Справа № 2-а-2396/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И                                                                                                          

23 червня  2011 року                                                                           Справа № 2а-2396/11                       

           Самарський  районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого судді                      Мірошниченко Н.В.

при секретарі                              Гапон Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Батальйону ДПС ВДАІ з обслуговування м.Дніпропетровська підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -  

В С Т А Н О В И В:

        Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. В позовній заяві та у судовому засіданні позивач посилається на те, що 03 грудня 2009 року інспектором ДПС Батальйону ДПС ВДАІ з обслуговування м. Дніпропетровська підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2  було винесено постанову серія АЕ № 087124 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 гривень, згідно якої 03 грудня 2009 року о 13 годині 46 хвилин, позивач керуючи транспортним засобом д/н НОМЕР_1 на вул. Мечникова  здійснив зупинку та стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Постанова була винесена за ст.14-1 КУпАП на підставі фото, зробленого приладом «Візір». Позивач просив суд: поновити строк звернення до суду, оскільки  про винесення постанови  від 03.12.2009 року йому стало відомо, після закінчення строку на її оскарження; скасувати вищезазначену постанову, посилаючись на те, що  обставини викладені в постанові не відповідають дійсним обставинам справи.

Позивач в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

        Представник  відповідача у судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

        Вивчивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.  

        Судом встановлено, що постановою інспектора ДПС Батальйону ДПС ВДАІ з обслуговування м.Дніпропетровська підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2  на позивача за ч.1 ст. 122 КУпАП накладено штраф на користь держави. Згідно даної постанови, позивач  03 грудня 2009 року о 13 годині 46 хвилин, позивач керуючи транспортним засобом д/н НОМЕР_1 на вул.Мечникова  здійснив зупинку та стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», що було зафіксовано засобом фото - та відео фіксації Візир № 0812568.

        Про наявність постанови про адміністративне правопорушення серії АЕ № 087124 від 03.12.2009 року позивачу стало відомо лише  після закінчення строку на її оскарження, тому причину пропуску строку позивачем суд вважає поважною, а строк для оскарження постанови підлягає поновленню на підставі ст.289 КУпАП.   

        Згідно даної постанови правопорушення було зафіксовано приладом «Візир»                              № 0812568, який не є автоматичним засобом фото - чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо), що суперечить ст. 14-1 КУпАП України, відповідно до якої, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото –і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото –і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

       Між тим, ст.14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото -, кіно - або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі.

       У відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 № 1111), використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень правил дорожнього руху необхідно мати відомості про цих співробітників щодо проходження ними інструктажу та складання заліків.

       Крім того, відповідно до пп. 12.2, 12.3 вищезазначеної Інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускається виключно у випадках руху у потоку транспорту, а використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі.

        У відповідності до ст.10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у яких їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про перевірку даного примірника засобу вимірювальної техніки.

        Як встановлено ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

        Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

        Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

        Дотримуючись ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

        Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не надані належні докази, передбачені ст.ст. 251, 258 КУпАП того, що позивачем було здійснено правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

        Вирішуючи питання щодо закриття справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

         У відповідності до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного штрафу; про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП; про закриття справи. В даному випадку суд не є органом, що виніс оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

       Таким чином, судом встановлено, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.          

             На підставі викладеного,  керуючись ст. ст. 288, 293 КУпАП, ст. ст. 71, 161-163, 1712 КАС України, суд –

 П О С Т А Н О В И В:     

Позовні вимоги ОСОБА_1 –задовольнити частково.

Поновити  ОСОБА_1 строк звернення до суду.          

Постанову серії АЕ  № 087124 від 03.12.2009 р. по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 260 грн.–скасувати.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                    Н.В.Мірошниченко