ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2006 р. | № 16/3 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів: | Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Дніпропетровського державного аграрного університету, м.Дніпропет ровськ |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р. |
у справі | №16/3 |
господарського суду | Дніпропетровської області |
за позовом | приватного підприємства "Аудиторська фірма "Експерт Плюс", м.Дніпропет ровськ |
до | Дніпропетровського державного аграрного університету, м.Дніпропет ровськ |
про | стягнення 2 167,88 грн. |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: | не з'явився |
від відповідача: | Довгий Г.І. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2006 р. у справі №16/3 (суддя Загинайко Т.В.) визнано недійсним договір від 03.08.2004 р. №49/04 між приватним підприємством "Аудиторська фірма "Експерт Плюс" та Дніпропетровським державним аграрним університетом. У позові відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок позивача.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду, приватним підприємством "Аудиторська фірма "Експерт Плюс" було подано апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р. у справі №16/3 (судді: Науменко І.М., Голяшкін О.В., Білецька Л.М.) апеляційну скаргу приватного підприємства "Аудиторська фірма "Експерт Плюс" задоволено: рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2006 р. у справі №16/3 скасовано; позов задоволено частково: стягнуто з Дніпропетровського державного аграрного університету (далі —ДДАУ) на користь приватного підприємства "Аудиторська фірма "Експерт Плюс" заборгованість у сумі 1 799,00 грн., витрати зі сплати державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., витрати з розгляду апеляційної скарги в сумі 51,00 грн.; провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення пені припинено.
У касаційній скарзі ДДАУ просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р. у справі №16/3, залишити без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2006 р. та покласти судові витрати на позивача, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст. 203, 237, 241 Цивільного кодексу України, оскільки ні проректор Карцев О.О., ні головний бухгалтер Цвіркунова Л.В. не мали повноважень ні на підписання, ні на подальше схвалення договору від 03.08.2004 р. №49/04.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
03.08.2004 р. між сторонами —ПП "Аудиторська фірма "Експерт Плюс" (виконавець) та ДДАУ (замовник) укладено договір №49/04, відповідно до умов якого (п. 1.1) виконавець приймає на себе зобов'язання з проведення експрес-перевірки фінансової документації замовника по нарахуванню заробітної плати та розрахункам з фондами загальнообов'язкового державного страхування за період із 01.01.2003 р. по 30.06.2004 р.
Згідно з преамбулою до договору, договір від імені замовника —Дніпропетровського державного аграрного університету укладено ректором —Шемавньовим Володимиром Іллічем, який діє на підставі статуту.
Відповідно до п. 1.2 договору під експрес-перевіркою розуміється проведення аналізу фінансової, бухгалтерської та податкової документації замовника, пов'язаної з нарахуванням заробітної плати, нарахуванням та сплатою прибуткового податку та внесків до фондів загальнообов'язкового державного страхування; складання звіту про проведену роботу з зазначенням виявлених порушень по нарахуванню заробітної плати, нарахуванню та сплаті прибуткового податку та внесків до фондів загальнообов'язкового державного страхування, а також рекомендації щодо усунення виявлених порушень.
Згідно з п. 2.3 договору виконавець зобов'язується за результатами проведення експрес-перевірки надати звіт у письмовій формі, завірений підписом та печаткою.
Строки проведення перевірки сторонами обумовлені в розділі 3 договору та визначені у додатку 1 до договору, який є невід'ємною його частиною. Згідно календарного плану експрес-перевірка складається з двох етапів. За результатами кожного виконаного етапу виконавцем надається звіт про проведену роботу відповідно до вимог п.п. 1.2 та 2.3 договору. У звіті надається аналіз по кожному місяцю, а також фіксуються порушення по кожному місяцю. Після надання замовнику звіту факт надання послуг виконавцем за кожним з етапів підтверджується підписанням обома сторонами акта про надання послуг (п. 3.2 договору).
Розмір та умови оплати сторонами встановлені у розділі 4 договору.
У відповідності з п. 4.2 договору розмір винагороди за договором складає 2 570,00 грн. Кошторис по формуванню розміру винагороди наведений у додатку 2, який є невід'ємною частиною договору. Сума винагороди по першому етапу складає 1 713,30 грн., по другому —856,00 грн.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що замовник до 10.08.2004 р. здійснює передплату в розмірі 30% від суми винагороди за виконання першого етапу за договором. Після підписання обома сторонами акта про надання послуг за кожним з етапів замовником протягом 10 днів здійснюється перерахування решти 70% винагороди за виконаний етап, а також передплати в розмірі 30% від вартості наступного етапу.
Позивач (вважаючи, що ним було виконано умови договору від 03.08.2004 р. №49/04 щодо проведення експрес-перевірки фінансової документації замовника по нарахуванню заробітної плати та розрахунків із фондами загальнообов'язкового державного страхування за період із 01.01.2003 р. по 30.06.2004 р. і надання відповідного звіту відповідачу), звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості по розрахункам за договором від 03.08.2004 р. №49/04 на підставі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, посилаючись на попереднє звернення до відповідача з вимогою про оплату боргу в розмірі 1 799,00 грн. (лист від 01.09.2005 р. №03-068/5).
Приймаючи рішення про визнання недійсним договору від 03.08.2004 р. №49/04 між приватним підприємством "Аудиторська фірма "Експерт Плюс" і Дніпропетровським державним аграрним університетом на підставі ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та відмову в позові, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; по-друге, незважаючи на те, що згідно з преамбулою до договору, останній від імені замовника укладено ректором Шемавньовим Володимиром Іллічем (який діє на підставі статуту), договір від імені замовника підписано неуповноваженою особою, якій не надавалося будь-яких доручень на підписання договору; по-третє, доказів подальшого схвалення договору відповідачем не надано, а посилання позивача на здійснення відповідачем попередньої оплати за договором у сумі 771,00 грн. не може бути взято до уваги, оскільки в банківській виписці від 11.08.2004 р. не зазначено призначення цієї суми як попередньої оплати за договором; по-четверте, відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою–третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; по-п'яте, акт про надання послуг від 21.08.2004 р. на суму 1 799,00 грн. складено позивачем раніше, ніж експертний висновок від 02.09.2004 р.; по-шосте, позивачем не подано доказів вручення експертного висновку та акта надання послуг і підписання останнього повноважною особою відповідача.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що: по-перше, факт підписання договору проректором ДДАУ Карцевим О.О., який не мав відповідних повноважень на підписання договору встановлено господарським судом і підтверджується сторонами; по-друге, відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою; при цьому правочин вважається схваленим у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання, а доказом наступного схвалення вказаного договору відповідачем є перерахування грошових коштів у сумі 771,00 грн. як попередньої оплати за договором; по-третє, позивачем надані докази вручення актів та експертного висновку головному бухгалтеру, який є уповноваженою особою відповідача.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Так, господарськими судами не встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки всім доказам у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Термін виконання зобов'язання з оплати винагороди виконавцю (позивачу) встановлено у розділі 4 договору: до 10.08.2004 р. —попередня оплата у розмірі 30% від суми винагороди за виконання першого етапу; протягом 10 днів після підписання обома сторонами акта надання послуг по кожному з етапів —перерахування 70% винагороди за виконаний етап, а також попередньої оплати в розмірі 30% вартості наступного етапу (п. 4.3 договору).
Однак, висновки господарських судів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання з виплати винагороди позивачу, ґрунтуються на аналізі відповідності договору від 03.08.2004 р. №49/04 вимогам чинного законодавства.
При цьому господарські суди не встановили наявність правових підстав для пред'явлення позову про стягнення заборгованості за виконані роботи за договором №49/04 з огляду на строки виконання зобов'язання з виплати винагороди виконавцю, встановлені в п. 4.3 договору (10 днів після підписання обома сторонами акта виконання послуг), у т.ч. не встановили, чи наступив строк виконання зобов'язання з виплати винагороди виконавцю за договором.
Що стосується висновків господарських судів щодо наступного схвалення договору №49/04, підписано неуповноваженою особою, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Однак, господарські суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням (господарський суд першої інстанції на те, що в банківській виписці від 11.08.2004 р. не зазначено призначення суми 771,00 грн. як попередньої оплати за договором; а господарський суд апеляційної інстанції —на наступне схвалення договору уповноваженою особою відповідача шляхом перерахування суми попередньої оплати 771,00 грн.) не взяли до уваги, що відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою, і не встановили якою конкретно особою підписано платіжне доручення про перерахування 771,00 грн., у т.ч. чи підписано зазначене платіжне доручення особою, уповноваженою в установленому законом порядку на укладання або наступне схвалення договору.
Крім того, господарським судом апеляційної інстанції не було надано оцінки доводам відповідача про те, що: по-перше, акт виконаних робіт на суму позову (1 799,00 грн.) від 21.08.2004 р. було підписано раніше, ніж виконано саму роботу, оскільки експертний висновок підписано лише 02.09.2004 р.; по-друге, відмітка на актах про їх прийняття неуповноваженою особою —головним бухгалтером не свідчить про прийняття виконаних робіт за договором відповідачем шляхом підписання акта надання послуг, як це передбачено умовами договору.
Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дніпропетровського державного аграрного університету задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2006 р. у справі №16/3 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна