Справа  2-1993/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          "06" грудня 2011 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді  Мірошниченко Н.В.,

при секретарі  Протас І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом    ОСОБА_1  

до ОСОБА_2  

про розірвання шлюбу

                                                        В С Т А Н О В И В:          

ОСОБА_1 (позивач) звернулася до суду з позовом  до ОСОБА_2 (відповідач) про розірвання шлюбу. У своїй позовній заяві та у судовому засіданні позивач посилається на те, що шлюб з відповідачем було зареєстровано 04.08.2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Самарського районного управління юстиції м. Дніпропетровська,  актовий запис                № 213; від шлюбу мають дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачем. Сімейне життя з відповідачем не склалося. З червня 2011 року шлюбні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, причиною чого є зникнення у подружжя взаєморозуміння, поваги одне до одного, що унеможливлює спільне подружнє життя, суперечить інтересам дитини. Наразі позивач з сином проживає окремо від відповідача, який недостатньо піклується про дитину, не дбає про її добробут, що зумовлює звернення позивача до суду з метою розірвання шлюбу. Щодо проживання дитини, позивач зазначає про те, що син залишиться проживати з нею, спору про поділ спільного майна між подружжям немає. Позивач вважає, що родина розпалася остаточно і не може бути примирення, просила шлюб розірвати.

Відповідач у судовому засіданні 02.11.2011 року пояснив, що з позовними вимогами згоден, просив шлюб розірвати.

Ухвалою суду від 02.11.2011 року було надано термін для примирення. Примирення між сторонами не досягнуто.

У судових засіданнях 20.10.2011р.,02.11.2011р.,06.12.2011р. позивач наполягала на розірванні шлюбу, оскільки вважає збереження сім’ї неможливим та таким, що суперечить її інтересам та інтересам сина, що мають істотне значення.

Відповідач у судове засідання 06.12.2011р. не з’явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 17), заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надав.

        Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

        Так, відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

         Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що сторони знаходяться у шлюбі з 04.08.2001 року, який зареєстровано 04.08.2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Самарського районного управління юстиції м. Дніпропетровська,  актовий запис                            № 213. Від шлюбу є син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачем. Сторони з червня 2011 року не ведуть сумісне господарство, не підтримують шлюбні відносини. Їх сім’я розпалася з причини несумісності характерів, постійних сварок, які виникали між подружжям, що в результаті послужило підставою до того, що між сторонами були втрачені почуття любові та поваги і призвело у підсумку до остаточного розпаду сім’ї. Після розірвання шлюбу дитина буде проживати з позивачем, про що сторони дійшли згоди.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача та відповідача у судовому засіданні.

        Статтями 21, 24 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушувати жінку та чоловіка до шлюбу не допускається.  

Відповідно  ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.  

Дотримуючись ст. 112 Сімейного Кодексу України, при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки.             

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення.

З огляду на вищевикладене і приймаючи до уваги те, що між сторонами втрачене взаєморозуміння та почуття любові, примирення та збереження шлюбно-сімейних стосунків між сторонами не можливе і суперечить інтересам подружжя, враховуючи, що сторони по справі наполягали на розірванні шлюбу, суд дійшов висновку про те, що сім’я сторін розпалася остаточно, примирення бути не може і шлюб підлягає розірванню.

Керуючись ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 8,10, 11, 31, 57, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1  - задовольнити.

    Шлюб, зареєстрований 04.08.2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Самарського районного управління юстиції                                        м. Дніпропетровська,  актовий запис № 213, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, від шлюбу є дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - розірвати.

Рішення може  бути оскаржено  в апеляційному порядку  до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

          Суддя                                                                                               Н.В.Мірошниченко