Справа №  1-388/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

  08.12.2011 м. Хуст

 Хустський районний  суд

                                                                                                                                 Закарпатської області                         

                          в складі: головуючого-судді             Данюк В.В.

                                                             при секретарі             Марченко А.В.

                                    з участю: прокурора             Рожкова В.О.

                                  захисника підсудного             ОСОБА_1    

                                захисника потерпілого              ОСОБА_2  

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу

про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, освіта середня, непрацюючого, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_3, 14 серпня 2011 року біля 18-ї години, керуючи власним автомобілем марки «Мерседес Спрінтер» та їдучи з Російської Федерації, на прохання пасажира ОСОБА_4 який перебував у нетверезому стані, зупинив автомобіль в с. Чаруків Луцького району Волинської області, щоб той вийшов. Коли ОСОБА_4 вийшов з мікроавтобуса на подвір’я, між ним та водієм ОСОБА_3 виникли неприязні відносини, які переросли в конфлікт, внаслідок якого ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_4. два рази долонею правої руки в область щелепи, заподіявши останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину визнав повністю, підтвердив встановлені судом обставини, згідний з доказами, зібраними відносно нього органами досудового слідства і вважає за недоцільне дослідження їх в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 299 КПК України переконавшись у добровільності та істинності позицій підсудного, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного і потерпілого та дослідженням даних про особу підсудного.

          В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 суду пояснив, що з весни 2011 року він та його син з дружиною і малолітньою онукою знаходилися на заробітках у Новгородській області Російської Федерації. Його онука ОСОБА_5 захворіла і він з невісткою та онукою на власному мікроавтобусі марки «Мерседес Спрінтер» виїхали додому. З ними також поїхали ще декілька робітників з Хустського району, які також там працювали. Виїхали вони 13 серпня 2011 року. Троє з цих робітників, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_6, та ОСОБА_7 сіли в автобус вже напідпитку. В дорозі вони продовжували вживати спиртні напої та кілька разів затівали бійку. На його прохання припинити таку поведінку вони не реагували. Кілька разів він зупиняв автобус, щоб заспокоїти їх. 14 серпня 2011 року біля 19 години ОСОБА_4 попросив зупинити автобус, щоб справити його потреби. Коли ОСОБА_4 виходив з автобуса то почав чіплятися до хворої онуки. Він не витримав і виштовхнувши його з автобуса наніс йому два удари долонею правої руки в обличчя і відійшов від нього. Коли повернулися інші пасажири, які також виходили вони знову поїхали. По дорозі ОСОБА_4 скаржився, що його болить щелепа. Приїхавши додому він повіз ОСОБА_4. до Хустської РЛ де лікарі виявили у нього перелом щелепи. Щиро розкаюється у вичиненому і обіцяє, що такого більше не повториться.

Потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що 13 серпня 2011 року він разом з бригадою робітників з якими перебував у Новгородській області Російської федерації на заробітках виїхав додому на мікроавтобусі, яким керував ОСОБА_3 В дорозі вони з бригадою випивали горілку й іноді просили водія зупинити автобус, щоб справити їх потреби. По дорозі в автобусі вони випивши голосно говорили, не дивлячись на те, що з ними також їхали невістка ОСОБА_3 та однорічна онука. 14 серпня біля 19 години вони проїжджали с. Чаруків Луцького району і він будучи випившим, попросив ОСОБА_3 зупини автобус, щоб вийти з ОСОБА_6 та справити їх потреби. Коли вони вийшли, ОСОБА_6 побіг в лісок, а він почав курити біля автомобіля. На це вийшов ОСОБА_3 і сказавши, що він його дістав зі своїми зупинками вдарив його два рази долонею правої руки в щелепу. Він виплюнув кров і сказав ОСОБА_3 що той зламав йому щелепу. Коли вони приїхали до м. Хуст біля 01 години 15 серпня 2011 року підсудний завіз його у Хустську РЛ, де лікарі виявили у нього перелом щелепи. Претензій матеріального та морального характеру до підсудного ОСОБА_3 він немає. Цивільного позову по справі заявляти не буде.      

Дії підсудного суд кваліфікує за ст. 122 ч. 1 КК України: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.  

          По місцю проживання підсудний характеризується позитивно.  (а.с. 41).

          Згідно довідки Липецько-Полянської сільської ради Хустського району від 01.09.2011 року № 860 на утриманні у ОСОБА_3 знаходиться одна неповнолітня дитина син ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с. 42).

          Згідно довідки ВОІ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_3, раніше судимим не значиться. (а.с. 80).

          Обираючи міру покарання підсудному суд враховує обставини, що пом’якшують відповідальність: визнання вини, щире розкаяння у вчиненому, підсудний раніше не судимий, має на утриманні одну неповнолітню дитину.

          Обставини, які обтяжують відповідальність судом не встановлені.  

Виходячи з обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, а саме те, що підсудний у вчиненому щиро розкаявся, раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, суд приходить до висновку про можливість виправлення і перевиховання підсудного без відбування покарання і звільнення його від покарання з випробуванням тобто застосувати до нього ст. 75 КК України.

Цивільного позову по справі не заявлено.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд ,-

З А С У Д И В :

 ОСОБА_3 за ст. 122 ч. 1 КК України до одного року позбавлення волі.

          На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_3 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

          Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд.

          Вирок може бути оскаржено протягом 15 діб з моменту його проголошення в апеляційний суд Закарпатської області.

Суддя   Данюк В.В.

08.12.2011