КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.10.2006 № 35/90
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Вербицької О.В.
при секретарі: О.В.Вінницька
За участю представників:
від позивача -Самбур М.М.
від відповідача - ОСОБА_1
від третьої особи - 1.не з'явились,2. не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2006
у справі № 35/90 (Літвінова М.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луна - 94"
до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
третя особа відповідача 1.Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації
2. Деснянська районна у м.Києві державна адміністрація
третя особа позивача
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2006 позов задоволено в повному обсязі. Зобов'язано Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку загальною площею 22,0 кв.м., що розташована за адресою:АДРЕСА_1 та привести її у придатний для використання за цільовим призначенням стан за власний рахунок. Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь ТОВ “Луна-94” 85,00 грн. державного мита, 1000,00 грн. - судових витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову. Також відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції зроблено неправомірні та необґрунтовані висновки наявним обставинам у справі та припущено значну кількість суттєвих порушень норм матеріального та процесуального права.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, але представник позивача у судовому засіданні просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2006 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Апеляційна інстанція переглядає справу відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
25.09.1998 року між представництвом Фонду державного майна України у Ватутінському районі м. Києва та позивачем було укладено Договір купівлі-продажу приміщення площею 136,5 кв.м., рампи площею 10,7 кв.м., ганок-11,9 кв.м., яке складає 6/100 частки будівлі, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1.
28.09.1998 Актом приймання-передачі приміщення зазначені об'єкти в договорі купівлі-продажу передані позивачу.
18.07.2003 між Київською міською радою та позивачем, ПП “Екселент” та КП “Ватутінськінвестбуд” спільне користування було укладено Договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,4255 га., що розташована за адресою АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування виробничо-побутового будинку відповідності до рішення Київської міської ради від 24.10.2002 № 67/227.
Відповідно до умов договору від 18.07.2003, строком оренду земельної ділянки на 25 років.
Статтями 124, 125, 126 Земельного кодексу України зазначається, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки; право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації; право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не має можливості використовувати надану в оренду земельну ділянку в її частині загальною площею в розмірі 22,0 кв.м. за її призначенням відповідно до умов Договору, оскільки остання використовується Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, для розташування малої архітектурної форми, загальною площею 22,0 кв., а саме кіоску по ремонту взуття.
За твердженням позивача відповідач займає надану в оренду земельну ділянку площею 22,0 кв.м. без законних на те підстав, відповідно порушуючи права останнього, щодо володіння та користування вказаною земельною ділянкою відповідно до умов Договору оренди.
Як вбачається з листа Деснянської районної у місті Києві державною адміністрацією який було направлено відповідачу з пропозицією підшукати інше місце для розташування МАФ, а також було зазначено, що після закінчення терміну дії договору на право тимчасового землекористування, останній продовжуватись не буде з відповідачем.
1988 році відповідачем було отримано дозвіл для розміщення кіоску по ремонту взуття за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням Ватутінської районної в місті Києві ради від 24.05.2001 № 5 “Про надання земельних ділянок” на виконання рішення Київської міської ради від 08.06.2000 № 164/885 “Про передачу окремих повноважень районним в місті Києві радам з питань регулювання земельних відносин”, розглянувши висновок уповноважених органів державної влади, Ватутінська районна в місті Києві рада надала відповідачеві у тимчасове короткострокове користування земельну ділянку для встановлення, обслуговування та експлуатації кіоску по ремонту взуття загальною площею 22,0 кв.м., строком на 3 роки.
27.07.2001 між Ватутінською районною у місті Києві радою та відповідачем був укладений Договір № 35 на право тимчасового користування земельною ділянкою загальною площею 22,0 кв.м. згідно з планом землекористування, що розташована в АДРЕСА_1
Пунктом 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для продовження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно п. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Отже, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (ст. 212 Земельного кодексу України).
Відповідно до п. 5 ст. 158 Земельного кодексу України, у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону (ст. 27 Закону України “Про оренду землі”).
Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.
Отже в матеріалах справи у відповідача відсутні докази про правових підстав щодо користування земельною ділянкою площею 22,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 42. Також доказів на підтвердження права користування спірною земельною ділянкою відповідачем суду надано не було.
Таким чином, ТОВ "Луна-94" на даний час, є законним орендарем земельної ділянки загальною площею 0,4255 га., що розташована за адресоюАДРЕСА_1.
Відповідно до договору від 23.02.2006 позивачу були надані про адвокатські послуги про, що підтверджує квитанція про сплату адвокатських послуг позивачем від 23.02.2006 на суму 1000,00 грн. яки були надані останьому.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2006 року.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2006 є обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2006 у справі № 35/90 без змін.
Матеріали справи № 35/90 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Вербицька О.В.