Справа № 4-5273/11
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2011 року cуддя Печерського районного суду м. Києва Кірєєв Р. В. , при секретарях Табала Я.В., Огірко Т.Ю., за участю прокурорів Бондура Д.В., Єременко М.В., представника скаржника ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2, представника потерпілої адвоката ОСОБА_3, розглянувши справу за скаргою ОСОБА_4 на постанову заступника прокурора Печерського району м. Києва Тихонова О.В. від 13 липня 1999 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи №60-1095 відносно ОСОБА_4, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 215 КК України (1960 року),-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_4 звернувся зі скаргою на постанову заступника прокурора Печерського району м. Києва Тихонова О.В. від 13 липня 1999 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи №60-1095 відносно ОСОБА_4, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 215 КК України (1960 року). (а.с.1-4).
В обґрунтування поданої скарги заявником ОСОБА_4 зазначається, що оскаржувана постанова винесена за відсутності достатніх на те підстав, є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що на момент прийняття оскаржуваної постанови ще не проводились транспортно-трасологічні експертизи, не проводилось відтворення механізму і розвитку ДТП, не надано оригінал схеми ДТП з зафіксованими векторами та кутами напрямку руху автомобілів. Крім того, не проводилось натурне співставлення транспортних засобів, не зафіксоване повздовжнє та поперечне зміщення слідів транспортних засобів, сліди юзу гальмівних шляхів. Зазначає, що не міг порушити ПДР України, оскільки вказане ДТП відбулось в Польщі.
Вважає, що оскільки обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, які не відповідають об’єктивним обставинам справи, то оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог КПК України та недодержанням Конституції України, за відсутності приводів і підстав. Просить оскаржувану постанову скасувати.
Скаржник та його представник в судовому засіданні вимоги скарги підтримали, з підстав викладених в скарзі.
Потерпіла проти задоволення скарги заперечила повністю, вказує, що внаслідок ДТП, що відбулось ІНФОРМАЦІЯ_1, загинув її чоловік. На утриманні потерпілої залишився неповнолітній син, а винний у вчиненні злочину не поніс покарання.
Представник потерпілої проти скарги заперечив повністю, вважає, що постанова заступника прокурора Печерського району м. Києва від 13 липня 1999 року була ухвалена відповідно до закону.
Прокурор в судовому засіданні доводи заявника не визнав, вважає, що скарга на постанову про порушення кримінальної справи є безпідставною, оскільки кримінальна справа порушена у відповідності з вимогами ст.ст. 94, 98 КПК України, за наявності достатніх на те приводів та підстав, які вказують на наявність в діях ОСОБА_4, ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 215 КК України (1960 року).
Дослідивши матеріали, на підставі яких було порушено справу, заслухавши пояснення особи, яка подала скаргу, думку прокурора, вивчивши матеріали скарги, надходжу до наступних висновків.
Постановою заступника прокурора Печерського району м. Києва Тихонова О.В. від 13 липня 1999 року скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та порушено кримінальну справу №60-1095 відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 215 КК України (1960 року) (а.м.1).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30.01.03 за № 3-рп/2003 суд, розглядаючи скарги на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи, перевіряє наявність приводів і підстав, передбачених ст. ст. 94, 98 КПК України, для винесення таких постанов.
Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Статтею 94 КПК України встановлений вичерпний перелік приводів та підстав для порушення кримінальної справи. Відповідно до ст.98 цього Кодексу, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини здійснення злочину), тобто кримінальна справ може бути порушена лише при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об’єктивні ознаки вчиненого злочину.
Об’єктивні ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 215 КК України (1960 року), полягають в порушенні правил безпеки руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого або заподіяння йому тяжкого тілесного ушкодження.
Як вбачається з оскаржуваної постанови від 13 липня 1999року, прокурор порушив кримінальну справу вивчивши матеріали кримінальної справи №4Дс 1721-98, порушеної відносно громадянина України ОСОБА_4 за фактом порушення безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, що надійшли з Республіки Польща, що узгоджується та відповідає вимогам ч. 1 ст. 94 КПК України.
Відповідно до вимог ст.98 КПК України, оскаржувана постанова винесена уповноваженою на те особою, в постанові вказано приводи та підстави до порушення кримінальної справи, статтю кримінального закону, номер справи та подальше її спрямування.
Матеріали вказаної кримінальної справи надійшли з клопотанням Генеральної прокуратури Республіки Польща направленого через Міністерство юстиції Республіки Польща, про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4, що відповідає ст.ст. 3, 54 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого постановою Верховної Ради України №3941-ХІІ від 4 лютого 1994року.
Як перевірено судом, фактичні дані про викладені в постанові обставини та про наявність підстав для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ст. 215 ч. 2 КК України (в редакції 1960року) містяться в завірених копіях матеріалів, направлених Генеральною прокуратурою республіки Польща для притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, а саме: копії службової записки (а.м. 7-9, переклад а.м. 94-95), копії протоколу огляду місця дорожнього випадку від ІНФОРМАЦІЯ_1 року з копією схеми та фототаблиці (а.м. 9-13, переклад а.м. 95-96), копії протоколів застосування контрольно-вимірювального приладу для кількісного визначення алкоголю від ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.м. 14-17, переклад 97-98), копії довідки про смерть ОСОБА_7 (а.м. 18, переклад а.м. 98), копії технічного висновку від 16 січня 1995 року з фототаблицями (а.м. 22-26, переклад а.м. 99-101), копія постанови про порушення слідства від 16 січня 1995 року (а.м. 27, переклад а.м. 101), копії постанови про висунення обвинувачення (а.м. 29-30, переклад а.м. 102-103), копії протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 19 січня 1995року (а.м. 31-32, переклад а.м. 103-105), копії протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 19.01.1995 (а.м. 37-38, переклад а.м. 106-107), копії заяви ОСОБА_4 від 19 січня 1995 року (а.м. 45), копія протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 22 січня 1995 року (а.м. 50-51, переклад а.м. 109-110), копії протоколу огляду та судово-медичного розтину тіла від 14 січня 1995 року (а.м. 52-61, переклад а.м. 110-112), копії протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 03 квітня 1995 року (а.м. 62-63, переклад а.м. 112-113), копії висновку від 12 травня 1995 року (а.м. 66-67, переклад а.м. 113-114), копії протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 16 травня 1995 року (а.м. 71-73, переклад а.м. 114-116), копії додаткового висновку від 06 червня 1995 року з фототаблицями (а.м. 74-78, переклад а.м. 116-118).
Вказані дані відповідно до ч.2 ст.94 КПК України в своїй сукупності вбачаються законними та достатніми для порушення даної кримінальної справи, оскільки отримані у встановленому законом порядку і містять дані про обставини вчинення злочину - ознаки злочину, які вказують на реальність конкретної події злочину.
Посилання ОСОБА_4 на те, що постанова про порушення слідства за ст. 145 параграф 2 Кримінального кодексу Польщі від 16 січня 1995року не відповідає об’єктивним обставинам справи, прийнята з недодержанням та невідповідності нормам КПК Польщі з грубим порушенням конституційних прав і свобод заявника не приймаються судом до уваги, оскільки, як вбачається з наданих матеріалів, заявник внісши заставу, перестав з’являтись для виконання слідчих дій в Республіці Польща та не оскаржив в установленому порядку названу постанову.
Твердження ОСОБА_4 та його представника про те, що заявник на території України ІНФОРМАЦІЯ_1 не скоїв злочин та не порушував п. 12.1 та п. 12.2 Правил дорожнього руху України, як на підставу для скасування постанови про порушення кримінальної справи від 13 липня 1999 року, суд вважає безпідставним, оскільки згідно ст. 54 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого постановою Верховної Ради України №3941-ХІІ від 4 лютого 1994року, у випадку провадження кримінального переслідування своїх громадян, підозрюваних у скоєнні злочину на території запитуючої Договірної Сторони, відповідні установи юстиції запитуваної Договірної Сторони застосовують законодавство своєї держави.
Наведені в скарзі та в судовому засіданні доводи заявника та його представника про відсутність його вини в інкримінованому злочині, а також доводи щодо не проведення на час порушення справи транспортно-трассологічної експертизи, не проведення відтворення механізму та розвитку ДТП ґрунтуються на підставі тлумачення обставин та даних як таких, що вказують на відсутність події та складу злочину, а тому, виходячи з вимог ч.15 ст.236-8 КПК України по суті ці доводи не можуть бути розглянуті судом при розгляді даної скарги як такі, що підлягають вирішенню судом при розгляді справи по суті, оскільки за наявності інших вищевказаних даних, зокрема лежать в площині оцінки доказів, їх належності та допустимості, та з’ясування всіх обставин у справі, встановлення винних осіб та надання правильної кваліфікації дій, які можуть бути встановлені та отримані тільки процесуальним шляхом в ході проведення досудового слідства, і не можуть бути спростовані чи підтверджені в ході дослідчої перевірки.
Виходячи з вищевикладеного, скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94-98, 236-7, 236-8 КПК України, Рішенням Конституційного суду від 30.06.2009 №16-рп/2009, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Скаргу ОСОБА_4 на постанову заступника прокурора Печерського району м. Києва Тихонова О.В. від 13 липня 1999 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи №60-1095 відносно ОСОБА_4, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 215 КК України (1960 року) – залишити без задоволення.
На постанову судді може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва протягом семи діб з дня її винесення через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Р. В. Кірєєв