Справа  № 2-4856/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

07 грудня 2011 року    Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:  

            головуючого – судді Пащенко Т.П.

           при секретарі – Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (дошлюбне Лотоковська) Л.М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 04.03.2003 року Комишівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, актовий запис №03, мотивуючи тим, що вони з листопада 2010 року не проживають разом та спільне господарство не ведуть з тих підстав, що між ними відсутнє взаєморозуміння та почуття любові. Вважає примирення неможливим.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав.

Вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.          

В судовому засіданні встановлено, що сторони знаходяться в шлюбі з 04.03.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії 1-ЖД №112292 від 04.03.2003 року. Від шлюбу дітей не мають. Сторони з листопада 2010 року не проживають разом та спільне господарство не ведуть з тих підстав, що між ними відсутнє взаєморозуміння та почуття любові.

Питання щодо розподілу спільного майна подружжя буде вирішено в окремому судовому процесі.

Ч. 1 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ч. 3 ст. 109 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сумісне проживання подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, які мають істотне значення.

Оскільки сторони однією сім’єю не проживають, поновити шлюбно-сімейні стосунки  наміру не мають, подальше сумісне проживання сторін і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивачки, а також відповідач позов визнав, наслідки визнання позову відповідачу роз’яснено відповідно до вимог ч.2 ст.174 ЦПК України, суд вважає за можливе шлюб розірвати.

Керуючись ст.ст.10,11,60,61,208,209,212,213-215,218 ЦПК України, ст.ст.110,112 СК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

 Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 04.03.2003 року Комишівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, актовий запис №03 – розірвати.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.    

Суддя           ОСОБА_3