02.12.2011

Справа №  2а-3064/2011

П О С Т А Н О В  А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

02 грудня  2011року                                                                                                                  Цюрупинський районний суд

                                                                                                                 Херсонської області

в складi суддi                                                                                                                              ОСОБА_1

при секретарi                                                                                                                               ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залi суду в м. Цюрупинську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі про поновлення пропущеного строку та зобов’язання  УПФ України в Цюрупинському районі  здійснити перерахунок отримуваної пенсії як “дитині війни”,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, відповідно до якого просить поновити пропущений ним строк звернення до суду за захистом порушеного права та зобов’язати УПФ України в Цюрупинському районі здійснити перерахунок щомісячного підвищення до отримуваної пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії починаючи з 01.01.2011р. В позовній заяві зазначив, що він має статус дитини війни і відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії з 2006 року. Але ця норма Закону відповідачем не виконується, на протязі 2006-2010рр. він не отримує таке підвищення у розмірі, встановленому ст. 6 Закону незважаючи на рішення Конституційного Суду України  від 09.07.2007р.  та  22.05.2008 р., чим порушено його права, про що дізнався після звернення до УПФ України в Цюрупинському районі 20.11.2010р., тому просить позов задовольнити.

В позовній заяві позивач просить розглянути справи за його  відсутності.

Від відповідача надійшло заперечення на позов, в якому він теж просить розглядати справу в його відсутності та зазначає, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсій. З травня 2008 року розмір підвищення пенсії був встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”. Згідно п.8 цієї постанови дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48,10грн., з 1 липня -48,20грн., з 1 жовтня - 49,80 грн. до цього періоду позивачу виплачується підвищення до пенсії у встановленому цією постановою  у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Посилання позивача на ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування”, що розмір надбавки має вираховуватися з мінімального розміру пенсії за віком є неправильним, оскільки він застосовується виключно при визначені розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а для розміру надбавок та підвищення до пенсій він не застосовується і для цього до вказаного Закону належить внести відповідні зміни. Тому у позові просять відмовити.

 Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

 Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни відповідно до пенсійного посвідчення  виданого Управлінням Пенсійного Фонду України в Цюрупинському районі, та отримує пенсію. До 2008 року підвищення до пенсії, як дитині війни, позивачеві не нараховувалось і не виплачувалось. З травня 2008 р. таке підвищення йому виплачується. При цьому розмір виплати складав: у травні - червні 2008 року - 48,10 грн. у липні - вересні 2008 року - 48,20 грн., а з жовтня 2008 року по даний час - 49,80 грн. щомісячно, що визнано відповідачем.  

  Ці обставини підтверджуються копією пенсійного посвідчення та письмовим запереченням відповідача про розмір нарахованого пенсіонеру   підвищення до пенсії.

 Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”№2195-І/ від 18.11.04 р. встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

 На 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195 було зупинено пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р, який рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року визнано неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

 Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 09.07.2007 р. вищезазначені норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратили чинність, а, отже, з цього часу положення ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” діяли в повному обсязі, але всупереч рішенню Конституційного Суду України підвищення до пенсії позивачеві за період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. відповідачем не нараховувалось і не виплачувалось.  Законом України від 28.12.2007р. до п. 41 розділу II  Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік” було внесено  зміни до Закону України “Про соціальний статус дітей війни” і стаття 6 була викладена в новій редакції, якою встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України  “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. зазначені зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

 Тому  з 22.05.2008 р. вищезазначені норми Закону України Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність, а, отже, з цього часу діє положення ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 18.11.04  року, тобто в редакції, яка діяла до 01 січня 2007 року.

   За конституційними нормами, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, і виходячи з пріоритетності Законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії; підлягає застосуванню стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 18.11.04р., але всупереч цьому підвищення до пенсії позивачеві відповідачем нараховувалось і виплачувалось не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому законом, а в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”,  чим істотно звужується обсяг встановлених Законом № 2195 прав.

Розмір мінімальної пенсії за віком, на який міститься посилання у зазначеному  Законі, визначається лише ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому саме виходячи з вказаного розміру має проводитися розрахунок, і він не може бути змінений постановою Кабінету Міністрів України, як підзаконним актом. Разом з тим,  Законом України від 14.06.2011 року за №3491-VІ “Про державний бюджет України на відповідний рік”, зокрема п 4 Прикінцевих   положень , визначено, що норми ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМ України.  КМ України 06.07.2011 року за №745 прийнято постанову “Про встановлення деяких розмірів, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету” на виконання вказаного вище закону, якою встановлено щомісячний розмір  підвищення до пенсії дітям війни в сумі 49,80 грн. Ця постанова вступила в дію з 23.07.2011 року строком дії до кінця поточного 2011 року.

Відповідно до положень частини 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 162 КАС України  при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.  Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав і свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

В порушення зазначених  вище норм відповідач не здійснив у визначеному законом порядку нарахування та виплату підвищення належної позивачеві пенсії. Позивач вже звертався до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі про поновлення пропущеного строку та зобов’язання УПФ України в Цюрупинському районі щодо здійснення перерахунку отримуваної пенсії як дитині війни. Постановою від 19.01.2011 року позов ОСОБА_3 було задоволено частково, постановлено здійснити необхідні виплати за період з 01.06.2010 року по 19.01.2011 року за рахунок Державного бюджету України.

Позивач знову звернувся до суду з адміністративним позовом 03.08.2011р. та просить здійснити  перерахунок отримуваної пенсії як дитині війни починаючи з 01.01.2011року.

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України строки  звернення до суду за захистом порушеного права встановлено у 6 місяців, тому саме в межах строків позовної давності позов підлягає задоволенню. Належних доказів на підтвердження поважності підстав пропуску строку не надав, тому саме в  межах строків позовної давності позов підлягає задоволенню.  З урахуванням чинних на дату ухвалення судового рішення Закону України від 14.06.2011 року та постанови КМ України від 06.07.2011 року, на які суд послався вище, обов’язок щодо здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії суд покладає на відповідача станом на дату набрання чинності постанови КМ України за №745, тобто на 23.07.2011 року. Позицію УПФ України в Цюрупинському районі, викладену в запереченні, суд вважає необґрунтованою, оскільки саме на відповідача покладено обов’язок щодо призначення, нарахування та виплати пенсій громадянам відповідно до чинного законодавства, що останнім не виконано.

 Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню з 03 лютого 2011р.  по 22 липня 2011р.

 Відповідно до положень ст. 256 КАС України постанова підлягає негайному виконанню в межах виплати суми підвищення

до  пенсії за один місяць.

 Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 99, 256 КАС України, ч.1 ст. 28  ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. 6 ЗУ  “Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 18.11.2004 р.,  ЗУ від 14.06.2011 року за №3491-VІ “Про державний бюджет України на відповідний рік”,  суд

ПОСТАНОВИВ:

 Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити  частково.

 Зобов’язати Управління пенсійного Фонду України в Цюрупинському районі здійснити перерахунок належної   ОСОБА_3 пенсії з її підвищенням в 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням проведених виплат та здійснити  необхідні перерахунок та  виплати за період з 03 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року за рахунок Державного бюджету України, а в межах виплати суми підвищення до пенсії за один місяць - виконання постанови здійснити негайно.

   В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

   На постанову протягом десяти днів з дня отримання її копії може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного адміністративного суду через Цюрупинський районний суд з одночасним надісланням  копії  апеляційної скарги  до суду апеляційної інстанції.

Суддя:                                                                                                                                                                              С.І. Сіденко