КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД міста мАКіїВКИ

ДОНЕЦьКОї ОБЛАСТі                                                     

                                                                                                                                                                                                                        Справа № 2-а-890/11

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

І  М  Е  Н  Е  М   У  К  Р  А  Ї  Н  И

8 листопада 2011 року                                                                                            м. Макіївка           

          Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

                                                                  головуючий суддя                     Перевєрзєв М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївка в порядку письмового провадження цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання  неправомірними  дій суб’єкта владних повноважень та покладання зобов’язання здійснити нарахування та виплату сум недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог закону, поновлення строку звернення до адміністративного суду,

В   С  Т  А  Н  О  В  И  В :

4 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся  до суду з неодноразово уточненим під час розгляду справи адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради (далі–УПСЗН) про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень, покладення зобов’язання здійснити нарахування і виплату сум недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення та поновлення строку звернення до адміністративного суду, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем його права на отримання соціальних виплат у гарантованому законом розмірі.

Заявник ОСОБА_1, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, у судове засідання не з’явився, надавши суду письмову заяву про можливість розгляду справи  за його відсутності.  

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що він є інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов’язане з іонізованим випромінюванням при випробовуванні ядерної зброї у 1954 році, перебуває на обліку в УПСЗН та прирівняний до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії.  Відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених для виплат інвалідам другої групи. У березні 2011 року він звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування і виплати коштів на оздоровлення  за 2008-2010 роки, однак йому було відмовлено, оскільки, на думку відповідача, він не є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, а є тільки особою, що прирівняна до них, у зв’язку з чим така соціальна виплата на нього не поширюється.

Посилаючись на порушення його конституційного права на належний соціальний захист, ОСОБА_1 просить суд визнати неправомірними дії суб’єкта владних повноважень та зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити йому суму недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2010 роки відповідно до вимог закону.

Позивач просить поновити йому строк звернення з позовом до адміністративного суду, посилаючись на те, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2008 року скасована постанова Донецького окружного адміністративного суду та задоволено його адміністративний позов: стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради за рахунок Державного бюджету України недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2005, 2006, 2007 роки в сумі 3448 грн. Однак відповідач по справі не погодився з даним судовим рішенням та оскаржив його у касаційному порядку у Вищому адміністративному суді України, постановою якого від 10 грудня 2009 року визнано порушення суб’єктом владних повноважень вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», та наявність у нього права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.

У примусовому порядку постанова суду була виконана УПСЗН тільки 1 липня 2010 року.

Він був впевнений у стабільності законодавства держави України, тому чекав завершального вирішення спору в суді вищої інстанції, щоб у подальшому управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради добровільно, самостійно повинно було б здійснити йому виплати на оздоровлення за минулі роки.

Крім того, 18 лютого 2010 року Законом України № 1691-IV “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», розгляд справ, пов’язаних із соціальними виплатами, передано місцевим загальним судам для їх розгляду у порядку цивільного судочинства. У зв’язку з цим на спірні правовідношення по стягненню допомоги на оздоровлення поширювався передбачений нормами Цивільного кодексу України 3 річний строк позовної давності.

Він є людиною похилого віку (76 років), інвалідом другої групи, за цей період неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні у медичних закладах. Службові особи управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради неодноразово повідомляли його про реальну можливість вирішення цього питання вищими органами виконавчої влади України. За віком та освітою він не мав об’єктивної можливості ознайомитись з усім об’ємом законодавства, тому на незначний час пропустив строк звернення до суду за захистом порушеного права.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що строк звернення з адміністративним позовом до суду ним пропущений з поважних причин, тому просить його поновити.

Відповідач - управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради, яке належним чином було повідомлено про дату, час і місце судового розгляду справи, не використало наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні, тому суд вважає можливим розглянути і вирішити справу відповідно до положень статті 128 КАС України за його відсутності у письмовому проваджені на підставі наявних у ній доказів.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов’язане з іонізованим випромінюванням при випробуванні ядерної зброї у 1954 році, перебуває на обліку в управлінні праці та соціальному захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради та прирівняний до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії ІІ групи інвалідності, що підтверджено посвідченням серії А № 149746 с.

Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України від 28 лютого 1991 р. № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі –Закон № 796-ХП), яка визначає категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій, до таких категорій належать: зокрема, громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї та, належать до категорії 1, або 2, або 3.

Аналіз зазначеної норми закону дає підстави суду прийти до висновку, що положення Закону № 796-XII поширюються у повному обсязі на осіб, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. Позивач ОСОБА_1 відноситься саме до цієї категорії осіб.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі органів державної влади.

За таких обставин позиція відповідача –управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради визнається судом помилковою.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права даної категорії громадян визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 р. № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі –Закон № 796-ХП), в абзаці 5 частини 4 статті 48 якого встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Згідно пунктів 3.4 постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року № 936  «Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нарахування та виплата компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів, міських, районних у містах рад.

За даними управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації ОСОБА_1, на підставі постанови Донецького апеляційного суду від 05 червня 2011 року нарахована та виплачена щорічна  допомога на оздоровлення за 2005, 2006 та 2007 роки –у розмірі 3448,00 грн. (повідомлення про безспірне списання коштів від 14.05.2010 р. б/н та від 24.06.2010 № 163).

Допомога на оздоровлення ОСОБА_1 відповідачем у 2008–2010 роки не нараховувалась.

Зазначені обставини підтверджені відповідними документами.

Підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статі 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», був викладений в новій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Між тим рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що втратили чинність, як такі, що є неконституційними, серед інших і положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України № 117- VІ, унаслідок чого у 2008 році підлягають застосуванню положення статті 48 Закону № 796-ХІІ в редакції від 19.12.2006 р.

Рішення Конституційного Суду України (п.5) є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що є неконституційними.

Законами України від 26 грудня 2008 року № 835-1V «Про Державний бюджет України на 2009 рік»(стаття 71) та від 27 квітня 2010 року № 2154«Про Державний бюджет України на 2010 рік»(стаття 70) надано право Кабінету Міністрів України у 2009 і 2010  роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 32 «Про порядок використання у 2009 році коштів державного бюджету, передбачених за деякими програмами»(з наступними змінами), встановлено, що кошти державного бюджету, передбачені за деякими програмами, використовуються у 2009 році відповідно до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається, з урахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік». У зазначеному Переліку відсутні нормативно-правові акти, які обмежують соціальні виплати, пов’язані з розміром мінімальної заробітної плати.

Кабінетом Міністрів України на виконання положень статті 70 Закону № 2154 постанови щодо встановлення розміру соціальних виплат не приймалися.

Таким чином, у 2009 та 2010 роках Кабінет Міністрів України не скористався наданим правом і не прийняв постанов, які стосувалися б визначення розміру соціальних виплат, пов’язаних з мінімальною заробітною платою.

Допомога на оздоровлення ОСОБА_1 до теперішнього часу відповідачем за періоди 2008-2010 роки не нарахована і не виплачена.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, як визначено в частині 4 статті 9 КАС України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідачем не надано достовірних,  беззаперечних доказів правомірності дій щодо нездійснення нарахування і виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення з підстав і розміру, визначених у Законі.

Виходячи з встановленого статтею 8 Конституції  України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 за 2008-2010 роки повинна бути сплачена у відповідності до положень статті 48 Закону № 796-ХП із застосуванням мінімальних розмірів заробітних плат, які були встановлені Законами України про Державний бюджет на відповідні. Неправомірними діями службових осіб відповідача у зазначений період були порушені встановлені законом і Конституцією України права і законні інтереси ОСОБА_1, у зв’язку з чим позовні його вимоги визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладені ОСОБА_1 у позовній заяві обставини щодо обґрунтування поновлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску такого строку та вважає, відповідно до положень статті 100 КАС України, за необхідне його поновити.

З огляду на те, що відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до статті 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 9, 71, 88, 99, 100, 122, 128, 158, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 14, 48, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статтями 19, 46 Конституції України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду, пропущений з поважних причин.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради з нарахування і виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008, 2009 і 2010 роки на підставі нормативно –правового акту Кабінету Міністрів України.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради провести нарахування і виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008, 2009 і 2010 роки у відповідності до положень частини 4 статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адмініс тративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:                                                                                 Перевєрзєв М.М.