Справа 2-348/11    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

          09 грудня 2011 року

          Оратівський районний суд Вінницької області

          у складі головуючого - судді  Романчук  Р.В.  

          при секретарі  Данилюку В.М.

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Оратів в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 виробничого кооперативу "Хлібороб" с. Заруддя Оратівського району Вінницької області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, -

В И Р І Ш И В:

    В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 виробничого кооперативу «Хлібороб»с. Заруддя Оратівського району Вінницької області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності відмовити.

         Судові витрати залишити без відшкодування.    

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Оратівський районний суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для  подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

        СУДДЯ  

     Повне рішення буде складено 13.12.2011 року.

Справа 2-348/11    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          09 грудня 2011 року

          Оратівський районний суд Вінницької області

          у складі головуючого - судді  Романчук  Р.В.  

          при секретарі  Данилюку В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Оратів в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 виробничого кооперативу "Хлібороб" с. Заруддя Оратівського району Вінницької області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 виробничого кооперативу "Хлібороб" с. Заруддя Оратівського району Вінницької області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала і пояснила, що у 2004 році ОСОБА_2 виробничий кооператив «Хлібороб»продав їй квартиру АДРЕСА_1. За куплену квартиру вона сплатила в касу СВК "Хлібороб" балансову вартість квартири - 2 285 гривень а відповідач передав їй квартиру. У вказаній квартирі вона проживає разом із сім'єю, користується господарськими будівлями та присадибною ділянкою. Договір купівлі - продажу нотаріально не оформлявся, технічний паспорт на квартиру виготовляла вона. Відповідач не ухилявся від нотаріального посвідчення договору. Просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений між нею та СВК "Хлібороб" і визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги визнав у повному обсязі, підтвердив вищевикладені обставини та суду пояснив, що в 2004 році СВК "Хлібороб" продав ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3. На загальних зборах членів СВК було прийнято рішення продати квартиру ОСОБА_1, вона сплатила в касу СВК балансову вартість квартири –2 285 грн. Квартира ОСОБА_1 була передана згідно Акту приймання-передачі від 16.07.2004 року, після чого квартиру було знято з балансу СВК "Хлібороб" с. Заруддя Оратівського району. На даний час позивач проживає в цій квартирі разом із сім'єю. Договір купівлі-продажу квартири нотаріально посвідчений не був, він не ухиляється від нотаріального посвідчення договору, однак у підприємства немає для цього коштів. Просить позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позовна заява необґрунтована і задоволенню не підлягає. До такого висновку суд приходить на підставі наступного.

Згідно виписки із рішення загальних зборів СВК "Хлібороб" с. Заруддя Оратівського району від 06.06.2004 р. на загальних зборах СВК "Хлібороб" було вирішено продати ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4 по балансовій вартості - за 2 285 грн.

Як вбачається з накладної № 175 від 16.07.2004 року та квитанції до прибуткового касового ордера №56 від 16.07.2004 року ОСОБА_1 в рахунок зарплати оплатила СВК "Хлібороб" вартість квартири 2 285 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 16.07.2004 року було проведено передачу квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 згідно рішення загальних зборів від 06.06.2044 року.

Відповідно до довідки СВК "Хлібороб" с. Заруддя Оратівського району від 25.08.2011 р. № 47 квартира АДРЕСА_5  згідно рішення загальних зборів реалізована ОСОБА_1 по балансовій вартості 2 285 грн., знята з балансу СВК "Хлібороб" с. Заруддя Оратівського району Вінницької області та передана ОСОБА_1 відповідно до Акту приймання-передачі від 16.07.2004 року.

Як вбачається з технчіного паспорту на квартиру № 5 в житловому будинку № 6 по вулиці Космонавтів в селі Заруддя Оратівського району виготовленого 12.10.2011 р. у технічному паспорті імені власника не зазначено.

В судовому засіданні встановлено та сторонами не заперечується, що відповідач ОСОБА_2 виробничий кооператив «Хлібороб» продав позивачу квартиру АДРЕСА_1. За куплену квартиру позивач сплатила в касу СВК "Хлібороб" балансову вартість квартири - 2 285 гривень в рахунок зарплати а відповідач передав їй квартиру. У вказаній квартирі позивач проживає разом із сім'єю. Договір купівлі - продажу підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню, однак нотаріально посвідчений не був. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснена не була, технічний паспорт на квартиру без зазначення імені власника виготовлено на замовлення позивача 12.10.2011 року. Як вбачається з пояснень сторін, відповідач протягом дії договору не ухилявся від нотаріального посвідчення договору, доказів того, що можливість  нотаріального посвідчення договору втрачено позивачем не надано. Крім того, суд не приймає до уваги те, що відповідач визнає позовні вимоги, оскільки, враховуючи вимоги законодавства щодо обов’язковості нотаріального посвідчення та державної реєстрації даного договору купівлі-продажу, таке визнання позову відповідачем суперечить вимогам закону.

Згідно ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.   

Відповідно до ч.3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації –з моменту державної реєстрації.  

Згідно положень ст.182 Цивільного Кодексу України право власності на об'єкти нерухомого майна до державної реєстрації не виникає.

За змістом ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину робить такий правочин нікчемними, якщо він відповідно до чинного законодавства підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.   

Частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.   

Разом з тим, суд приймає до уваги роз'яснення, що містяться в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09 р., згідно яких, норма ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210, 640 Цивільного кодексу України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилась від його посвідчення та чи не втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Таким чином, договір купівлі-продажу нерухомого майна  укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. У разі недотримання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір, відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України є нікчемним і не породжує для сторін будь-яких правових наслідків.   

Відповідно до ч. 1  ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин суд вважає, що доводи, наведені позивачем є необґрунтованими,  спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України,  стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи, що позивачеві в задоволенні позовних вимог відмовлено, підстав для відшкодування судових витрат, понесених позивачем, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 212 –215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 виробничого кооперативу «Хлібороб»с. Заруддя Оратівського району Вінницької області про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності відмовити.

Судові витрати залишити без відшкодування.    

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Оратівський районний суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для  подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ  

Повне рішення складено 13.12.2011 року.