення сумісного господарства та сумісне проживання. Причиною розпаду сім’ї стали сварки з приводу поведінки доньки відповідачки від першого шлюбу, яка, на думку позивача,  веде себе негідно по відношенню до нього та матері, але сторону якої підтримала дружина.

           Як позивач так і відповідач підтвердили суду, що поновлення подружніх стосунків між ними неможливе.

           За вимогами ст.112 СК України - суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

           Зважаючи на те, що сторони не підтримують подружніх стосунків, припинили  ведення спільного господарства та сумісне проживання понад три роки, неповнолітніх дітей не мають, позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач не заперечує, суд вважає, що подальше шлюбне життя сторін неможливе, за таких обставин необхідним задовольнити вимоги позивача та  розірвати шлюб між сторонами.

           За побажанням відповідачки залишити їй прізвище ОСОБА_2.

           Вирішуючи питання про стягнення держмита суд вважає можливим стягнути його з відповідача.

           Керуючись ст.ст.10, 60, 212,  213, 214, 215 ЦПК України, суд -

                                                                  В И Р І Ш И В:

           Позовні вимог ОСОБА_1 задовольнити.

           Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 26 листопада 1988року виконкомом Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району, актовий запис №80.

           Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2 прізвище ОСОБА_2.

           Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави мито в сумі 25грн.

           Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий-