КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2006 № 36/433-32/402
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Капацин Н.В.
Синиці О.Ф.
при секретарі: Голюк Н.І.
За участю представників:
від позивача - Август О.П. довіреність від 25.09.2006р. Бойко Р.В. довіреність від 28.08.2006р.
від відповідача 1 - Уланова І.В. довіреність № 602 від 29.12.2005р.
від відповідача 2 - не з”явився
від відповідача 3 - Стрижова О.Р. довіреність від 02.02.2005р.
від відповідача 4 - не з”явився
від третьої особи 1 - не з”явився
від третьої особи 2 - не з”явився
від Генеральної прокуратури України - не з”явився
Повноваження представників сторін перевірені з урахуванням ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29.08.2006р. стосовно повноважень Єфіменка Г.А., як керівника КП “Центральний ринок” та ухвали Євпаторійського міського суду АР Крим від 11.08.2006р. стосовно повноважень С”янова В.О., як керівника ВАТ “Дніпропетровський центральний ринок”.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Дніпропетровський центральний ринок" б/н від 15.09.06р.
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.09.2006
у справі № 36/433-32/402
за позовом колективного підприємства "Центральный ринок"
до Фонду державного майна України
Міністерства економіки України
відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок"
Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області
третя особа відповідача Дніпропетровська міська рада
Виконавчий орган Дніпропетровської міської ради
за участю Генеральної прокуратури України
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.12.2005р. (т.2,а.с.65) частковим задоволенням позову визнано право власності КП “Центральний ринок” на 68 будівель і споруд ринку по вул. Шмідта, 2 та 3 м. Дніпропетровська.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2006р. (т.2, а.с.125) та постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2006р. (т.2, а.с. 215) рішення господарського суду залишені без змін.
Постановою Верховного суду України від 11.07.2006р. (т.3, а.с.110) попередні судові рішення скасовані і справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховним судом України вказано на необхідність перевірки наявної компетенції виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради надавати позивачу в оренду земельну ділянку Центрального ринку, а також на необхідність повного з”ясування обставин справи щодо частини спірних об”єктів, які вже були предметом розгляду по визначенню власника у справі № 5/86.
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.09.2006р. (т.4. а.с.172) у новому складі (Хрипун О.О., Домнічева І.О., Ковтун С.А.) частково задоволено позов КП “Центральний ринок” та визнано за позивачем право власності на 57 будівель і споруд ринку по вул. Шмідта, 2 та 3 м. Дніпропетровська. В частині вимог про визнання незаконним та скасування протоколу розподілу вартості майна майнового комплексу Центрального ринку м. Дніпропетровська між регіональним відділенням ФДМУ по Дніпропетровській області і позивачем від 24.04.2004р. провадження у справі судом припинено. Рішення суду обґрунтовано тим, що нові будівлі та споруди збудовані позивачем за власні кошти на орендованій земельній ділянці з отриманим дозволом орендодавця земельної ділянки. Новозбудовані об”єкти не є поліпшеннями державного майна Центрального ринку, оскільки об”єктом договору оренди № 12/121 АД від 01.04.2000р. не був цілісний майновий комплекс в значенні ст.4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а тому відсутні підстави для отримання згоди Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на проведення такого будівництва.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 08.09.2006р., ФДМУ подав апеляційну скаргу, просить рішення скасувати, а в позові відмовити. ФДМУ посилається на невиконання господарським судом вказівок Верховного суду, ненадання позивачем технічної документації на новозбудовані об”єкти, що регіональне відділення Фонду не давало дозволу на поліпшення орендованого майна, що суд не перевірив наявність повноважень виконкому Дніпропетровської міської ради на надання в оренду земельних ділянок.
Регіональне відділення ФДМУ подало аналогічну скаргу, вказує на невстановлення судом органу, який до своїх повноважень мав право надавати земельні ділянки у користування, нез”ясування судом спірних об”єктів в т.ч. у справі № 5/86 та наявність дозволів на будівництво, порушення порядку прийняття об”єкту нерухомості до експлуатації.
Подало апеляційну скаргу і ВАТ “Дніпропетровський центральний ринок” та просить рішення господарського суду скасувати. Товариство наводить аналогічну аргументацію вищевказаних апеляційних скарг та стверджує, що все майно ринку є державним, знаходиться на його балансі і є невід”ємною частиною цілісного майнового комплексу.
Заперечуючи проти апеляційних скарг, позивач просить рішення господарського суду м. Києва від 08.09.2006р. залишити без змін. КП “Центральний ринок” вказує на те, що і ним, і судом першої інстанції враховані вказівки Верховного суду України. Так, позивач уточнив позовні вимоги та зменшив перелік об”єктів до кількості лише новозбудованих, що є відмінним від переліку об”єктів, який був предметом спору у справі № 5/86. Оскільки виконком Дніпропетровської міськради в межах своїх повноважень надав в довгострокову оренду земельні ділянки по вул. Шмідта, 2 та 3 та дозволив будівництво об”єктів з метою вдосконалення роботи ринку, позивач поряд з іншими учасниками ринкової торгівлі є належним власником відповідних будівель і споруд.
Дніпропетровська міська рада та її виконавчий комітет, які виступають третіми особами у справі, посилаються на свої раніше надані пояснення та докази, з яких вбачається, що повноваження міської ради щодо надання та вилучення земельних ділянок передано міськвиконкому в 1992 році.
Міністерство економіки України відзив на апеляційну скаргу не надало, при розгляді справи у суді першої інстанції просило в позові до Міністерства відмовити, оскільки не брало участі в інвентаризації спірного майна чи при здійсненні інших юридичнозначимих дій.
Генеральна прокуратура України викладення своєї позиції у спорі сторін не надала.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила таке.
Оренда майна Центрального колгоспного ринку м. Дніпропетровська (будівлі і споруди, обладнання і транспорт та оборотні засоби) була розпочата трудовим колективом ринку (Колективне підприємство “Центральний ринок”) за договором від 15.07.1996р. з Дніпропетровською облспоживспілкою, як орендодавцем. Наступний договір оренди колективним підприємтвом “Центральний ринок” м. Дніпропетровська та облспоживспілкою укладено 03.02.1998р.
З перебранням державою на себе повноважень по управлінню вищевказаним майном, його орендодавцем з 01.04.2000р. (договір № 12/121-АД) стало регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській області. Спірне майно не передавалось в оренду одночасно з земельною ділянкою на якій воно розміщено в розумінні п.1 ст.4 Закону України “Про оренду державного і комунального майна”, як цілісний майновий комплекс всього ринку.
Поряд з позивачем, на території ринку виробничу діяльність здійснюють і інші суб”єкти господарювання , які є власниками відповідних будівель і споруд, як то фірма “ВАЛ-САС” (приміщення їдальні № 801); фірма “Пламя” (приміщення “Котлетної”); ТОВ “Інтерсервіс Рі Ка” (приміщення № 6 - Будинок колгоспника); фірма ФБМ (приміщення магазину “Авангард”), тощо та суб”єкти підприємницької діяльності - фізичні особи. Вказані учасники торгівельної діяльності є самостійними суб”єктами господарювання з самостійним виробничим циклом.
Відзначаючи, що в дев”яностих роках Центральний ринок міста став одним із провідних центрів по забезпеченню населення сільськогосподарськими та непродовольчими товарами, міськвиконком констатував підготовку правовстановлюючих документів на земельні ділянки під об”єктами ринку близько 40 юридичних осіб. З метою вдосконалення ринкової торгівлі та створення умов для раціонального використання території Центрального ринку м. Дніпропетровська, виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради вирішив надати, в тому числі і позивачу, вільні земельні ділянки на території Центрального ринку (рішення № 496 від 28.02.2000р.).
Право користування у КП “Центральний ринок” земельними ділянками по вул. Шмідта, 2 та 3 виникло на підставі двох договорів оренди земельних ділянок від 31.08.2000р. з виконкомом. Через чотири роки Дніпропетровська міська рада (рішення № 52/22 від 08.12.2004р.) визначила себе правонаступником виконкому щодо зобов”язань по всіх договорах оренди чи користування землею. Цим самим міськрада підтвердила легітимність рішень міськвиконкому щодо оренди землі станом до 08.12.2004р.
Рішенням від 14.07.2004р. № 158/18 Дніпропетровська міськрада пропонувала колективному підприємству “Центральний ринок” розірвати вищевказані договори оренди землі, проте рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2005р. (справа № 39/439) договори визнані діючими до 28.02.2005р., отже позивач був належним орендарем земельних ділянок по вул. Шмідта, 2 та 3.
Відповідно до статті 25 Закону України “Про оренду землі” орендар має право за згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі та споруди та закладати багаторічні насадження.
Абзацем 9 пункта “а” частини 1 статті 31 Закону України “Про місцеве самоврядування” передбачено, що до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності.
Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №1879 від 16.08.2001р. із змінами, внесеними рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №596 від 21.03.2002р., позивачу було дозволено проектування та реконструкція критих торговельних рядів і складських приміщень з реконструкцією існуючих будівель та торговельних рядів по вул. Шмідта, 2 та 3 у м. Дніпропетровськ в межах його землекористування.
Оскільки позивач мав у користуванні земельні ділянки по вул. Шмідта, 2 та З у м. Дніпропетровську та отримав дозвіл орендодавця земельної ділянки виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради - зокрема, на будівництво нових торгівельних рядів та складських приміщень в межах його землекористування, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що позивач мав право зводити будівлі та споруди на орендованій ним земельній ділянці.
Підстави набуття права власності передбачені главою 24 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене майно набувається особою, яка його виготовила (створила), якщо інше не визначене законодавством.
Актами приймання завершених будівництвом об”єктів на ринку колективним підприємством “Центральний ринок” в період оренди відповідних земельних ділянок (додаток № 1 до справи) підтверджується те, що позивачем були побудовані та введені в експлуатацію нові наступні об'єкти за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шмідта, 2 та 3, які були у встановленому порядку зареєстровані: по вул. Шмідта, 2: критий торгівельний ряд “Кіровський”; склад з навісом; стаціонарні торговельні павільйони “Малий ринок”; торгівельний майданчик; торгівельний бокс; асфальтобетонне покриття; покриття з тротуарної плитки; каналізація; система водопостачання; мережі зливної каналізації; теплотраса; система опалення; стаціонарні торгівельні ряди; складські приміщення; огорожа ринку з воротами; будівля прохідної (вул. Боброва); торгівельні бокси в рядах “Молочний ряд”; торгівельні бокси в рядах “Яйце”; стаціонарні торгівельні бокси; туалет на малому ринку, “Заїжджий двір”; стаціонарні торгівельні ряди “Зерно” та “Масла”; навіс над ветеринарною лабораторією; склади непродовольчих товарів; торговельні криті ряди “Овочі-фрукти”; торговельні криті ряди “Шпалери”; торговельний ряд “Живність”; торговельні ряди оптового ринка; торговельні криті ряди “Килими”; складські та побутові приміщення; стаціонарні торговельні павільйони “Восьмигранник”; торговельні бокси (заїзд з вул. Боброва); торговельні бокси на Промисловому Ринку; критий торговельний павільйон “Риба”; критий торговельний павільйон “Квіти”; зовнішні електричні мережі; торгівельні мобільні кіоски; торговельні ряди “Шпалери”; торговельні ряди “Шпалери”; торговельні ряди “Опт”; торговельні палатки; стаціонарні криті торговельні ряди на малому ринку; стаціонарний торговельний ряд “Олія”; водопровідна мережа; ШРП (шкафорегуляторний пункт); покриття тротуарів з плитки; Ливнева каналізація; мусорозбірник (хлораторна); стаціонарний критий торговельний ряд “Живність”; криті торгові ряди “Овочі-фрукти” під речовий ринок; навіс над торговельним рядом “Шпалери”; торговельні бокси на малому ринку; торговельні бокси на Центральній частині ринку; торговельні ряди “Привоз”; “Зелені ряди” під промтовари; торговельний комплекс “Цигарки”; по вул. Шмідта, 3: торговельні криті ряди (з боку вул. Шмідта); контейнера.
Жоден з відповідачів не спростував попереднє, не надав і не намагався надати доказів того, що саме він є забудовником вказаних об”єктів, що саме за ним зареєстровано в установленому порядку нерухомість, збудовану на земельних ділянках, які знаходяться в користуванні позивача.
Право власності на новостворене нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації. Порівнявши об'єкти, які є предметом даного позову, із матеріалами технічної інвентаризації, позначенням вказаних об'єктів на плані технічної інвентаризації, проведеної комунальним підприємством “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”, з витягами про реєстрацію права власності апеляційний суд приходить до висновку, що право власності на такі об'єкти належним чином зареєстроване за позивачем.
Належним підтвердженням факту державної реєстрації права власності за позивачем вказаних об'єктів є витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7363944, №7364067, №7363970, №7363772, №7363859 від 27.05.2005р., які видані КП “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”.
Враховуючи постанову у даній справі Верховного суду України від 11.06.2006р., колективне підприємство “Центральний ринок” уточнило позовні вимоги, обмеживши їх лише визнанням права власності на нові об”єкти, які були збудовані ним на орендованій у міськвиконкому землі і тому погодження регіональним відділенням ФДМУ не потребують. Дослідження і юридична оцінка судом вимоги регіонального відділення ФДМУ про погодження з ним реконструкції переданих в оренду об”єктів втратила свою необхідність у зв”язку з уточненням позову.
Маючи намір створити в 2004р. державне підприємство на базі раніше переданого в оренду майна, регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській області листом від 01.03.2004р. № 12/17-1027 повідомило колективне підприємство про те, що після закінчення строку оренди договір продовжуватись не буде.
Наказом Мінекономіки та з питань Європейської інтеграції України від 28.04.2004р. № 168 з метою більш ефективного використання державного майна Центрального майна м. Дніпропетровська було створено державне підприємство “Дніпропетровський центральний ринок”. Протоколом розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем від 24.04.2004р., складеним без орендаря за участю представників регіонального відділення ФДМУ, облдержадміністрації і уповноважених управління МВС в Дніпропетровській області визначена відповідність частки державного майна по балансовій вартості в 26, 95 млн. грн. та 1, 36 млн. грн. незавершеного будівництва та частка вартості майна колективного підприємства в 0,5 млн. грн. Проте, вже у вересні цього року наказом регіонального відділення ФДМУ від 16.08.2004р. державне підприємство було перетворено у відкрите акціонерне товариство з метою відповідної приватизації. Актом приймання-передачі нерухомого майна від 19.08.2004р. регіональне відділення ФДМУ (а не державне підприємство) передало до статутного фонду ВАТ “Дніпропетровський центральний ринок” 403 одиниці нерухомого майна, в тому числі і належного колективному підприємству “Центральний ринок” (додаток № 2 до справи) з наступним перепродажем пакету акцій, який становить 94, 361% статутного фонду ВАТ, що і стало підставою для подачі позову про підтвердження права власності колективного підприємства.
Що стосується документації позивача про витрати на будівництво спірних об”єктів, то необхідно відзначити, що в лютому 2004р. вся документація в об”ємі 356 папок, чеки, печатки тощо були вилучені органами міліції Дніпропетровської області. Повернуто позивачу в січні 2005р. лише статут колективного підприємства, печатки та штампи. За повідомленням прокуратури Дніпропетровської області від 16.05.2005р. втрачені бухгалтерські документи розшукуються в межах провадження у кримінальній справі щодо зловживань посадових осіб регіонального відділення ФДМУ, державного підприємства “Дніпропетровський центральний ринок” та ВАТ “Дніпропетровський центральний ринок” допущених в ході приватизації ринку.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з чинності окремих судових рішень, які на даний час є скасованими, тому необхідно врахувати, що 19.09.2006р. Верховним Судом України у справі №5/86 задоволено касаційні скарги Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, скасовано постанову Вищого господарського суду України від 12.05.2006р. та залишено в силі постанову Вищого господарського суду України від 01.06.2004р. За таких обставин, колегія апеляційного суду вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2006р. посилання на рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2003р. у справі №5/86, постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2004р. у справі №5/86, постанову Вищого господарського суду України від 12.05.2006р. у справі №5/86, оскільки наведені судові акти, на момент розгляду справи в апеляційному суді, є нечинними.
Після уточнення позовних вимог, перелік об'єктів на які визнано право власності у даній справі не містить об”єктів, на які претендує позивач через поліпшення ним майна. У зв”язку з цим, необхідність оцінювати судом ці обставини на даний час відпала.
Місцевим господарським судом обґрунтовано не враховані обставини, встановлені рішенням господарського суду м. Києва від 13.05.2003р. у справі № 14/559, оскільки предмет спору у цій справі пов”язаний з майном за договором оренди № 12/121-АД від 01.04.2000р., тобто іншим майном.
Припиняючи провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України (відсутність предмету спору) суд не врахував, що ця підстава припинення застосовуються у випадку припинення існування предмету спору, якщо між сторонами у зв”язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Оскільки, протокол поділу вартості майна від 24.04.2004р. не має обов”язкових для сторін наслідків і не може бути предметом для визнання його незаконним тощо (недійсним), то припинення провадження у справі в цій частині має мотивуватись п.1 ст.80 ГПК України.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції по суті матеріальних вимог ґрунтується на зібраних доказах та фактичних обставинах справи, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 101, п. 1 ст. 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м Києва від 08.09.2006р. у справі № 36/433-32/402 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський центральний ринок" б/н від 15.09.06р. - без задоволення.
2. Справу № 36/433-32/402 повернути господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді Капацин Н.В.
Синиця О.Ф.