УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2006р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горблянського Я.Д.
суддів Бідочко Н.П., Павлишиної А.Т.,
секретаря Пилипчук Н.Б.,
з участю адвоката ОСОБА_1,
апелянти ОСОБА_2,
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 01 червня 2006 року, -
встановила:
Рішенням Калуського районного суду від 01 червня 2006 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволено. Визнано договором задатку 60 тис.грн., які ОСОБА_4 8.02.2004 року передав ОСОБА_3 в рахунок оплати вартості нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, що належало відповідачу на праві власності та договір купівлі-продажу цього майна за 60 тис. грн. укладеного 08.02.2004 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - дійсним.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 Івано-Франківської області, яке зареєстровано в Івано-Франківському ОБТІ за реєстраційним номером 12087302, номер запису 32 в книзі 9 від 16.09.2005 року на прізвище ОСОБА_3
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про виділення їй у власність 1/2 частину не житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, як майно спільної сумісної власності відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом порушено норми матеріального і процесуального права. Суд помилково прийшов до висновку, що придбане майно не є їхньою спільною сумісною власністю хоча приміщення бази експертною оцінкою (вартістю) в 55931грн. було придбано ОСОБА_3 за 19 100 грн. коли вони перебували у шлюбі і мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном.
Вважає, що суд безпідставно відмовив їй у призначенні експертизи щодо вартості приміщення бази мотивуючи вже проведеною експертною оцінкою його майна, оскільки з 2003 року ціна цього майна значно зросла. Судом порушені її права, передбачені ст.27 ЦПК України. Не взято судом доводи її і представника про те, що згоди на відчуження ОСОБА_3 спірного майна і отримання від ОСОБА_4 60 тис.грн. вона не давала. Вона не уповноважувала ОСОБА_3 діяти від її імені, представляти її інтереси та розпоряджатися цим майном.
Справа № 22-ц-948/2006р. Головуючий у 1 інстанції Гавриленко В.Г.
Категорія 5 Доповідач Горблянський Я.Д.
Висновок суду про те, що розписка є одночасно і договором купівлі-продажу суперечить нормам чинного законодавства і відповідно ст.215 ЦК України такий право чин є недійсним, оскільки не дотримані вимоги ст.203 ЦК України. Тому кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього право чину.
Вона письмової згоди бувшому чоловікові для укладення такого договору не давала.
Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення яким задовольнити її позовні вимоги, а в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
Апелянтка ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, а в позові ОСОБА_4 відмовити.
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 апеляційну скаргу ОСОБА_2 не визнали, просять її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши зібрані докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна і до задоволення не піддягає.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 зареєстровані, як підприємці. Для здійснення підприємницької діяльності відповідач ОСОБА_3 з аукціону 15.07.2002 року купив не житлове приміщення бази АДРЕСА_1 за 19 100 грн. для забезпечення підприємницької діяльності, що підтверджується договором купівлі-продажу основних фондів з аукціону (а.с.7) і став його власником, що підтверджується довідкою бюро технічної інвентаризації від 16.09.2005 року (а.с. 12,13).
Для підприємницької діяльності відповідач ОСОБА_3 як підприємець 14.10.2003 року під заставу спірного приміщення бази отримав 12 тис. доларів США банківського кредиту (а.с.9-10).
В судовому засіданні було встановлено, що з метою погашення отриманого кредиту ОСОБА_3 08.02.2004 року отримав від ОСОБА_4 60тис.грн.. як задаток в рахунок вартості бази АДРЕСА_1 і після зняття банком застави той зобов"язується оформити договір купівлі-продажу на ОСОБА_4 (а.с.8).
Оскільки ОСОБА_3 виконав зобов"язання по кредитному договору то банк не заперечував щодо відчуження не житлового приміщення бази у м. Калуші (а.с.11).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є законним власником спірного майна і може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону та використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності.
Тому врахувавши вище наведені обставини суд першої інстанції задовольнив вимоги ОСОБА_4, оскільки спірне майно відповідачем ОСОБА_3 було придбано за особисті кошти для ведення його підприємницької діяльності, а його бувша дружина ОСОБА_2 до цього майна ніякого відношення не мала. Тому суд їй у задоволенні позовних вимог відмовив. З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для скасування даного рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 01 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.