Справа №2 «а»-1036/2007р.

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2007 р.                            Барський районний суд Вінницької області

в складі:   головуючого судді Панчишина А.Д.

при секретарі Золюк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Барської райдержадміністрації Вінницької області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

В заяві до суду позивачка вказала, що вона визнана членом сім'ї померлого ветерана війни та відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" її щорічно до 5-го травня повинна надаватися разова грошова допомога в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком. Однак, призначена грошова допомога за 2004 - 2005 роки виплачувалася не в повному обсязі. Тому, позивачка змушена звертатися до суду та просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги.

В судовому засіданні позивачка повністю підтримала позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача по справі - Управління праці та соціального захисту населення Барської райдержадміністрації Вінницької області Кушта В.І. позов не визнав і заперечивши проти нього пояснив, що нарахування та виплата разової грошової допомоги позивачу проводилися на підставі Законів України „Про державний бюджет України" на відповідні роки, якими були встановлені розміри грошової допомоги окремим категоріям осіб.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позов слід задовольнити повністю. До такого висновку суд дійшов з слідуючого.

Так, позивачка являється членом сім'ї померлого ветерана війни, що підтверджується її посвідченням. Відповідно до ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" її щорічно до 5-го травня повинна надаватися разова грошова допомога в розмірі 5-ми мінімальних пенсій за віком. Але, всупереч вимогам ст. 2 зазначеного Закону та ст. 22 Конституції України, грошова допомога призначена позивачу за 2004-2005 роки виплачувалася не в повному обсязі.

Так, у 2004 році, відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік" її виплачено 65 грн. У 2005 році, відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" її виплачено 130 грн.

Мінімальна пенсія за віком, у 2004 році, відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03 р. складала 92,45 грн., а у 2005 році, відповідно до Законів України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 23.12.04 р. та „Про внесення змін до Закону „Про державний бюджет України на 2005р. складала 332 грн.

Таким чином, відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" сума виплати за 2004 рік мала складати: (92,45 грн. х 5)-65 = 397,25 грн., за 2005 рік (332х5)-250 = 1530, а загалом 1927,25 грн.

Тому, на користь позивача слід стягнути недоплачену частину разової щорічної грошової допомоги за 2004-2005 роки, оскільки рішенням Конституційного суду України № 20-РШ2004 від 01.12.2004 р. у справі за конституційними поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень статей 44,47,78,80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої, третьої, четвертої ст.. 78 Закону України «Державний бюджет України на 2004 рік» (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), положення статті 44 Закону України « Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни 1 групи - 195 грн., інвалідам війни 2 групи - 160 грн., інвалідам війни 3 групи - 130 грн., учасникам бойових дій - 120 грн., особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 195 грн., членам сімей загиблих та дружинам ( чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами - 65 грн. У вказаному рішенні Конституційного Суду України чітко визначено, що звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення до чинних законів за статтею 22 Конституції не допускається.

Оскільки Закон «Про бюджет України» приймається щорічно, а рішення про зменшення виплат у 2005 році приймалися після рішення Конституційного Суду за 2004 p., суд вважає, що і на майбутнє слід керуватися положеннями, на які посилався Конституційний Суд в 2004 р.

Посилання представників відповідача на те. що Закон України «Про Державний бюджет України» є пріоритетним відносно чинних законів не грунтується на ч. 2 ст. 152 Конституції України.

Суд не приймає до уваги і те, що управління праці та соціального захисту населення є неналежним відповідачем по справі, оскільки відповідно до ст.. 19 КАС України адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцем знаходження відповідача, і органи соціального захисту на місцях, як юридичні особи, несуть відповідальність за повноту соціальних пільг, передбачених діючим законодавством, втому числі Законом України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Відповідно до ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, покладено саме на органи праці та соціального захисту населення.

Суд, керуючись Конституцією України, Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України „ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та ст.ст. 9, 11,71,159, ч.4 ст. 128, ст.. ст.. 160-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Барської райдержадміністрації Вінницької області на користь ОСОБА_1недоплачену грошову допомогу як члену сім'ї померлого ветерана війни за 2004-2005 роки в розмірі 1927, 25 грн.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Барської райдержадміністрації Вінницької області на користь держави мито в розмірі 19,27 грн.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня її проголошення через суд першої інстанції.