Справа  № 2-а-3064/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06 жовтня 2011 року                                                                       м.Ромни

Роменський  міськрайонний  суд  Сумської області  в складі: головуючого судді Глущенко Є.Д. при секретарі Салій О.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду в Роменському районі про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов’язання нарахувати і виплатити суму підвищення до пенсій «Дітям війни»

        в с т а н о в и в:

          Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Вимоги мотивував тим, що йому виплачувалася не в повному обсязі щомісячна соціальна допомога як дитині війни, що передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому вказану допомогу з 9 липня 2007р. по день ухвалення рішення.

          Сторони в судове засідання не з’явилися. Позивач в заяві до суду позовні вимоги підтримав , просив справу розглядати без його участі. Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечення мотивував відсутністю коштів для цих виплат та відсутністю порядку і підстав для їх виплати. Просив в позові відмовити, справу слухати без участі його представника.

          Суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності сторін   в  порядку письмового провадження на підставі наявних  у справі доказів.

          Суд, дослідивши подані сторонами докази, дійшов такого висновку.

          Судом встановлено, що позивач є дитиною війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни. Вказана обставина підтверджується копією пенсійного посвідчення.

          Позивачеві вказана допомога виплачувалася у розмірі 10 % від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не у розмірі 30 %, як встановлено ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни». Ця обставина визнана відповідачем в запереченні.

Ухвалою суду від  30 травня  2011р. позовні вимоги позивача  за період з 9 липня  2007р. по 21 жовтня 2010 р. залишені без розгляду

          Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача нараховувати щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22 жовтня  2010р. і по день прийняття рішення, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими з огляду на зазначене.

Відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»особі, яка є дитиною війни повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30  відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011р. встановлено, що у 2011 році норми і положення …  статті  6  Закону  України  "Про соціальний захист  дітей  війни"   застосовуються  у порядку  та  розмірах,  встановлених  Кабінетом  Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету  Пенсійного  фонду України на 2011 рік".

На виконання п. 7 вказаного закону постановою Кабінету  Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»установлено, що дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту » та «Про жертви нацистських переслідувань») підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, проводиться у розмірі 49, 80 грн. ( Постанова опублікована 23 липня 2011 року).

Виходячи із системного аналізу зазначених норм вказаного законодавства, відповідач з 22 жовтня 2010р.  мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка підлягає стягненню з 22 жовтня 2010р. по 22 липня 2011р.включно, з врахуванням вже проведених виплат, а не по день винесення судом рішення як просить позивач.  

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

          Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

           Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

           За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

           З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»покладено на відповідача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

-          щодо призначення пенсії;

-          підготовки документів для її виплати;

-          забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням –забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань  перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.     

Тому вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 7, 11, 71, 86, 159, 163 КАС України, ст. 8, ч.3 ст. 22, ст. 64 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,   Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011р.,  постановою Кабінету  Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», суд

п о с т а н о в и в:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Роменському районі Сумської області.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Роменському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 22 жовтня 2010р. по 31 грудня 2010 року, з врахуванням проведених виплат за цей період,  та з 1 січня 2011р. по 22 липня 2011 року включно з врахуванням проведених виплат за цей період.

В іншій частині позовних вимог  відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Роменський міськрайонний суд протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, з подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, і набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.

          Головуючий   - підпис -

          Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Є. Д. Глущенко