ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2006 р. | № 30/396-05-9154 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України на рішення господарського суду Одеської області від 9 грудня 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28 березня 2006 року у справі № 30/396-05-9154 за позовом представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до Морського регіонального рятувально-координаційного центру про виселення, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2005 року представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Морського регіонального рятувально-координаційного центру про виселення відповідача з незаконно займаних приміщень першого, другого поверху, горища та антресолі загальною площею 599,45 м2, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 25, посилаючись на порушення відповідачем умов договору оренди № 27/6 від 28 січня 2004 року та Закону України “Про оренду державного та комунального майна” щодо звільнення орендованого приміщення у зв’язку із закінченням договору оренди.
Рішенням господарського суду Одеської області від 9 грудня 2005 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28 березня 2006 року, позов задоволено. Виселено відповідача із нежитлових приміщень першого, другого поверху, горища та антресолі загальною площею 599,45 м2, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Рішельєвська, 25. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.
У касаційній скарзі та доповненні до неї Державна спеціалізована (воєнізована) аварійно-рятувальна служба МНС України просить скасувати постановлені у справі судові рішення, посилаючись на те, що дані судові рішення стосуються її прав та обов’язків, проте її не було залучено до участі у справі. Крім того, судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін, вказуючи на відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доповнення до неї, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов та, залишаючи рішення місцевого господарського суду без змін, попередні судові інстанції виходили з вимог Цивільного кодексу України та Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Спірний об’єкт є власністю територіальної громади м. Одеси. 28 січня 2004 року сторони уклали договір оренди нежитлового приміщення № 27/6 на строк до 31 грудня 2004 року. 8 грудня 2004 року позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про не продовження строку дії договору оренди № 27/6 від 28 січня 2004 року, укладеного сторонами, та запропонував відповідачу виконати умови п. 4.7 договору оренди № 27/6 щодо передачі позивачу у 15-денний термін орендованого приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідач, після закінчення строку дії договору оренди, орендоване приміщення не звільнив та за актом його позивачу не передав.
Висновок місцевого та апеляційного господарських судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
Твердження касаційної скарги про те, що прийняті судові рішення стосуються прав та обов’язків скаржника, безпідставні.
Встановлено, що позивачем укладено договір оренди з відповідачем, який є окремою юридичною особою. На час вирішення спору його не було виключено з державного реєстру, не припинено його цивільної правоздатності та цивільної дієздатності.
Прийняті у справі судові рішення стосуються лише прав та обов’язків відповідача, а не особи, яка подала касаційну скаргу.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної спеціалізованої (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 9 грудня 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28 березня 2006 року у справі № 30/396-05-9154 –без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.