Справа № 2-10085/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"28" листопада 2011 р.  

Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді                          Мальцева Д. О.,

при секретарі                                   Нестерович Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»про визнання недійсним акту від 05 травня 2010 року № 902193,

 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним акту про порушення користування електричною енергією для населення, мотивуючи тим, що він отримав квартиру АДРЕСА_1 після смерті своєї матері за заповітом згідно Свідоцтва на право на спадщину за заповітом, зареєстрованого 23.12.2008 року. До лютого 2010 року позивач не мешкав у квартирі і фактично проживати в ній розпочав тільки з 22 лютого 2010 року. Коли проводилась остання планова перевірка даного лічильника позивачу не було відомо і тому він звернувся до МСД-3 СВП «Енергозбут Київенерго»на споживання електричної енергії для перевірки. Однак, після проведення перевірки 05.05.2010 року було складено акт  про порушення правил користування електричною енергією для населення № 902193 від 05 травня 2010 року. Даний акт був складений представниками МСД –3 СВП «Енергозбут Київенерго»у присутності ОСОБА_1, зазначеного як споживач. На підставі цього акту позивачу було нараховано до сплати суму в розмірі 1034,11 грн. Однак, прилад обліку (лічильник) електричної енергії встановлено на сходовій клітці і позивач не мав змоги контролювати доступ будь-кого до нього..

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову, зазначивши, що позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству, а тому не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення позивача та пояснення представника відповідача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.05.2010 року після перевірки квартири АДРЕСА_1, було виявлено самовільне підключення до електричної мереж поза засобом обліку, про що було складено акт  про порушення правил користування електричною енергією для населення № 902193 від 05 травня 2010 року. Даний акт був складений представниками МСД –3 СВП «Енергозбут Київенерго»у присутності ОСОБА_1, зазначеного як споживач. 

На думку позивача, вищевказаний акт повинен бути визнаний недійсним, оскільки  прилад обліку (лічильник) електричної енергії встановлено на сходовій клітці і позивач не мав змоги контролювати доступ будь-кого до нього. Крім цього, приблизно рік в даній квартирі ні позивач ні хто інший не мешкав, і звернути увагу на вади в роботі лічильника позивач не мав змоги. А тому, позивач просить визнати акт № 902193 від 05 травня 2010 року про порушення Правил користування електричною енергією для населення не дійсним у частині покладення виявленого порушення, а саме «Самовільне підключення установок електропроводки до електричної мережі, що не є власністю споживача поза засобом обліку»на Споживача.

Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст.ст. 24-27 Закону України «Про електроенергетику»та Правилами користування електричною енергією для населення, які затвердженні Постановою КМУ № 1357 від 26.07.1999 року. Вказані правовідносини є договірними.

Підстави та порядок складання акту про порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі актів, що засвідчують факти її розкрадання, врегульовані п. 53  Правил користування електричною енергією для населення.

Таким чином, з урахуванням положень ст. ст. 15. 16 ЦК України  не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи пред’явлення позову про визнання акту про порушення правил користування електричною енергією недійсним, оскільки відповідно до ст. 57 ЦПК України такий акт є лише доказом у справі, який у разі виникнення спору повинен оцінюватися судом.

Отже, складений акт працівниками  СВП «Енергозбут Київенерго»є лише фіксацією порушення, яке було виявлено під час проведення постачальником енергії перевірки дотримання вимог п. 53 Правил.

Разом з тим, відповідно до положень ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст.ст.57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,  а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 714 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, ст.ст. 10, 57, 59, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»про визнання недійсним акту від 05 травня 2010 року № 902193 - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя